Справа №784/898/13 18.03.2013 18.03.2013 18.03.2013

Провадження №22-ц/784/1055/13 Головуючий у І інстанції Подзігун Г.В.

Категорія - 19 Доповідач в апеляційної інстанції Лисенко П.П.

У Х В А Л А

іменем України

18 березня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В. та Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Дубовою К.В.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Кузьменко О.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2012 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномортрансдизель» про визнання договору поруки припиненим, -

у с т а н о в и л а :

28 жовтня 2010 року ОСОБА_4 пред'явив позов до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (надалі Банк) та товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномортрансдизель» (надалі ТОВ «Чорномортрансдизель»), який обґрунтовував наступним.

23 квітня 2008 року Банк уклав з ТОВ «Чорномортрансдизель» кредитний договір № СМ-SME400/72/2008, за умовами якого Банк надав, а позичальник взяв на розвиток бізнесу грошові кошти у розмірі 800 000 гривень під зворотне зобов'язання останнього повернути їх частинами до 22 квітня 2023 року, зі сплатою процентів за користування ними, виходячи із плаваючої процентної ставки, яка складається із фіксованого відсотку - 3,99 % річних та ставки FIDR, що визначається Банком в залежності від зміни вартості кредитних ресурсів Банку.

Того ж дня, на забезпечення виконання названого договору Банк уклав з ним - ОСОБА_4 договір поруки № SR-SME400/72/2008/1, за яким він брався виступити поручителем і нести солідарно з ТОВ «Чорномортрансдизель» цивільно-правову відповідальність за невиконання останнім кредитного зобов'язання.

В подальшому між Банком та ТОВ «Чорномортрансдизель» без його згоди було укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 від 21 січня 2009 року, якими внесено зміни до кредитного договору № СМ-SME400/72/2008 від 23 квітня 2008 року.

За ним, Банк підвищив процентну ставку за користування кредитом в загальному розмірі на 2 % річних і без повідомлення поручителя визначив й встановив, без всякого обґрунтування, ставку FIDR.

Посилаючись на виписані обставини та на збільшення без його згоди обсягу відповідальності у зв'язку із зміною умов основного зобов'язання, просив визнати договір поруки № SR-SME400/72/2008/1 від 23 квітня 2008 року припиненим.

Крім того, як на думку позивача, ще однією підставою припинення договору поруки, є пред'явлення Банком до нього вимоги про погашення боргу за договором кредиту поза межами строку, встановленого цивільним законодавством.

У судовому засіданні представник Банку позов не визнав, оскільки зобов'язання за кредитним договором не виконано, а порука припиняється виконанням основного зобов'язання.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2012 року в задоволені позову відмовлено.

Представник позивача - ОСОБА_2 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4

В обґрунтування скарги посилалась на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та положенням чинного цивільного законодавства.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду І інстанції залишити без змін, оскільки суд постановив його з додержання норм матеріального й процесуального права.

Відмовляючи у позові ОСОБА_4, районний суд виходив із того, що підписаний тим з доброї волі договір поруки містить застереження про його згоду відповідати за виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Чорномортрансдизель» кредитного договору, в тому числі, і у разі зміну процентної ставки без укладення банком з ним додаткових угод щодо внесення змін і, що строк пред'явлення вимоги до поручителя не сплив.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Відповідно до статей 509, 546 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням або завдатком.

За статтями 553, 554 ЦК України передбачено, що порука виникає на підставі договору. Взаємні права і обов'язки поручителя та кредитора визначаються договором.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

При цьому, порука має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як вбачається з кредитного договору № СМ-SME400/72/2008 від 23 квітня 2008 року (а.с. 12-16) та договору поруки № SR-SME400/72/2008/1 від того ж числа (а.с. 22-23), сторони за кредитним договором вибудували плату за кредит таким чином, що вона постійно могла змінюватися в залежності від річної бази нарахування процентів. Поручитель знав про це і був згоден нести солідарну з позичальником відповідальність саме на таких умовах, про що свідчать застереження до п. 1.4. кредитного договору, який укладав ОСОБА_4 обіймаючи посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномортрансдизель» (а.с. - 14), та п. 2.1. договору поруки, укладеного ним особисто (а.с. 22).

За такого, підстав для припинення договору поруки з названої позивачем причини у суду не було.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Стосовно твердження особи, яка подала апеляційну скаргу про порушення Банком процедури та пропуску строку звернення до поручителя з вимогою про виконання зобов'язання, то вона є бездоказовою і повністю спростовується наявними у справі матеріалами, що вірно констатував і районний суд.

07 квітня 2009 року Банк використав право на дострокове повернення кредиту позичальником, направивши 07.04.2009 року товариству претензію з вимогою про таке, а вже 15.04.2009 року, тобто в межах встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку, така ж вимога була адресована позивачу (а.с. - 25, 100), а тому і за виписаної підстави порука не могла бути припиненою, що вірно зазначив і районний суд.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: