УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2013 року Справа № 158096/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгої О.І

суддів Ліщинського А.М., Запотічного І.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2012 року у справі № 2а-6366/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області про зобов'язання провести нарахування і виплату пенсії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 11.10.2011 року звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області про зобов'язання відповідача нарахувати як дитині війни, щомісячну державну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії по віку та забезпечити її виплату за період з 2009 року по день постановлення рішення.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2012 року адміністративний позов позивача в частині позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 01.01.2009 року по 11.04.2011 року залишено без розгляду.

Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2012 року (прийнятою в порядку письмового провадження) позов задоволено частково, визнано дії управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі Закарпатської області протиправними, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу, як дитині війни, щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 11.04.2011 року по 22.07.2011 року включно, із врахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.

Не погодившись із постановою суду її в апеляційному порядку оскаржив відповідач, який посилається на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України.

Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183- 2.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в пенсійному посвідченні.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як визначено ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно застосував вимоги ч. 1 ст. 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Оскільки позивач звернувся до суду 11.10.2011 року та не навів жодних поважних причин пропуску ним строку звернення до суду суд першої інстанції правильно залишив без розгляду позовні вимоги за період з 01.01.2009 року по 11.04.2011 року.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за період з 11.04.2011 року по 22.07.2011 року, то на думку колегії суддів такі піддягають задоволенню, так як Законом України "Про Державний бюджет на 2011 рік" дію ст.6. Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинено.

Разом з тим, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правомірно обмежив кінцевою датою перерахунок та виплату недоотриманого підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки, мається на увазі, що внесення змін до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" слугуватиме підставою для зміни нарахувань і виплат розміру означеного вище підвищення до пенсії.

Верховною Радою України 14 червня 2011 року прийнято Закон України №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року. На виконання вимог вищезазначеного Закону 06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 2011 року.

З огляду на викладене до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягає положення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Отже, з 23 липня необхідно перевіряти подібне на відповідність вимогам Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року №745.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення правильно покладено на відповідача у справі.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 197, ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області - залишити без задоволення.

2. Постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2012 року у справі №2а-6366/11- залишити без змін.

3. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять діб після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І.Довга

Судді А.М. Ліщинський

' І.І. Запотічний