АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

29 серпня  2007 року                                              м.  Донецьк

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Донецької області в складі:

Лісової В.І. Жданової B.C. Новосядлої В.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1- представника позивачкиОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м.  Києва від 28 лютого 2005 р. та ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 26 травня 2005 р. по справі за позовомОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2004 р. ОСОБА_2 3вернулась з позовом до ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсними наказів щодо скорочення штату працівників,  поновлення на роботі,  стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. В обгрунтування своїх вимог посилалась на те,  що з 15.04.1983 р. працювала у відповідача на посаді кухаря 6 розряду кафе господарського управління,  наказом №198 від 29.11.2004 р. була звільнена з роботи за п. 1  ст. 40 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним,  яке проведено з порушенням норм трудового законодавства,  а саме : наказ про скорочення штату працівників №374 від 27.08.2004 р. виданий неповноважною особою без належних підстав,  звільнення проведено без згоди профспілкового комітету та без урахування її переважного права залишитись на роботі . Крім того позивачка порушувала питання про виплату заробітної плати за вересень-жовтень 2004 р. в розмірі 1623, 20 грн,  стягнення невиплаченої вихідної допомоги,  суми заробітку за весь час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,  оскільки звільнення з роботи призвело до негативних наслЦПКів та вимушених змін у її житті.

Рішенням Печерського районного суду м.  Києва від 28.02.2005 p.,  залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.  Києва позовні вимоги задоволені частково. З відповідача на користь позивачки стягнута вихідна допомога у розмірі 921 грн та державне мито 17 грн,  в решті позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову про поновлення на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  суд першої інстанції виходив з того,  що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці у зв"язку з чим проводилось скорочення штату працівників нерентабельного кафе.

№33ц-1852кс07                                           

Категорія 2 ЦП:

АПП:

Головуючий у першій інстанції Остапчук Т.В, .

2

При скороченні працівників відповідачем додержано норм законодавства,  що регулюють вивільнення працівників : позивачка була попереджена за два місяці про наступне звільнення,  відповідач не мав можливості перевести позивачку за її згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві,  але була запропонована інша робота поза межами підприємства. Звільнення з роботи проведено за згодою профспілкового комітету,  на засіданні якого вона була присутньою,  виплата належних сум при звільненні проведена з розрахунку заробітної плати за два останні місяці перед звільненням.

З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції.

В касаційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1. посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права,  просить судові рішення скасувати ,  справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку ,  що підстави перегляду судових рішень відсутні,  виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із вимогами частини 1 статті 335 ЦПК України,  суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржувані судові рішення ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права,  доводи скарги не спростовують висновків суду.

Відсутні і передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Виходячи з наведеного,  колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332,  336,  337 ЦПК України,  колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - представникаОСОБА_2 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м.  Києва від 28 лютого 2005р . та   ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 28 травня 2005 р.   залишити без змін. Ухвала скарженню не підлягає.