АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
Головуючого Новосядлої В.М.
Суддів: Новодворської О.І., Жданової В. С, Олєйникової Л.С. , Осипчук О.В.
розглянувши в судовому засіданні в м. Донецьку справу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 1 серпня 2005 року
встановила:
11.03.2005 року ОСОБА_1. звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.
Свої вимоги мотивувала тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі 11 років і мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу проживають окремо, діти залишилися з нею. Так як відповідач ухиляється від надання матеріальної допомоги дітям, просила стягнути з нього аліменти в розмірі прожиткового мінімуму на кожну дитину на місяць.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2005 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини заробітку. В решті позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 1 серпня 2005 року рішення місцевого суду скасоване та стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 по 1000 грн. щомісячно до їх повноліття.
Справа № 33ц-1937кс-07 Категорія ЦП: 7
Головуючий у першій інстанції Гримиш М.К.
Доповідач Новодворська О.І.
ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 1 серпня 2005 року, залишивши в силі рішення місцевого суду, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення місцевого суду та, задовольняючи позовні вимоги позивачки, апеляційний суд виходив із того, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу неповнолітнім дітям щомісячно по 1000 грн.
Проте погодитися з такими висновками суду неможливо, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення, частиною 2 даної статті ( у редакції Закону до 08.09.2005 року) передбачено, що розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за неоподаткований мінімум доходів громадян.
Статтею 184 СК України передбачено, що у тому разі коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та, ухвалюючи нове, не звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь - які дані про матеріальне становище та стан здоров'я відповідача, і постановив рішення на припущеннях.
Стягуючи з відповідача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1000 грн. щомісячно, суд вийшов за межі заявлених позивачкою позовних вимог. З позовної заяви убачається, що позивачка просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі прожиткового мінімуму на кожну дитину на місяць.
Звільняючи відповідача від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місцевий суд виходив із того, що відповідачем переведено право власності на належну йому частку у спільному майні подружжя дочці, при цьому не звернув уваги на те, що подружжю та їх неповнолітній дочці ОСОБА_3належала трикімнатна квартира поАДРЕСА_1, яку вони згідно договору купівлі - продажу від 17 вересня 2004 року продали за 30000 грн., що в цей же день було укладено договір купівлі - продажу двокімнатної квартири по вул. Кіквідзе, згідно якого 1/3 частина квартири
належитьОСОБА_1, а 2/3 - дочці ОСОБА_2. Дану квартиру продано за 13000 грн.
З урахуванням того, що судом не було з'ясовано у кого залишилася різниця від вартості проданої та купленої квартир, сам по собі факт продажу одної квартири та купівля іншої та збільшення частки дитини, не свідчить про те, що відповідач, як це передбачено ст. 190 СК України, передав право власності на нерухоме майно.
При розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що не можуть бути усунуті касаційним судом, тому рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.
За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 1 серпня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.