АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц-796-3790 Головуючий у 1 інстанції - Антонова Н.В.

Доповідач - Семенюк Т.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Кравець В.А., Музичко С.Г.

при секретарі - Аршакян Р.Т.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 3 грудня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 3 грудня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" задоволено.

Стягнуто солідарне з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" заборгованість за кредитним договором №14.14/08-КД від 29.05.2008 року у розмірі 1 078 235,66 доларів США, що еквівалентно 8 596 449,44 (вісім мільйонів п'ятсот дев'яносто шість тисяч чотириста сорок дев'ять) гривень 44 копійки.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вирішене питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову банку та задоволення зустрічного позову, вважаючи, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом не враховано обставини, які мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що 20.08.2010 року ПАТ «ВТБ БАНК» звернулось до суду з даним позовом до відповідачів, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 29 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 14.14/08-КД від 29.05.2008р., відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 679 700,00 доларів США, який він зобов'язався повернути та сплатити проценти відповідно до умов кредитного договору.

З грудня 2008 року виплати зі сплати кредиту, процентів за користування кредитом та інших платежів ОСОБА_1 по кредитному договору припинилися, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 7 жовтня 2011 року становить 1 078 235 доларів США 66 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 07 жовтня 2011 р. (100 доларів США = 797\,27 гривень) становить 8 596 449 (вісім мільйонів п'ятсот дев'яносто шість тисяч чотириста сорок дев'ять) гривень 44 копійки, з яких: 96 290,72 дол. США, що складає по курсу НБУ 767 697,02 грн. - прострочена заборгованість за Кредитом; 566 413,25 дол. США, що складає по курсу НБУ 4 515 842,92 грн. - поточна заборгованість за кредитом; 295 013,07 дол. США, що складає по курсу НБУ 2 352 050,70 грн. -прострочена заборгованість за процентами за період з 30.12.2008 р. по 20.09.2011р.; 5 007,10 дол. США, що складає по курсу НБУ 39 920,11 грн. - поточна заборгованість за процентами за період з 21.09.2011р. по 07.10.2011р.; 40 276,83 дол. США, що складає по курсу НБУ 32111511 грн. - 30 % річних, 12 124,37 дол. США, що складає по курсу НБУ -96 663,94 грн. - 3% річних; 63 110,32 дол. США, що складає по курсу НБУ 503 153,66 грн. - пеня).

Для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між позивачем та ОСОБА_2 29.05.2008 року був укладений договір поруки №14.14/08-ДП, відповідно до якого остання, як поручитель виступає як солідарний боржник з позичальником.

29.11.2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки, посилаючись в обґрунтування вимог на те, що умови договорів не відповідають положенням діючого цивільного законодавства.

Зокрема, при укладенні Кредитного договору № 14.14/08-КД від 29.05.2008 р. в іноземній валюті, ні у позивача, ні у відповідачів не було ліцензій на здійснення разової валютної операції.

Крім того, при укладені договори суперечать вимогам справедливості, добросовісності та розумності, закріплених в цивільному законодавстві та Закону України «Про захист прав споживачів».

Також при укладенні договору не було отримано письмової згоди другого з подружжя на укладення кредитного договору, не отримано дозволу органу опіки та піклування, незважаючи на наявність у відповідачів, позивачів за зустрічним позовом, неповнолітніх дітей.

Як вбачається з матеріалів справи 29 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 14.14/08-КД від 29.05.2008р., відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 679 700,00 доларів США, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти відповідно до умов кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання кредиту, того ж дня 29.05.2008 року між позивачем та ОСОБА_2- укладено договір поруки №14.14/08-ДП, відповідно до умов якого, відповідачка, як солідарний боржник, відповідає перед Позивачем у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що банк надав, а позичальник одержав кредитні кошти в сумі 679 700,00 доларів США, що не заперечувалось сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків, утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 7 жовтня 2007 року, з урахуванням висновків судово-економічної експертизи та скороченого строку позовної давності щодо пені, заборгованість складає 1 078 235 (один мільйон сімдесят вісім тисяч двісті тридцять п'ять) доларів СІЛА 66 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 07 жовтня 2011 р. (100 доларів США = 797,27 гривень) становить 8 596 449 (вісім мільйонів п'ятсот дев'яносто шість тисяч чотириста сорок дев'ять) гривень 44 копійки, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 96 290 (дев'яносто шість тисяч двісті дев'яносто) дол. США 72 центи, що становить по курсу НБУ 767 697 (сімсот шістдесят сім тисяч шістсот дев'яносто сім) гривень 02 коп.; поточна заборгованість за кредитом -566 413 (п'ятсот шістдесят шість тисяч чотириста тринадцять) доларів США 25 центів, що становить по курсу НБУ 4 515 842 (чотири мільйони п'ятсот п'ятнадцять тисяч вісімсот сорок дві) гривні 92 коп.; 30% (тридцять) процентів річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань, щодо повернення кредиту за кожен день прострочки - 40 276 (сорок тисяч двісті сімдесят шість) дол. США 83 центи, що становить по курсу НБУ 321 115 (триста двадцять одна тисяча сто п'ятнадцять) гривень 11 коп.; простроченої заборгованість за процентами за період з 30.12.2008 р. по 20.09.2011 р. -295 013 (двісті дев'яносто п'ять тисяч тринадцять) доларів США 07 центів, що становить по курсу НБУ 2 352 050 (два мільйони триста п'ятдесят дві тисячі п'ятдесят) гривень 70 коп.) ; поточна заборгованість за процентами за період з 21.09.2011р. по 07.10.2011р., 5 007 (п'ять тисяч сім) доларів США 10 центів, що становить по курсу НБУ 39 920 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 11 коп.; пеня, нарахованих в зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів

за період з 16.09.2009 р. по 07.10.2011 р. 63 110 (шістдесят три тисячі сто десять) доларів США 32 центи, що становить по курсу НБУ 503 159 (п'ятсот три тисячі сто п'ятдесят дев'ять) гривень 66 коп.; 3% (три) проценти річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів -12 124 (дванадцять тисяч сто двадцять чотири) долари США 37 центів, що становить по курсу НБУ 96 663 (дев'яносто шість тисяч шістсот шістдесят три) гривні 94 коп.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено вимоги в повному обсязі, відповідачі доказів на спростування позовних вимог та розрахунку заборгованості не надали.

Проте, повною мірою з рішенням суду в цій частині погодитись не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, до заборгованості позивачем включено 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів в розмірі 12 124 (дванадцять тисяч сто двадцять чотири) долари США 37 центів, що становить по курсу НБУ 96 663 (дев'яносто шість тисяч шістсот шістдесят три) гривні 94 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту даної норми, 3% річних нараховуються на прострочену суму основного боргу, нарахування 3% річних на прострочені відсотки, передбачені умовами кредитного договору діючим законодавством України не передбачено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що зазначена сума - 96 663 (дев'яносто шість тисяч шістсот шістдесят три) гривні 94 коп. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів, стягненню з відповідачів не підлягає, а сума боргу, яка стягнута рішенням суду першої інстанції підлягає зменшенню до 8499785 грн. 50 коп. (8 596 449 грн. 44 коп. - 96 663 грн. 94 коп. = 8499785 грн. 50 коп.).

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2, зазначили як підставу недійсності кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки, що правочин юридичною особою вчинено без відповідного дозволу (ліцензії), відсутня згоди дружини на укладення договору кредиту, відсутність згоди органу опіки і піклування на укладення договору іпотеки, не можуть бути підставою для визнання кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки недійсними.

Разом з тим відповідачами не наведено жодної з підстав, передбачених ст. 203 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 квітня 2004 року Національним банком України видано ПАТ «ВТБ БАНК»банківську ліцензію №79 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій Дозвіл № 79-1 від 20.04.2007 р., а також Додаток до дозволу №79-1 від 20.04.2007р. на право здійснювати операції з валютними цінностями.

Оскільки чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, Банк не має зобов'язань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку для надання кредитів в іноземній валюті резидентам.

Таким чином, банк має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за Кредитним договором відповідає вимогам законодавства.

Між клієнтом та банком були досягнуті всі істотні умови по Кредитному договору, що підтверджується підписами у договорі.

Оскільки кредитний договір не є договором з розпорядження майном подружжя, положення ч. 3 ст. 65 СК України не застосовуються, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дл укладення договору кредиту закон не вимагає отримання згоди іншого з подружжя.

Щодо наявності несправедливих умов Кредитного договору, - про отримання та повернення кредиту в іноземній валюті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку порушень закону немає, оскільки зростання/коливання курсу іноземної валюти стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують.

Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції не врахував відсутність згоди органу опіки і піклування на укладення договору іпотеки, оскільки судом першої інстанції встановлено, що на дату укладення іпотечного договору малолітні діти не мали ані права власності, ані права користування переданим в іпотеку об'єктом нерухомості, за таких обставин отримання дозволу органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки не вимагається.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнутої суми заборгованості підлягає зміні - зменшенню до 8499785 грн. 50 коп.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду в цій частині обґрунтовані і відповідають обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 3 грудня 2012 року змінити, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" заборгованість з 8 596 449,44 (вісім мільйонів п'ятсот дев'яносто шість тисяч чотириста сорок дев'ять) грн.. 44 коп. до 8499785 (вісім мільйонів чотириста дев'яносто дев'ять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 50 коп.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді