ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року м. Київ К/9991/3913/11

Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А., Мороз Л.Л.,

здійснивши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Першотравенську Дніпропетровської області (далі також -Управління) про перерахунок підвищенні пенсії дітям війни, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління на постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2010 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2010 року,

установив:

У поданій до суду 28 грудня 2009 року позовній заяві ОСОБА_4 оскаржив нарахування та виплату йому відповідачем упродовж 2009 року підвищення до пенсії як дитині війни в меншому розмірі, ніж встановлений статтею 6 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни»(далі -Закон № 2195-ІV). Позивач просив зобов'язати Управління нарахувати йому недоотримані 1185 гривень.

Постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2010 року позов задоволено частково: бездіяльність відповідача визнано протиправною, зобов'язано Управління нарахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період із 14 січня 2009 року по 31 січня 2010 року (1357,13 гривні). У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Управління на користь позивача 3,40 гривні судових витрат (судовий збір).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2010 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині розподілу судових витрат. У решті зазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення й ухвалити нове -про відмову в задоволенні позову..

Підстави для скасування оскаржуваних рішення апеляційного суду та у залишеній ним без змін частині постанови суду першої інстанції відсутні.

Позивачеві згідно зі статтею 1 Закону № 2195-ІV у визначеному цим Законом порядку встановлено статус дитини війни. Відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України від 26 грудня 2008 року № 835-VІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. За змістом цієї норми її дія не поширюється на державні соціальні гарантії, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму.

Оскільки в цьому випадку розмір державних соціальних гарантій регулюється статтею 6 Закону № 2195-ІV, зміни до якої у 2009 році, а також у 2010 році не вносилися, розмір соціальних гарантій не змінювався, то суди дійшли правильного висновку про зобов'язання Управління нарахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 14 січня 2009 року по 31 січня 2010 року.

Суд першої інстанції помилково всупереч положенням частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про стягнення з Управління на користь позивача судових витрат. У цій частині судове рішення обґрунтовано скасовано апеляційним судом.

Не можуть бути взяті до уваги доводи Управління щодо неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІV. Рішення судів у цій частині відповідає положенням статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частини першої статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-ХІV «Про прожитковий мінімум» та судовій практиці, що склалася при розв'язанні спорів цієї категорії.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у м. Першотравенську Дніпропетровської області відхилити і залишити без змін рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2010 року та у нескасованій ним частині постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2010 року.

Чинним процесуальним законом не передбачена можливість оскарження цього рішення суду касаційної інстанції. Воно може бути переглянуте Верховним Судом України відповідно до положень статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді