Справа № 22ц/1290/6633/12
Провадження № 22ц/1290/6633/12
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Луганської області у складі:
Головуючого: Маляренко І.Б.
Суддів: Яреська А.В., Дронської І.О.
За участю секретаря: Дьяковської О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 14 листопада 2012 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,
В С Т А Н О В И Л А:
Оскаржуваним рішенням відмовлено у задоволенні вищезазначеної позовної заяви ОСОБА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення
Жовтневого районного суду м. Луганська від 14.11.2012 року і ухвалення нового рішення про задоволення позову у зв'язку з тим, що судом, на думку позивачки, невірно оцінено надані нею докази, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення
осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обгрунтованість рішення
суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія
суддів приходить до наступного.
Так, згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і
обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен
вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно
з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і
заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ч.ч. 2,3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено наступні обставини.
19.08.2006 року Відділом реєстрації шлюбів та народжень Луганського міського
управління юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Від даного шлюбу народилась дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На час розгляду справи у суді сторони проживали нарізно, дитина залишилась
проживати з позивачкою.
Позивачка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку 5-ти років на підставі довідки з протоколу № 40 ВКК Луганської міської багатопрофільної дитячої лікарні № 3.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд послався на те, що згідно із довідкою Комунального дошкільного навчального закладу ясла-садок № 5 м. Луганська від 13.08.2012 року, ОСОБА_3 відвідує даний заклад з 12 серпня 2011 року.
Як передбачено ч.3 ст. 84 СК України, якщо дитина має вади фізичного або
психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.
Тобто, право на утримання виникає у випадку, якщо внаслідок особливостей свого розвитку дитина має фізичні або психічні вади, що зумовлюють необхідність особливогодогляду за нею, регулярних медичних оглядів, лікувальних курсів, неможливість відвідування звичайних дитячих закладів тощо. Однак при цьому дитина не є інвалідом.
Дітям із вродженими і набутими вадами розвитку потрібні спеціальні умови догляду і виховання, спрямовані на коригування їхніх недоліків.
Наявність у дитини вад фізичного або психічного розвитку має бути підтверджена
відповідною медичною документацією.
Проте зазначений у довідці з протоколу засідання лікарняно-консультаційної комісії№ 40 Луганської міської багатопрофільної дитячої лікарні № 3 діагноз, як випливає з роз'яснень допитаної в суді апеляційної інстанції в якості спеціаліста лікаря-педіатра ОСОБА_4, не є підтвердженням наявності у ОСОБА_3 будь-якої фізичної вади, а свідчить лише про виявлення специфічної імунної відповіді на введення туберкуліну; віраж туберкулінової проби - це вперше встановлена позитивна туберкулінова проба після попередньої - негативної.
Затверджуючи ч.3 ст. 84 СК України у зазначеній вище редакції, законодавець в даному випадку виходив з того, що наявність у дитини вад фізичного або психічного розвитку зумовлює як додаткові витрати на дитину, так і обмежує дружину у самостійному матеріальному забезпеченні.
Як було встановлено в суді першої інстанції і додатково знайшло підтвердження в апеляційній інстанції, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відвідує комунальний дошкільний навчальний заклад ясла-садок № 5 м. Луганська з 12 серпня 2011 року і по теперішній час, відвідує заклад щоденно з 8.00 години до 16.00 години, крім вихідних днів іднів хвороби.
Доказів того, що стан здоров'я дитини потребує додаткових витрат, і їх тягар лягає на позивачку, остання суду не надала.
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної інстанції щодо того, що оскільки дитина потребує особливого догляду, то позивачка не може забезпечити дитині перебування у дитячому садку протягом всього дня, і дитина відвідує садок не кожен день і не більше ніж на 2-3 години.
Також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 як і позивачка, вона ж апелянт ОСОБА_1, є інвалідом 3 групи з дитинства безстроково, отримує пенсію в УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська, і з жовтня 2012 року пенсія виплачується йому з вирахуванням аліментів.
Крім того, згідно з наданими суду фіскальними чеками, відповідач у добровільному порядку надсилав гроші на утримання дитини: 14.06.2012 року - 2126 грн.; 30.11.2012 року - 1000 грн.; 03.01.2013 року - 1018 грн.
Доводи апелянта щодо того, що відповідач має можливість виплачувати аліменти на утримання дружини, не може бути взято до уваги, оскільки доказів того, що відповідач
має інший стабільний дохід, крім пенсії, позивачка суду не надала, і клопотань про їх витребування суду не заявляла. Не було зроблено нею цього і в суді апеляційної інстанції.
Інших доводів, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення аліментів на утримання дружини, апеляційна скарга не містить.
На підставі викладеного судова колегія вважає оскаржуване рішення таким, що
ухвалене судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України таким, що підлягає залишенню без змін.
Враховуючи наведене,керуючись ст. ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України,
колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 14 листопада 2012 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але протягом двадцяти днів може бути
оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого
Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: