АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2493/13 Справа № 2/0417/3764/12 Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л.П. Доповідач - Кіктенко Л.М.

Категорія 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Кіктенко Л.М.

Суддів: Калиновського А.Б., Каратаєвої Л.О.

при секретарі: Бойко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, Орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська про визнання квартири спільною частковою власністю, визнання права власності на 1/2 частину квартири, усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, Орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська про визнання квартири спільною частковою власністю, визнання права власності на 1/2 частину квартири, усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1

Вселено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, в квартиру АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання стосовно судових витрат.

З таким рішенням не погодилась ОСОБА_2, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 9 грудня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1.

Від шлюбу мають дітей: доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

13 серпня 2002 року ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу, який посвідчений державним нотаріусом Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А. за реєстровим номером 2-1423.

6 липня 2012 року ОСОБА_3 зареєстрував право власності на спірну квартиру.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

У відповідності до вимог ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, донька, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як вбачається зі ст. 71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений в судовому порядку.

Оскільки спірну квартиру відповідач придбав до реєстрації шлюбу з позивачкою за власні кошти, позивачка не надала беззаперечних доказів про її участь у придбанні вказаної квартири за сумісні грошові кошти з відповідачем, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про визнання квартири спільною частковою власністю, визнання права власності на 1/2 частину квартири, задовольнивши позов про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги відносно трудової участі у придбанні спірної квартири є необґрунтованими та не є належним доказом, це не підтверджує, що саме отримані гроші-заробітну плату позивачка передала за придбання вказаної квартири.

Безпідставним є посилання апелянта як на доказ на пояснення свідків, оскільки їм відомо про сумісне проживання сторін лише зі слів самої позивачки.

В п.3 договору купівлі-продажу вказаної квартири вказано, що продаж за домовленістю сторін вчиняється за 10208 грн., які покупець (ОСОБА_3) перерахував на рахунок продавця в Комерційному банку «Приват Банк» до підписання сторонами цього договору (а.с.81). Вказані обставини позивачкою не спростовані, вона не ставила питання про визнання вказаного договору купівлі-продажу частково недійсним та про частковий перевід на неї прав покупця, що вона підтвердила в суді апеляційної інстанції.

Інші доводи скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.,ст. 209,303,307,308,314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: