ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
У Х В А Л А
28.03.13 р. Справа № 5006/25/73/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., розглянувши матеріали заяви Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» на дії (бездіяльність) посадових осіб відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку по справі за позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 129908,20 грн.,
за участю представників сторін:
від стягувача: Гнатюк О.І. за довір.;
від боржника: Ганжа М.М. за довір..;
від ВДВС: не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» звернулось із скаргою до Господарського суду Донецької області про визнання незаконною бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку (далі - ВДВС) щодо неприйняття рішення про поновлення виконавчого провадження ВП №35554568.
Скаржник просив:
- визнати неправомірною бездіяльність ВДВС в частині не поновлення виконавчого провадження ВП №35554568;
- зобов'язати ВДВС поновити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Донецької області № 5006/25/73/2012 від 30.10.2012 року та здійснити усіх необхідних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» для примусового стягнення з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на користь стягувача грошових коштів, зазначених в наказі.
В обґрунтування своїх вимог щодо бездіяльності ДВС, скаржник посилається на статті 1, 8, 39 Закону України «Про виконавче провадження», Рішення Конституційного суду України №18-р/п2012 від 13.12.2012 року.
Представник ПАТ «Укртрансгаз» у судовому засіданні вимоги скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представник боржника проти задоволення скарги заперечував, вважає, що не прийнявши постанову про поновлення виконавчого провадження ВП №35554568 ВДВС діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
Представник ВДВС в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.
Частиною 2 статті 121-2 Господарського процесуально кодексу України встановлено, що скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Крім того, пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що ухвали суду, направлені до ВДВС за адресою, зазначеною в скарзі, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.
Судом встановлено, що рішенням господарського суду від 15.10.2012року позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до відповідача Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 129908,20. задоволені в повному обсязі та у відповідності до ст.116 Господарського процесуального кодексу України був виданий відповідний наказ.
30 жовтня 2012 р. на виконання цього рішення судом видано судовий наказ.
30 листопада 2012 року державним виконавцем ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №35554568 з примусового виконання наказу №5006/25/73/2012 від 30.10.2012 року та надано боржнику строк для самостійного виконання рішення суду (а.с. 97).
Боржником рішення суду у самостійному порядку не виконано.
У зв'язку із тим, що на виконанні ВДВС перебувало зведене виконавче провадження про стягнення з боржника ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» державним виконавцем 10.12.2012 року винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №35554568 до зведеного виконавчого провадження №19817778.
10 грудня 2012 року ВДВС винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п.15 ч.1 ст.37 Законом України «Про виконавче провадження» у зв'язку із внесення ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
28 грудня 2012 року позивач звернувся із заявою до ВДВС якою посилаючись на Рішення Конституційного суду України №18-р/п2012 від 13.12.2012 року просив поновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №5006/25/73/2012 від 30.10.2012 року.
У зв'язку з тим, що позивач не отримав постанови ВДВС про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №5006/25/73/2012, він 18.01.2013 року звернувся зі скаргою до начальника ВДВС на бездіяльність заступника начальника ВДВС Нещадима І.С. до господарського суду Донецької області, якою просив зобов'язати заступника начальника ВДВС Нещадима І.С. ВДВС поновити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Донецької області № 5006/25/73/2012 від 30.10.2012 року та здійснити усіх необхідних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» для примусового стягнення з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на користь стягувача грошових коштів, зазначених в наказі.
30 січня 2013 року начальником ВДВС Асадовим В.Т. винесено постанову про відмову у задоволенні скарги у зв'язку з тим, що ВДВС 02.01.2013 року винесено постанову про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №5006/25/73/2012.
Оскільки станом на 06.02.2013 року позивач не отримав постанови ВДВС про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №5006/25/73/2012, 13.02.2013 року він звернувся із зазначеною скаргою на бездіяльність ВДВС до господарського суду Донецької області.
Предметом розгляду скарги ПАТ «Укртрансгаз» до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку є правомірність дій ВДВС щодо не поновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області № 5006/25/73/2012 від 30.10.2012 року
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною 1 статті 4 цього Закону передбачено, що з метою забезпечення електронного документообігу в органах державної виконавчої служби, ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження до його матеріалів Міністерство юстиції України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Порядок ведення такого реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації встановлюються Міністерством юстиції України.
«Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень» затверджено наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року N 43/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 р. за N 388/7709 (далі - Положення).
Пунктом 1 цього Положення встановлено, що Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (надалі - Єдиний реєстр) - це комп'ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії.
Згідно до пункту 3 Положення, до Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій. Унесення відомостей до Єдиного реєстру здійснюється державним виконавцем або уповноваженою посадовою особою органу ДВС. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія.
Відповідно до пункту 7 Положення посадові особи органу ДВС несуть відповідальність за повноту та вірогідність інформації, яка вноситься до Єдиного реєстру.
У зв'язку з тим, що ухвали суду від 14.02.2013р., 26.02.2013р., 28.02.2013р., 13.03.2013 року, якими суд зобов'язував ВДВС Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку надати для огляду матеріали виконавчого провадження ВП №35554568, ВДВС не виконав, при розгляді даної скарги судом використана інформація з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
За змістом статті 11 Закону України Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно із ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, провадиться державним виконавцем за місцем здійснення таких дій.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Пунктом 15 частини 1 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із внесення ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» встановлено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
У зв'язку із внесення ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» до зазначеного Реєстру 10 грудня 2012 року ВДВС винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області № 5006/25/73/2012.
Частиною 2 статті 39 цього Закону передбачено, що виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктом 15 статті 37 зазначеного Закону до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
02 січня 2013 року на підставі вищезазначеної норми Закону України «Про виконавче провадження» ВДВС винесено постанову про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області № 5006/25/73/2012. Інформація щодо винесення цієї постанови внесена до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.
Проте, у судовому засіданні було встановлено, що позивач таким правом не скористався, та звернувся до суду із зазначеною скаргою без ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №35554568.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Усупереч вказаним нормам, позивач не надав господарському суду доказів, якими він обґрунтовує вимоги своєї скарги. Відомості викладені скаржником щодо не поновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області № 5006/25/73/2012 при розгляді скарги були спростовані матеріалами справи.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на зазначене суд визнає доводи скаржника неправомірними і відмовляє у задоволенні скарги.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд -
У Х В А Л И В:
У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» м.Горлівка скарги Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку у справі за позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 129908,20 грн.,. - відмовити.
Ухвала господарського суду Донецької області може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Зекунов Е.В.