ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2013 року Справа № 5/17-1259-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.
суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФОП ОСОБА_4
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 року
у справі№5/17-1259-2011
господарського судуОдеської області
за позовомВиробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ"
доФОП ОСОБА_4
простягнення 94680, 92 грн.,
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Василькевич В.В. - директор (протокол №2 зібрання
засновників від 01.03.1999р.),
від відповідача: не з'явилися,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.11.2012р. у справі №5/17-1259-2011 (судді Погребна К.Ф., Зайцев Ю.О., Никифорчук М.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2012р. (судді Мацюра П.Ф., Ліпчанська Н.В., Філінюк І.Г.,) позов задоволено повністю, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ВК ТОВ "ВІГ" 57 000 грн. - основного боргу, 3275, 66 грн. - пені, 29275, 25 грн. - індексу інфляції, 5134, 68 грн. -3% річних, 948 грн. - державного мита та 236 грн. за ІТЗ судового процесу.
У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 просить рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2012р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2012р. у справі №5/17-1259-2011 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 32-34, п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, ст. 182 Цивільного кодексу України, ст. 134 Господарського кодексу України, оскільки: по-перше, позивач не надав до господарського суду Одеської області для проведення комплексної експертизи оригінали документів, на яких грунтуються його позовні вимоги, а саме: оригінал договору оренди №7 від 01.11.2007р. та додатку до договору оренди №7 від 01.11.2007р., що є підставою для залишення позову без розгляду згідно з п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України; по-друге, господарськими судами не було взято до уваги доводи відповідача про відсутність у позивача прав на спірне нерухоме майно на час укладання договору оренди №7 від 01.11.2007р. та додатку до нього, оскільки свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі було видано лише 04.12.2008р.; по-третє, позивачем не надано до суду документів, які б підтверджували зміну адреси нежитлових будівель.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
01.11.2007р. між Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю „ВІГ" (Орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) було укладено договір оренди №7 (далі договір).
Відповідно до п.1.1. договору Орендодавець надає, а Орендар приймає у користування торгове місце для здійснення торгівельної діяльності товарами народного споживання або використовує як склад на міні-ринку за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач є власником вказаних нежитлових будівель на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі, виданого Виконавчим комітетом Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області 04.12.2008р.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 01.01.2009р.
Відповідно до п.3.1 договору Орендар за надане торгове місце сплачує орендну плату у розмірі 450грн. у місяць, оплата здійснюється щомісячно в строк до 5-го числа поточного місяця, у випадку заборгованості по платежам сплачує пеню у розмірі 3% від суми за кожен день прострочення.
Додатком до договору оренди №7 від 01.11.2007р. сторони погодили, що згідно договору оренди №7 з 01.01.2008р. орендна плата збільшується та буде складати 650 у.о. за торгівельний павільйон на міні - ринку, що становить не менше 5200грн. щомісячної орендної плати до кінця договору.
З огляду на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати в розмірі, передбаченому додатком до договору оренди №7 від 01.11.2007р., внаслідок чого виникла заборгованість з орендної плати за період з січня 2008р по грудень 2008р. в розмірі 57000грн, ВК ТОВ "ВІГ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ВК ТОВ "ВІГ" заборгованості у сумі 57 000 грн., пені у розмірі 3275, 66 грн., інфляційних втрат у розмірі 29 275,25грн. та 3% річних у розмірі 5134, 68 грн. (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 10.05.2011р. та 12.05.2011р.(а.с.30-34 та а.с. 52-56. т.1)).
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, господарські суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що: по-перше, згідно з матеріалами справи відповідач у спірний період сплачував орендну плату у розмірі, передбаченому договором оренди від 01.11.2007р. (450грн. в місяць), а не в розмірі, передбаченому додатком до цього договору (5200грн. в місяць), внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 57000грн.; по-друге, призначена господарським судом експертиза (проведення почеркознавчих досліджень та технічних досліджень документів) не була проведена у зв'язку з неподанням відповідачем витребуваних Одеським НДІ судових експертиз документів; по-третє, розрахунки пені, трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань та індексу інфляції здійснено позивачем обгрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.
Предметом позову є стягнення заборгованості з орендної плати за період з січня 2008 по грудень 2008р. в сумі 57000грн., яка виникла внаслідок сплати відповідачем орендної плати у спірний період в розмірі, передбаченому договором оренди від 01.11.2007р. (450грн.), а не в розмірі, передбаченому додатком до цього договору без номера і дати (650 у.о.); а також пені за несвоєчасну сплату орендної плати, інфляційних та 3% річних.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що він ні договору оренди від 01.11.2007р., ні додатку до нього не підписував і печаткою не засвідчував, у зв'язку з чим звернувся до суду з клопотанням про призначення експертизи, проведення якої господарським судом Одеської області було доручено Одеському НДІ судових експертиз.
Матеріали справи свідчать, що неодноразові вимоги експертів про надання оригіналів документів, що підлягають дослідженню, зокрема, оригіналів договору оренди №7 від 01.11.2007р. та додатку до вказаного договору, не було виконано саме позивачем (оскільки згідно з письмовими поясненнями відповідача вказані документи у нього відсутні у зв'язку з тим, що він ні договору оренди, ні додатку до нього не підписував).
Так, в ухвалі господарського суду Одеської області про повторне призначення експертизи від 19.09.2011р. зазначено, що експертний висновок не було надано у зв'язку з невиконанням позивачем клопотань експертів щодо надання оригіналів документів, шо підлягають дослідженню (а.с. 139, т.1).
Наявні в матеріалах справи повідомлення Одеського НДІ судових експертиз про неможливість надання висновку свідчать про ненадання оригіналів документів, що підлягають дослідженню (в тому числі оригіналів договору оренди від 01.11.2007р. та додатку до нього) і у 2012 році після призначення повторної експертизи (а.с. 3, 15, 17, 19, т.2).
Крім того, слід зазначити, що господарські суди попередніх інстанцій, пославшись на передачу відповідачу в оренду за договором оренди №7 від 01.11.2007р. торгового місця на міні-ринку за адресою: с. Хлібодарське Біляївського району, АДРЕСА_1 і наявність у позивача права власності на вказані нежитлові приміщення на підставі свідоцтва про право власності від 04.12.2008р., не взяли до уваги, що згідно з наявною у матеріалах справи копією договору оренди №7 від 01.11.2007р. (а.с. 6, т.1) відповідачу було надано в оренду торгове місце за адресою: АДРЕСА_1 (а не АДРЕСА_1, як зазначено у рішенні та постанові суду, та в свідоцтві про право власності від 04.12.2008р. - а.с. 8, т.1), не встановили, чи йдеться про одні і ті ж самі нежитлові будівлі, зокрема, чи є документи, що підтверджують зміну адреси, хоч на цьому наголошував відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 120-122, т.1).
Матеріали справи не містять будь-яких доказів зміни вищевказаної адреси.
Крім того, господарськими судами не надано будь-якої оцінки наявному в матеріалах справи договору оренди №7, укладеному між позивачем і відповідачем 01.11.2008р. на оренду торгового місця на міні-ринку за адресою: АДРЕСА_1, який набирає чинності з моменту його підписання і передбачає сплату орендної плати у розмірі 500грн. в місяць (а.с. 126, т.1), хоч предметом позову є стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі, передбаченому в додатку без номера і дати до договору оренди від 01.11.2007р. (650 у.о.), за період з січня 2008р. по грудень 2008р. (тобто частково за період під час дії іншого договору оренди торгового місця - від 01.11.2008р., яким передбачено інший місячний розмір орендної плати - 500грн. в місяць).
Викладене свідчить, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
Відповідно до частини першої статті 4-7 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111-9 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2012р. у справі №5/17-1259-2011 задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 та рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2012 у справі №5/17-1259-2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий К. Грейц
Судді С. Бакуліна
О. Глос