УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

м. Київ, Солом»янська площа , 2-а

Справа № 22- 2036/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Цокол Л.І.

Доповідач - Кабанченко О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Желепи О.В.,

Андрієнко А.М.

при секретарі - Дубик Ю.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання пунктів кредитного договору недійсними та визнання суми коштів безпідставно отриманим майном.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання пунктів кредитного договору недійсними та визнання суми коштів безпідставно отриманим майном.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги - визнати недійсними положення п.1.1 кредитного договору від 25 червня 2007 року за №014/0983/81/57139, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", визнати кошти, отримані ОСОБА_2 від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", безпідставно набутими грошима в сумі 1 026 550, 40 грн.

Вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального, процессуального та міжнародного права. Надані відповідачем документи не є належними та допустими доказами. Позивача було ознайомлено з умовами кредитування, які не стосуються кредитного договору, повної та вичерпної інформації щодо умов кредитування позивачеві не було надано.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 25 червня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/0983/81/57139, за умовами якого банк надав позивачу кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 200 000,00 доларів США на 96 місяців з 25 червня 2007 року по 25 червня 2015 року.

Перед укладенням кредитного договору, а саме 12 червня 2007 року, позивач ОСОБА_2, заповнюючи заяву-анкету позичальника, зазначила валюту кредитування - долар США.

Також позивач ОСОБА_2 своїм підписом засвідчила, що вона ознайомлена в письмовій формі з кредитними умовами, зокрема: мета, для якої кредит буде витрачений, наявні форми кредитування та відмінності між ними, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, форми забезпечення, строк та відсоткова ставка за кредитом, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту тощо, з валютними ризиками, при отриманні кредиту в іноземній валюті. Зміст умов кредитування зрозумілий. (а.с. 76)

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 липня 2012 року, в задоволенні вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору з підстав його невідповідності діючому законодавству в частині надання кредиту в іноземній валюті, відмовлено.

У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, просила визнати недійсним п.1.1 кредитного договору від 25 червня 2007 року, посилаючись в обґрунтування позовних вимог на те, що в порушення вимог діючого законодавства у договорі зобов'язання щодо суми кредиту та процентів визначено в іноземній валюті, отже кошти, отримані позивачем за договором є безпідставно набутими грошима у сумі 1 026 550,4 грн. (200 000 дол. США за курсом НБУ на 25 червня 2007 року).

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги, зазначивши, що відповідач ввів позивача в оману при укладанні договору, запевнивши, що вправі укладати договори лише в іноземній валюті, в порушення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 230, 524 ЦК України не надав повної інформації про умови кредитування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду, вважає, що він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права судова колегія відхиляє, зважаючи на те, що норми діючого на час укладання оспорюваного договору законодавства, в тому числі ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, 524, 533 ЦК України не містять заборони щодо зазначення у договорі кредиту валютою зобов'язання іноземної валюти в якій надається кредит за умови наявності у банку права на здійснення валютних операцій. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідач на час укладання договору з позивачем мав право надавати кредити в іноземній валюті.

Не погоджується судова колегія і з доводами скарги щодо порушення відповідачем положень ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про надання позивачу повної та достовірної інформації про умови кредитування, оскільки ці доводи спростовуються даними заяви позивача, в якій вона засвідчила, що вказана інформація була нею отримана у письмовій формі.

Не знайшли підтвердження і доводи позивача, які містяться і в апеляційній скарзі, про введення відповідачем позивача в оману шляхом повідомлення, що відповідач вправі укладати такого роду договори лише в іноземній валюті, такі доводи спростовується даними заяви-анкети позичальника, де позивач на власний розсуд обрала валюту кредиту.

Посилання суду в рішенні на положення закону про позовну давність та наслідки його спливу не впливають на правильність висновків суду, оскільки у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з безпідставністю позовних вимог, а не у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст.. ст.. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня

проголошення шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді