3

Справа № 2-1146/11

Провадження №22ц/779/793/2013

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.,

суддів Ковалюка Я.Ю., Шалаути Г.І.

секретаря Сем'янчук С.Й.

з участю: представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представника органу опіки і піклування -Микитин І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», приватного нотаріуса Тисменицького районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - комісія з питань захисту прав дитини Тисменицької РДА про визнання недійсним договору іпотеки, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - на рішення Тисменицького районного суду від 18 лютого 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

В лютому 2010 року ОСОБА_2 звернулась в суд в інтересах своїх малолітніх дітей до ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним договору іпотеки від 06.08.2007 року, укладеного між нею та банком, зобов'язання приватного нотаріуса нотаріального округу ОСОБА_7 зняти заборону щодо відчуження нерухомого майна переданого в іпотеку та виключити запис про обтяження нерухомого майна з Державного реєстру іпотек.

Ухвалою судді від 19.04.2010 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено комісію з питань захисту прав дитини Тисменицької РДА.

Ухвалою від 02.10.2012 року замінено первісного відповідача по справі ПАТ «ОТП Банк» на його правонаступника ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Рішенням Тисменицького районного суду від 18.02.2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі на зазначене рішення ОСОБА_2 вказує, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вважає, що суд прийшов до помилкового висновку про відсутність даних щодо порушення прав малолітніх дітей при укладенні спірного договору іпотеки, виходячи з того, що на момент вчинення правочину в домоволодінні позивача ніхто не був зареєстрований.

Зокрема, вказує, що нотаріус, знаючи про малолітніх дітей в позивача, в порушення вимог законодавства, неправомірно посвідчив договір іпотеки без наявності письмового дозволу органу опіки і піклування на його укладення, що є підставою згідно ч.6.ст. 203 ЦК України для визнання його недійсним.

Той факт, що на момент вчинення правочину діти не були зареєстровані в будинковолодінні, переданому в іпотеку, не має жодного юридичного значення, оскільки законодавство не містить норм щодо обов'язкової реєстрації малолітніх дітей.

Вказує також, що до укладення договору діти були зареєстровані в даному будинковолодінні, проте на вимогу банку були зняті з реєстрації, залишаючись фактично там проживати.

Тому просить скасувати рішення Тисменицького районного суду від 18.02.2013 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення суду відповідає.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, виходив з відсутності даних щодо порушення прав малолітніх дітей позивача на користування житлом, що є предметом іпотеки, оскільки єдиним власником вказаного домоволодіння у момент вчинення правочину була позивач, а тому необхідності витребовувати згоду органу опіки та піклування при посвідченні договору у нотаріуса не було.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.08.2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір №ML-OAK/140/2007, відповідно до якого банк надав позичальнику 140793,22 доларів США під 11,99% річних до 03.08.2017 року.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальником між сторонами 06.08.2007 року був укладений договір іпотеки №PCL-OAK/241/207, предметом якого стали належні ОСОБА_2 домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1200 га в урочищі «Гора», с Чукалівка, Тисменицького району. Договір посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №д-862

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, при укладенні кредитного та іпотечного договорів, беручи на себе певні зобов'язання ОСОБА_2 усвідомлювала, що повинна належним чином їх виконувати та що у випадку невиконання можливе звернення на предмет іпотеки.

Згідно ч.1ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Як вбачається з доводів позовної заяви та апеляційної скарги єдиною підставою для визнання недійсним договору іпотеки ОСОБА_2 вважає посвідчення його за відсутності згоди органу опіки та піклування на його укладення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дані доводи не є підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

Як роз'яснено в п.44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

На момент укладення договору спірного правочину в будинку по АДРЕСА_1 що є предметом іпотеки, малолітні діти ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2. зареєстровані не були, що вбачається з довідок виконкому Чукалівської сільської ради №0598 від 06.08.2007 року та №0579 від 26.07.2007 року, згідно з якими в будинковолодінні, яке є предметом іпотеки ніхто не зареєстрований, а ОСОБА_2 з дітьми зареєстровані по АДРЕСА_2

З довідки виконкому Чукалівської сільської ради вбачається, що ОСОБА_2 та її малолітні діти зареєструвались в будинковолодінні по АДРЕСА_1 03.08.2008 року, тобто через рік після укладення оскаржуваного договору іпотеки.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що предмет іпотеки - будинковолодіння та земельна ділянка належать тільки позивачу.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки неповнолітні діти позивача не мають частки у праві власності на предмет іпотеки та на час посвідчення договору в домоволодінні, що є предметом іпотеки зареєстровані не були, не отримання згоди органу опіки та піклування для укладення спірного правочину не суперечить нормам ЦК України та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а тому підстав для визнання недійсним договору немає.

Колегія суддів вважає що рішення ухвалено з дотриманням вимого матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обгрунтованості.

Підстав для скасування даного рішення і ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів , -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 18 лютого 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

Я.Ю. Ковалюк

Г.І. Шалаута