ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
17.09.08Справа №2-а-130/08
17 г. 30 хв. Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:головуючого судді Латиніна Ю.А.,
при секретарі Любобратцевої І.Ю.,
за участю представників позивача Афанасьева М.Г., Євтодієвої Г.В.,
та представників відповідачів Калугіної Т.В., Сєдова Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу ,
за позовом державної податкової інспекції у м. Євпаторії
до Приватного підприємства «Виробнича-комерційна фірма «Юг-Софія» та Відкритого акціонерного товариства «Дружківський машинобудівельний завод»
про визнання недійсним правочину,
Суть спору: Позивач звернувся у суд з позовом до відповідачів, мотивуючи свої вимоги тим, що між ПП «ВКФ «Юг-Софія» в особі директора ОСОБА_1 та ВАТ «Дружківський машинобудівельний завод» було укладено договір комісії №01/01 від 01.01.07.
Згідно з наданими поясненнями ОСОБА_1 співробітникам податкової міліції від 26.07.07 останній вказаний договір не підписував, відомості про укладення такого йому не відомі. Позивач вважає, оскільки договір не підписаний належною особою, що не відповідає вільному волевиявленню учасника правочину, тому таке зобов’язання не може відповідати інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання договору у судовому порядку недійсним, так як від суперечить п.3 ст.203 ЦК України.
У ході судового розгляду справи, представники позивача позов підтримали, просив його задовольнити з зазначених у позові підстав.
Представник відповідача – «ПП «ВКФ «Юг-Софія» позов не визнав, просив суд відмовити у задоволені позову позивачу, вважає, що сторонами за даним договором виконанні всі умови договору комісії №01/01 від 01.01.07, що підтверджується відповідними звітами та листами керівників підприємств відносно підтвердження виконання умов договору.
Представник ВАТ «Дружківський машинобудівельний завод» заперечував проти позову, пояснив, що зазначений договір був виконаний сторонами повністю. Його виконання підтверджене актами прийому-передачі товару, вантажно-митними деклараціями, рахунками-фактурами та ін. Також зауважив про наявність у матеріалах справи акту перевірки вимог податкового законодавства від 27.12.07 №1964/23-2/34192709, відповідно до якого порушень з боку підприємств відносно предмета спору не встановлено. Вважає підстави викладені у позові не доведеними у суді, просить суд відмовити у задоволені позову.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ВСТАНОВИВ:
Договором комісії №01/01 від 01.01.07 укладеного ПП «ВКФ «Юг-Софія» та ВАТ «Дружківський машинобудівельний завод» передбачено передача на реалізацію ПП «ВКФ «Юг-Софія» на експорт 20 000 тон металобрухту (а.с.22-25).
Згідно з ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності) може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повстю або частково.
Законом України «Про державну податкову службу України» у п.11,ч.1 ст.10 передбачено право податкових органів на звернення з позовами до підприємств, установ, організації та громадян про визнання угод недійсними.
Частина 3 ст. 203 ЦК України передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначений договір було укладено з боку ПП «ВКФ «Юг-Софія» директором ОСОБА_1, який у своїх поясненнях співробітникам податкової міліції послався на необізнаність існування укладеного договору з ВАТ «Дружківський машинобудівельний завод» і пояснив, що договір комісії він не підписував (а.с.18-21).
Вказана обставина і послужила підставою для звернення до суду з боку позивача з позовом про визнання правочину недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Так характерним для норми ст. 207 ГК України є таки ознаки, як вчинення дій, що об’єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства у цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства, наявність суб’єктивного наміру сторін чи сторони порушити закон. Оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними таких угод, необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладанні угоди. Факт наявності суб’єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб’єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентними органами держави.
Згідно з ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що факт підписання не уповноваженою особою зазначеного договору, привело до настання негативних чи протиправних наслідків для держави і суспільства, доказів про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб підприємств за фактом порушення норм діючого законодавства суду не надано.
В свою чергу посилання позивача на відсутність внутрішній волі сторони у момент підписання договору і тому таке зобов’язання не може відповідати інтересам держави і суспільства є необгрунтованими.
Актом від 27.12.07 №1964/23-2/34192709 проведеної виїзної планової перевірки питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ПП «ВКФ «Юг-Софія» порушень з боку підприємства за виконанням умов даного договору комісії не встановлено (а.с.49,50).
Звітами комісіонера, актами прийому-здачі робіт та рахункам-фактурами підтверджено виконання умов укладеного договору комісії між ПП «ВКФ «Юг-Софія» та ВАТ «Дружківський машинобудівельний завод» (а.с.95-185).
Листом директора ПП «ВКФ «Юг-Софія» Толстіхіна О.Ю. від 07.09.07 №38/0709-07 направленого на адресу ВАТ «Дружківський машинобудівельний завод» підтверджена згода на виконання умов зазначеного договору (а.с.279).
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що підписання договору комісії з боку ПП «ВКФ «Юг-Софія» не уповноваженою особою і подальше схвалення даної угоди сторонами не тягне підстав для визнання його недійсним, у зв’язку з чим підстав для задоволення позову немає.
Під час судового засідання, яке відбулось 17.09.2008 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 19.08.2008р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Окружного
адміністративного суду
Автономної Республіки Крим Латинін Ю.А.