АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження: 22ц/790/1260/13 Головуючий 1 інстанції -
Справа № 2035/3441/2012 Дідовець В.А.
Категорія: договірні Доповідач - Костенко Т.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді: Костенко Т.М.
суддів: Колтунової А.І.,
Гальянової І.Г.,
при секретарях: Сватенко А.І., Галушко Т.С., Ленюк Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Функтор», ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_9 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, -
в с т а н о в и л а:
В квітні 2012 року позивач звернувся у суд з позовом до ТОВ «Функтор», ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_9, в якому просив визнати договори купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник за правами та обов'язками ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» є кредитором та іпотекодержателем за кредитними договорами, укладеними з ОСОБА_7 № 010-2/07/1-395-07 від 03.04.2007р., № 010-2/07-0100-08 від 07.02.2008р., № 010-2/07-01-0652-08 від 04.08.2008р„ в забезпечення яких укладено договір наступної іпотеки № 010-2/07/1-395/1-07 від 03.04.2007р., та договір наступної іпотеки № 07-01-20/1-08 від 07.02.2008р., предметом яких є нежитлова будівля в літері «А-2» загальної площею 591,6 кв.м., яка складається з приміщень 1-го поверху № 1-11 площею 195 кв.м, 2- го поверху № 1-9 площею 194.8 кв.м., мансарди №1 площею 201.8 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Право власності на зазначене майно підтверджується рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 26.11.2007р. у справі №2-5226, з відміткою про реєстрацію в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12.12.2007р., ухвалою від 12.12.2007р. по справі №2-5226, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17023534 від 12.12.2007р., витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №17635277 від 06.11.2008 р. Також, Банк є кредитором ОСОБА_8 за кредитними договорами № 014/07/1-967-07 від 29.08.2009р, № 010-2/07-01-0101-08 від 07.02.2008 р. за № 010-2/07-01-0513-08 від 19.06.2008р„ та іпотекодержателем за договором іпотеки № 687/1-07 від 29.08.2007 р. з урахуванням договору № 1 від 07.02.2008 р. про внесення змін до іпотечного договору № 687/1-07, укладених в забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою та кредитними договорами, предметом іпотеки яких є нежитлова будівля, літ. «Б-3» загальною площею 726,7 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 Право власності ОСОБА_8 на предмет іпотеки було підтверджено Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.12.2007 року у справі № 2-4142/07 (зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 28.12.2007 року).
Нежитлові приміщенні - предмети іпотеки передані в іпотеку, розташовані на земельній ділянці наданій в оренду ОСОБА_8 згідно рішення Харківської міської ради від 23.12.2005р. № 247/05 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів» по АДРЕСА_1 загальною площею 533,1 кв.м до 31.12.2030 р.
Взяті на себе зобов'язання позичальниками за кредитними договорами щодо повернення кредиту, сплаті нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та сплати пені відповідно до умов кредитних договорів позичальниками не виконано внаслідок чого перед Банком виникла заборгованість яка на теперешній час залишається не погашеною.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова 10.09.2010р.у справі за позовом ОСОБА_8 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, та за позовом ТОВ «Функтор» до ОСОБА_8, ОСОБА_7 визнано право власності ТОВ «Функтор» на нежитлову будівлю «Літ-2», загальною площею 591,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 Визнано право власності ТОВ «Функтор» на нежитловий будинок літери «Б-3» загальною площею 726,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 Згідно додаткового рішення у справі визнано право власності ТОВ «Функтор» на нежитловий будинок літери «А-3» загальною площею 1230,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 15.12.2011р. скасовано рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.09.2010 р. та додаткове рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.12.2010 р. та відмовлено в задоволенні позовів ОСОБА_8 та ТОВ «Функтор» про визнання права власності на нерухоме майно. Допущено поворот виконання рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.09.2010р. шляхом скасування будь яких реєстрацій права власності за ТОВ «Функтор» на нерухоме майно, що розташоване по АДРЕСА_1 літер «А-3» загальною площею 1230,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та відновлено реєстрацію права власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю в літері «А-2», загальною площею 591,6 кв.м., яка складається з приміщень 1-го поверху № 1-11 площею 195 кв.м., 2-го поверху № 1-9 площею 194,8 кв.м., мансарди № 1 площею 201,8 кв.м., та яка розташована за адресою АДРЕСА_1 належну на праві власності ОСОБА_7 та нежитлову будівлю літер «Б-2» загальною площею 489,2 кв.м. розташовану за адресою АДРЕСА_1 належну на праві власності ОСОБА_8
Під час перегляду судом апеляційної інстанції позивачу стало відомо, що ТОВ «Функтор» реалізував нежитлові приміщення уклавши відповідно договори купівлі-продажу, а саме :
договір купівлі-продажу від 28.01.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9, реєстр. № 212, укладеним між ТОВ «Функтор» та ОСОБА_6 про реалізацію нежитлових приміщень 2-го поверху №28-:-53 площею 404. 8 кв.м. 3-го поверху № 54-:-77 площею 410,3 кв.м., в літ. «А-3» по АДРЕСА_1
договір купівлі-продажу від 28.01.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 реєстр. № 216. укладений між ТОВ «Функтор» та ОСОБА_10 на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-27 в ліг. «А-3», загальною площею 415,7 кв.м. по АДРЕСА_1
В подальшому 22.03.2011р. на підставі договору купівлі продажу укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за №785, передано право власності ОСОБА_3на нежитлові приміщення 2-го поверху № 28-:-53 площею 404, 8 кв.м., 3-го поверху № 54-:-77 площею 410,3 кв.м., в літ. «А-3» по АДРЕСА_1
На підставі договору купівлі-продажу від 23 березня 2011 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за № 799, передано право власності ОСОБА_3 на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-27 в літ. «А-3», загальною площею 415,7 кв.м., по АДРЕСА_1
Позивач зазначив, що зазначені договори підлягають визнанню недійсними, як такі, що укладені з порушенням вимог ЗУ «Про іпотеку», та не відповідають вимогами ст. 203 ЦК України.
В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що кредитні договори, за якими під забезпечення нерухомим майном видано 12000000 гривень кредитного ресурсу не виконано, грошові кошти на користь банку не повернуті. Оскаржувані договори просить визнати недійсними з підстав невідповідності вимогам закону, на підставі прямої вказівки спеціального Закону, а саме ст. 12 ЗУ «Про іпотеку», в силу якої правочин щодо відчуження переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодавця - є недійсним.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні суду першої інстанції проти задоволення позову заперечував, надав письмові заперечення та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представники відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні суду першої інстанції проти позовних вимог заперечували та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи ОСОБА_7 в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги позивача підтримав та просив їх задовольнити. Пояснив, що договір про спільну діяльність за яким повинно було створюватися нерухоме майно по АДРЕСА_1 замість обтяженого іпотекою об'єкту по АДРЕСА_1, нібито укладений між ним та ТОВ «Функтор», визнаний судом фіктивним та як наслідок недійсним, а підстава володіння нерухомим майном ТОВ «Функтор» скасована рішенням апеляційного суду Харківської області від 15.12.2011 року.
Представник третьої особи ОСОБА_8 в судовому засіданні суду першої інстанції просив проголосити законне та обгрунтоване рішення суду.
Справа розглянута за відсутності ТОВ «Функтор» та приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_9
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2012 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено в повному обсязі.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 28.01.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9, реєстр. № 212, укладений між ТОВ «Функтор» та ОСОБА_6, нежитлових приміщень 2-го поверху №28-:-53 площею 404, 8 кв.м., 3-го поверху № 54-:-77 площею 410,3 кв.м., в літ. «А-3» по АДРЕСА_1
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 28.01.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9, реєстр. № 216, укладений між ТОВ «Функтор» та ОСОБА_5, нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-27 в літ. «А-3», загальною площею 415,7 кв.м., по АДРЕСА_1
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 22.03.2011р., укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 785, нежитлових приміщень 2-го поверху № 28-:-53 площею 404, 8 кв.м., 3-го поверху № 54-77 площею 410,3 кв.м., в літ. «А- 3» по АДРЕСА_1;
Визнано недійсним договір від 23 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 та зареєстрованим в реєстрі за № 799 нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-27 в літ. «А-3», загальною площею 415,7 кв.м., по АДРЕСА_1
Скасовано будь які реєстрації права власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на нерухоме майно по АДРЕСА_1 площею, 404,8кв.м., 410,3 кв.м., 415,7кв.м.
Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_3 нежитлових приміщень літ. «А-3», загальною площею 1230,8 кв.м., по АДРЕСА_1, що складається з приміщень 1-го поверху № 1-:-27 в літ. «А-3», загальною площею 415,7 кв.м., 2-го поверху № 28-:-53 площею 404, 8 кв.м., та 3-го поверху №54-:-77 площею 410,3 кв.м., в літ. «А-3» по АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 25 грудня 2012 року скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, що між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», що є правонаступником за правами та обов'язками ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» (далі Банк) та ОСОБА_7 були укладені кредитні договори № 010-2/07/1-395-07 від 03.04.2007 року, № 010-2/07-0100-08 від 07.02.2008 року, № 010-2/07-01-0652-08 від 04.08.2008 року, в забезпечення яких укладено договір наступної іпотеки № 010-2/07/1-395/1-07 від 03.04.2007 року та договір наступної іпотеки № 07-01-20/1-08 від 07.02.2008 року, предметом яких є нежитлова будівля в літері «А-2» загальної площею 591,6 кв.м., що складається з приміщень 1-го поверху № 1-11 площею 195 кв.м, 2- го поверху № 1-9 площею 194,8 кв.м., мансарди №1 площею 201,8 кв.м., та розташована за адресою АДРЕСА_1. Право власності на зазначене майно було визначене рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 26.11.2007 року та ухвалою цього ж суду від 12.12.2007 року.
Також, між Банком та ОСОБА_8 були укладені кредитні договори № 014/07/1-967-07 від 29.08.2009 року, № 010-2/07-01-0101-08 від 07.02.2008 року, № 010-2/07-01-0513-08 від 19.06.2008 року, в забезпечення яких укладені договори іпотеки № 687/1-07 від 29.08.2007 року з урахуванням договору № 1 від 07.02.2008 року про внесення змін до іпотечного договору № 687/1-07, предметом іпотеки яких є нежитлова будівля, літ. «Б-3» загальною площею 726,7 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 Право власності ОСОБА_8 на предмет іпотеки було підтверджено Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.12.2007 року.
Судом також встановлено, що 28.01.2011 року між ТОВ «Функтор» та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 2-го поверху №28-:-53 площею 404, 8 кв.м. та 3-го поверху № 54-:-77 площею 410,3 кв.м., в літ. «А-3» по АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 Цього ж дня між ТОВ «Функтор» та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-27 в літ. «А-3», загальною площею 415,7 кв.м. по АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9
В подальшому 22 березня 2011 року на підставі договору купівлі продажу укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9, передано право власності ОСОБА_3 на нежитлові приміщення 2-го поверху № 28-:-53 площею 404, 8 кв.м., 3-го поверху № 54-:-77 площею 410,3 кв.м., в літ. «А-3» по АДРЕСА_1, а на підставі договору купівлі-продажу від 23 березня 2011 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9, передано право власності ОСОБА_3 на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-27 в літ. «А-3», загальною площею 415,7 кв.м., по АДРЕСА_1
Таким чином, ОСОБА_3 набув право власності на триповерхове нежитлове приміщення загальною площею 1230,8 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1
Задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції, з посиланням на ст.ст.203, 216 ЦК України та ст.12 Закону України «Про іпотеку», виходив з того, що оскаржувані договори суперечать вимогам Закону, оскільки приміщення, на які набув право власності ОСОБА_3, є саме тими приміщеннями, які передавались в іпотеку позивачу ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Судова колегія не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 27.03.2012 року по справі №2035/242/2012, яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06.06.2012 року та Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних та кримінальних справ, встановлено, що будівля літ. «А-3», загальною площею 1230,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 та будівля літ. «А-2» по АДРЕСА_1 є різними будівлями. У розгляді вказаної справи приймали участь ті самі особи, що приймають участь у розгляді даної справи.
За змістом ч.3 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до матеріалів справи висновком судової будівельно-технічної експертизи №4847, складеним 06.09.2011 року, встановлено, що за об'ємно планувальним рішенням матеріали технічної інвентаризації БТІ по інвентарній справі №88454 відповідають дійсному стану будівлі, розташованій по АДРЕСА_1 Судовим експертом встановлено, що за адресою по АДРЕСА_1 знаходиться будівля літ. «А-3», загальною площею 1230,8 кв.м.
Суд першої інстанції залучив вищезазначені судові рішення, висновок експертизи до матеріалів справи, однак жодної правової оцінки зазначеним доказам не дав.
Матеріали справи свідчать про те, що передаючи в іпотеку позивачу нерухоме майно в забезпечення виконання кредитних зобов*язань, ОСОБА_7 був власником нежитлової будівлі літ. «А-2», загальною площею 591,6 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 26 листопада 2007 року по справі №2-5226/2007. Відповідно до ухвали Комінтернівського районного суду м.Харкова від 18.08.2010 року рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 26 листопада 2007 року скасоване. Таким чином, право власності ОСОБА_7 на нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 обмежується договором купівлі-продажу у ОСОБА_11 від 22.11.2006 року нежитлових приміщень в літ. «А-2» площею 389,8 кв.м., які відповідно до матеріалів справи, 25 травня 2012 року арбітражним керуючим ОСОБА_12, що призначений ліквідатором фізичної-особи підприємця ОСОБА_7, продані в рахунок погашення боргів банкрута.
Залишаючи без змін рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 27.03.2012 року по справі №2035/242/2012 та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06.06.2012 року, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ зазначив, що доводи касаційної скарги ОСОБА_7 ґрунтуються на замовчуванні зазначених обстави та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до матеріалів справи, Банком було укладено договір іпотеки з ОСОБА_8 про передачу в іпотеку нежитлової будівлі Літ. «Б-3» площею 726,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Право власності ОСОБА_8 на передане в іпотеку нерухоме майно встановлено рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 10.09.2010 року, яке було скасоване рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15.12.2011 року в результаті перегляду справи, в позові як ТОВ «Функтор» так і в позові ОСОБА_8 відмовлено. ОСОБА_8 заявляв позовні вимоги про визнання права власності на нежитлову будівлю Літ. «Б-3» площею 726,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Суд першої інстанції прийняв до уваги факт наявності права власності ОСОБА_8 на підставі рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 10 вересня 2010 року, яке скасоване на час розгляду справи.
Суд першої інстанції зазначеним обставинам правової оцінки не дав.
Відповідно до ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором було придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно було загублене власником, або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або у особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав це майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Суд першої інстанції не дав правової оцінки добросовісності набуття у власність відповідачем ОСОБА_3 нежитлової будівлі літ. «А-3», загальною площею 1230,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Визнаючи недійсними договори про набуття права власності та скасовуючи реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нежитлову будівлю літ. «А-3», загальною площею 1230,8 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, суд не встановив обставини, встановлення яких є необхідним для витребування майна у добросовісного набувача. Суд не дав належної правової оцінки обставинам справи, які вказують, що з вимогою про скасування реєстрації права власності та визнання недійсними договорів купівлі-продажу, звернувся не власник майна, а банк, хоча вказані вимоги мають наслідком витребування майна у набувача.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання індикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК. Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Відповідно до п.6 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього. Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Отже, захист права особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України.
Даних про те, що ОСОБА_7 був або є власником нежитлової будівлі літ. „А-3" площею 1230, 8 кв.м по АДРЕСА_1 право власності на яку набуто ОСОБА_3 на підставі оспорюваних правочинів, позивачем суду не надано.
Позивачем не надано суду даних про те, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є іпотеко держателем нежитлової будівлі літ. „А3" площею 1230, 8 кв.м по АДРЕСА_1 право власності на яку набуто ОСОБА_3
Відповідно до ст.ст. 3, 10, 60 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про порушення прав іпотекодержателя на нежитлову будівлю літ. «А-2», загальною площею 591,6 кв.м., та нежитлову будівлю Літ. «Б-3» площею 726,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є помилковим, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції та встановлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», оскільки відсутні докази порушення його прав з боку відповідачів.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідним обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п"ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, що нежитлова будівля в літері «А-2», загальною площею 591,6 кв.м., та нежитлова будівля Літ. «Б-3» площею 726,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - є предметом оскаржуваних позивачем правочинів.
Даних про те, що оспорювані правочини суперечать закону або моральним засадам суспільства, вчинені особою за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, не відповідали волевиявленню сторін, не були спрямовані на реальне настання наслідків, матеріали справи також не містять.
Доводи ПАТ "Райффайзен Банк Аваль» в особі ХОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль» щодо невідповідності оскаржуваних договорів вимогам Закону України «Про іпотеку», як підстави недійсності правочину за відсутності волевиявлення іпотекодавця на укладення таких правочинів, також не можуть бути прийняті судом. Як зазначено вище, відсутні докази того, що нежитлова будівля в літері «А-2», загальною площею 591,6 кв.м. та нежитлова будівля Літ. «Б-3» площею 726,7 кв.м., що розташовані за адресою в АДРЕСА_1, які були передані в іпотеку Банку, є предметом оскаржуваних позивачем правочинів.
Відповідно до ст.309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання
постанови не тим суддею, який розглядав справу. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на встановлені обставини, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з порушенням вимог матеріального та процесуального права і це є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог з зазначених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія, -
В и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 25 грудня 2012 року скасувати.
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-суддя -
Судді -