Справа № 676/729/13- к
Провадження № 1-кп/676/53/13
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2013 року м. Кам'янець-Подільський
Кам’янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді Кузняк-Годлевської Е.В.,
суддів Мантуляка Ю.В.,
ОСОБА_1,
при секретарях Равській М.В., Царуку О.М.,
з участю прокурорів Косідла В.М., Скринника М.В.,
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
законного представника потерпілого ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване у ЄРДР за № 12012240160000004, за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, робітника ПП «Фенікс-Еко», раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, –
в с т а н о в и в:
3 листопада 2012 року близько 00 год. 30 хв. неподалік домоволодіння № 2, що розташоване по вул. Терешкової в с. Привітне Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, під час суперечки на побутовому ґрунті ОСОБА_3 застосував до ОСОБА_6 фізичну силу шляхом захоплення та здушування його шиї зігнутою у лікті правою рукою, а ОСОБА_2 в цей час наніс ОСОБА_6 декілька ударів руками та ногами в область голови та тулуба, що відбувалося у присутності незнайомого обвинуваченому товариша потерпілих ОСОБА_7 Обвинувачений ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, сприймаючи дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в умовах нічної пори як реальну загрозу його здоров'ю, усвідомлюючи значну перевагу у фізичній силі з боку двох осіб, які застосовували до нього фізичне насильство, з огляду на їх кількісну перевагу, захищаючись від суспільно небезпечного посягання щодо нього, вдався до заходів захисту, які вважав законними у ситуації, що склалася. Перебуваючи у зігнутому стані, відчуваючи брак кисню через стискання шиї рукою потерпілого ОСОБА_3, з метою звільнення від такого утримання ОСОБА_6 витягнув з кишені невстановлений в ході досудового розслідування та судового розгляду твердий плаский травмуючий предмет із колюче-ріжучими конструктивними особливостями, характерними для ножа з однобічно-гострим клинком, який мав при собі, та хаотично наосліп почав наносити ним удари ОСОБА_3 та ОСОБА_2, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя в момент заподіяння, у вигляді рани, яка проникала в порожнину лівої половини грудної клітки з ушкодженням по ходу раньового каналу хряща ребра, навколосерцевої сорочки, серця на рівні передньої поверхні лівого шлуночка, що призвели до розвитку гемоперікарду (скупчення крові в порожнині навколосерцевої сорочки), лівобічного гематораксу (скупчення крові в лівій плевральній порожнині). При цьому ОСОБА_6 перевищив межі необхідної оборони, оскільки завдана ОСОБА_3 тяжка шкода явно не відповідала небезпечності посягання щодо ОСОБА_6 та обстановці захисту.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред’явленому обвинуваченні визнав частково, визнаючи повністю вину у спричиненні тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони, в чому щиро розкаявся та дав показання, що близько 1 год. 00 хв. 3 листопада 2012 року на шляху від бару в с. Дерев’яне, де вживав алкогольні напої, в с. Привітне Кам'янець-Подільського району зустрів своїх знайомих – братів ОСОБА_8 та трьох незнайомців, двоє з яких – потерпілі. Після його неввічливого звертання виникла суперечка, яку владнали шляхом спільного розпивання спиртного на перехресті. В той час, коли ОСОБА_8 з третім незнайомцем пішов до себе додому перезуватися, відновився конфлікт, в ході якого ОСОБА_3 схопив правою рукою за шию та почав його душити. У цей час ОСОБА_2 наніс йому декілька ударів в область ребер та голови. Внаслідок здушування шиї він почав втрачати свідомість, дістав з кишені розкладний ніж, яким наносив удари. Не запам’ятав, яким чином наніс удари ОСОБА_2 Після припинення конфлікту мав реальну можливість наносити подальші удари ножем, однак наміру позбавляти потерпілих життя не мав, розмахував ножем лише з метою самозахисту, для того, щоб його відпустили. Коли звільнився, почув крик про наявність у ОСОБА_3 крові. Налякавшись, викинув ножа у напрямку фруктового саду. Побіг з ОСОБА_9 шукати машину, щоб доправити пораненого до лікарні, однак не зміг ні з ким домовитися. Повернувшись на місце події, розмовляв з бригадою швидкої по телефону, допомагав тримати потерпілого ОСОБА_3, переносив його у карету швидкої допомоги, під час перевезення до лікарні тримав крапельницю. Позови прокуратури про стягнення витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3 визнав повністю, позов потерпілої ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди визнав в частині матеріальної шкоди, в частині моральної шкоди на суму 100 тис. грн. – не визнав, позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди на суму 20 тис. грн. не визнав.
Крім визнавальних показів обвинуваченого ОСОБА_6, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.
Так, потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що у зазначені вище час та місце по дорозі з бару в с. Дерев’яне, де вживав алкогольні напої, в с. Привітне Кам'янець-Подільського району йшов у компанії з потерпілим ОСОБА_2, ОСОБА_7, братами ОСОБА_9, та ще одним хлопцем. По дорозі їх наздогнав ОСОБА_6, з яким між ними виникла суперечка, що продовжувалась по ходу руху, а вже по приходу в с. Привітне суперечка переросла в бійку. При цьому ОСОБА_6 перший вдарив його у праве око, розсікши шкіру, а він у відповідь схопив його за шию, щоб припинити бійку. Тримав його за шию, захопивши зігнутою у лікті правою рукою, зігнувши до землі головою вперед. В цей час відчув удар у грудну клітку, а потім ще два – у руку та стегно. Всі удари відбулися протягом того часу, як він утримував ОСОБА_6 у зігнутому стані. Після цього ОСОБА_2 їх розборонив і на цьому конфлікт припинився. Підтримав позов свого законного представника про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричинених злочином.
Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 підтримала цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди на її користь та на користь неповнолітнього потерпілого, оскільки син втратив здоров’я, у зв’язку з чим не може вести повноцінне життя, потребує подальшого здійснення контролю за його станом з можливим постановленням на групу інвалідності. Вважає, що як мати пережила сильне хвилювання та стрес у зв’язку з отриманими сином тілесними ушкодженнями, його тривалим лікуванням та первинною відсутністю гарантій лікарів на його одужання. Вважає, що їх з сином страждання відповідають загальній сумі 100 тис. грн., з яких кожному з них належить сплатити по 50 тис. грн.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що в ніч на 3 листопада 2012 року по дорозі з бару в с. Дерев’яне, де вживали алкогольні напої, в с. Привітне Кам'янець-Подільського району йшов у компанії з ОСОБА_3, ОСОБА_7 та братами ОСОБА_9. По дорозі їх наздогнав ОСОБА_6 та продовжив з ними рух. В с. Привітне у той час, коли вони чекали ОСОБА_8 біля його будинку, побачив боротьбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, під час якої останній тримав правою рукою за шию обличчям вниз головою вперед ОСОБА_6, який навгад наніс ОСОБА_3 удар правою рукою. Будучи в 2-5 метрах від них, підійшов їх розборонити та коли лівою рукою відтягував ОСОБА_6 від ОСОБА_3, відчув удари у спину. Після припинення конфлікту побачив у руках ОСОБА_6 щось металеве і запитав чи це ніж, на що той заперечив і відійшов. Не вважає, що ОСОБА_6 бажав його вбити, оскільки після припинення бійки він мав можливість наносити удари, як йому, так і ОСОБА_3, що не зробив, навпаки, налякався, рознервувався, висловлював шкодування, хотів допомогти, спілкувався з бригадою швидкої, шукав машину, щоб довезти ОСОБА_3 до лікарні, поїхав з ним у лікарню. Підтримав свій позов про стягнення з обвинуваченого 20 тис. грн. моральної шкоди в якості відшкодування за фізичний і душевний біль, тимчасову втрату здоров’я та працездатності.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що в ніч на 3 листопада 2012 року по дорозі з бару в с. Дерев’яне, де вживали алкогольні напої, в с. Привітне Кам'янець-Подільського району йшов у компанії з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, братами ОСОБА_9, коли до них приєднався ОСОБА_6 По приходу в с. Привітне брати ОСОБА_9 пішли додому перевзутися, а він стояв з ОСОБА_2 В цей час побачив, що ОСОБА_3 рукою за шию обличчям вниз головою вперед схилив ОСОБА_6 Тоді він з ОСОБА_2 почали їх розбороняти: він відтягнув ОСОБА_3, а ОСОБА_2 – ОСОБА_6 Нанесення ОСОБА_6 ударів ОСОБА_3 не бачив. Бачив лише, як ОСОБА_6 бив у спину ОСОБА_2 Після припинення конфлікту у ОСОБА_3 виявили кров на тілі. Під час конфлікту ножа у ОСОБА_6 не бачив. Зазначив, що ОСОБА_6 після події налякався, висловлював шкодування, хотів залагодити свою провину, шукав машину, щоб довезти ОСОБА_3 до лікарні, тримав крапельницю під час транспортування ОСОБА_3 до лікарні.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що в ніч на 3 листопада 2012 року по дорозі з бару в с. Дерев’яне, де вживали алкогольні напої, в с. Привітне Кам'янець-Подільського району йшов у компанії з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та своїм братом ОСОБА_9, коли до них приєднався ОСОБА_6 Підійшовши до його з братом домоволодіння, він пішов додому з ОСОБА_7 переодягнутися. По виходу на вулицю почув крики, тому відразу побіг до місця події, де побачив, як ОСОБА_3 рукою за шию обличчям вниз схилив ОСОБА_6, а ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_6 у груди. Чи бив когось ОСОБА_6 не пам’ятає. Коли бійку припинили, ОСОБА_3 впав і у нього на тілі виявили кров, викликали швидку допомогу, а ОСОБА_6 та брат побігли шукати машину. ОСОБА_6 допомагав надавати першу медичну допомогу.
З показань свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні встановлено, що в ніч на 3 листопада 2012 року, коли вони з братом та знайомими – ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підійшли до їхнього будинку в с. Привітне Кам'янець-Подільського району, він став свідком бійки, під час якої ОСОБА_3 рукою за шию обличчям вниз схилив ОСОБА_6 та бив його ногою, а ОСОБА_2 теж бив ОСОБА_6 коліном в спину, при цьому він не бачив, яким чином ОСОБА_6 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Тоді ж він з братом та ОСОБА_7 розборонили бійку, викликали швидку допомогу. Підтвердив факт пошуку ОСОБА_6 транспорту для доставки потерпілого в лікарню.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що її онуки ОСОБА_6 та ОСОБА_11 в ніч на 3 листопада 2012 року пішли у бар. Вночі прибіг ОСОБА_6 до діда за машиною, оскільки було поранено якогось хлопця, був схвильований, ледь не плакав. Дізнавшись про поламку автомобіля, побіг за допомогою до сусіда. Будь-якого ножа у ОСОБА_6 не бачила.
Як пояснив свідок ОСОБА_12, в ніч на 3 листопада 2012 року його онуки ОСОБА_6 та ОСОБА_11 пішли у бар. Вночі прибіг ОСОБА_6 за машиною, щоб відвезти до лікарні якогось пораненого хлопця, був схвильований, плакав. Отримавши відмову, побіг за допомогою до сусіда. Пішовши за ним на місце пригоди, побачив, як ОСОБА_6 допомагав ОСОБА_3, а згодом поїхав з ним до лікарні. Будь-якого ножа у ОСОБА_6 не бачив.
Згідно з рапортом оперативного чергового Кам'янець-Подільського РВ УМВС України в Хмельницькій області про отриману інформацію, яка надійшла телефоном, від 3 листопада 2012 року (а.м.к.п. 7 т. 1) черговий лікар Кам'янець-Подільської ЦРЛ ОСОБА_13 повідомив про доставлення в ЦРЛ 03.11.2012 року о 4 год. 20 хв. ОСОБА_3 з тілесними ушкодженнями.
Відповідно до протоколу огляду місця події з додатками від 3 листопада 2012 року (а.м.к.п. 8-18 т. 1) проведено огляд місця події – ділянки дороги біля господарства № 2 по вул. Терешкової с. Привітне Кам'янець-Подільського району, на відстані 20 метрів в західному напрямку від якої знаходиться перехрестя доріг та плодовий сад; виявлено насип щебеню з плямами рідини бурого кольору, зовні схожої на кров.
Згідно з протоколом огляду від 3 листопада 2012 року (а.м.к.п. 19-20 т. 1) в приміщенні коридору приймального відділення Кам'янець-Подільської ЦРЛ вилучено кросівки чорного та жовтого кольорів, куртку балонову чорного кольору з жовтими вставками з прорізом на блискавці в районі грудей, джинсові штани чорного кольору з прорізом довжиною 1 см на правій штанці, кофту чорного кольору з поперечними вставками білого та сірого кольорів з прорізом і плямою бурого кольору в районі грудної клітки, майку чорного кольору з прорізом розміром близько 2 см в районі грудної клітки, батнік сірого кольору з прорізом довжиною близько 1 см та плямою бурого кольору на передній частині, у які був одягнутий ОСОБА_3 під час нанесення йому тілесних ушкоджень.
Відповідно до протоколу усної заяви про злочин від 3 листопада 2012 року (а.м.к.п. 26 т. 1) ОСОБА_2 повідомив про нанесення йому невідомим чоловіком тілесних ушкоджень у вигляді різаних ран спини близько 00 год. 30 хв. 3 листопада 2012 року.
Як встановлено з протоколу виїмки від 3 листопада 2012 року (а.м.к.п. 31 т. 1), у ОСОБА_2 проведено виїмку куртки балонової чорного кольору, кофти чорного кольору та футболки зеленого кольору, у які він був одягнутий під час нанесення йому тілесних ушкоджень.
Із протоколу явки з повинною від 3 листопада 2012 року (а.м.к.п. 44 т. 1) встановлено, що ОСОБА_6 добровільно заявив про те, що близько 00 год. 30 хв. 3 листопада 2012 року в ході бійки з невідомими хлопцями наніс декілька ударів ножем в область грудної клітки одному з них.
Згідно з протоколом відтворення обстановки та обставин події від 5 листопада 2012 року (а.м.к.п. 74-75 т. 1) ОСОБА_6 розповів та показав на місці події, як та при яких обставинах відбувався конфлікт, під час якого він наніс тілесні ушкодження потерпілим.
Факт нанесення ОСОБА_6 ударів твердим пласким травмуючим предметом із колюче-ріжучими конструктивними особливостями, характерними для ножа з однобічно-гострим клинком, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та внаслідок цього пошкодження їх одягу підтверджується даними, здобутими в ході огляду вказаних вище речових доказів (а.м.к.п. 94-95 т. 1), а також висновком судової медико-криміналістичної експертизи № 128-мк від 25 січня 2013 року (а.м.к.п. 19-51 т. 2).
Спричинення ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень підтверджено висновком судово-медичної експертизи № 982 від 31 грудня 2012 року (а.м.к.п. 116-117 т. 1), який підтвердив в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_14, згідно якого у ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді рубця на передній поверхні грудної клітки ліворуч в четвертому міжребір'ї по ходу його по навкологрудинній лінії клиноподібної форми з рівними несадненими краями розмірами 1,8 х 0,2 см, зовнішній кінець рубця П-подібної форми, внутрішній – гострокутної форми, рубець гладкий блискучий, розташований нижче рівня шкірних покривів, являється наслідком рани, яка проникала в порожнину лівої половини грудної клітки з ушкодженням по ходу раньового каналу хряща ребра, навколосерцевої сорочки, серця на рівні передньої поверхні лівого шлуночка, що призвели до розвитку гемоперікарду (скупчення крові в порожнині навколосерцевої сорочки), лівобічного гематораксу (скупчення крові в лівій плевральній порожнині), і які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент заподіяння; два рубця на зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу та передній поверхні правого стегна в середній третині, які є наслідком колото-різаних ран та за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які призвели до короткочасного розладу здоров’я. Вказані тілесні ушкодження могли утворитись внаслідок трьохразової дії колючо-ріжучого предмету, можливо, ножа, який мав клинок з однобічною заточкою, П-подібним обушком в день поступлення на лікування з тілесними ушкодженнями в Кам'янець-Подільську ЦРЛ.
Спричинення ОСОБА_6 ОСОБА_2 тілесних ушкоджень підтверджено висновком судово-медичної експертизи № 919 від 28 грудня 2012 року (а.м.к.п. 109-110 т. 1), згідно якого у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді рани в задньо-боковій поверхні грудної клітки на рівні 11 ребра по середньо-підпахвовій лінії ліворуч, косо розташованої на 1 та 7 годин відповідно годинникового циферблату, клиноподібної форми розмірами 0,9 х 0,1 см, з рівними краями, верхній кінець рани наближається до П-подібної, нижній кінець – гострокутної форми, рани на задній поверхні грудної клітки в проекції 11 грудного хребця, косо розташованої на 2 та 8 годин відповідно годинникового циферблату клиноподібної форми розмірами 0,8 х 0,1 см, з рівними краями, верхній кінець рани наближається до П-подібної, нижній кінець – гострокутної форми. Рани могли утворитись внаслідок дворазової дії колючо-ріжучого предмету, можливо, ножа, який мав клинок з однобічною заточкою, П-подібним обушком, незадовго перед звертанням за медичною допомогою в Кам'янець-Подільську ЦРЛ і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров’я.
Згідно з висновками судово-імунологічних експертиз №№ 511, 510, 509, від 5 грудня, 28 грудня та 30 грудня 2012 року відповідно (а.м.к.п. 125, 133, 141 т. 1) кров ОСОБА_6 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВ0, кров ОСОБА_2 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0, кров ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0.
Відповідно до висновків судово-імунологічних експертиз №№ 513, 521 від 29 грудня 2012 року (а.м.к.п. 149-151, 208-210 т. 1) на шматочках щебеню, вилучених з місця події, та на майці ОСОБА_3 знайдена кров людини, при визначенні групової належності якої виявлений антиген А. Отже, ця кров може належати особі, в крові якої знаходиться антиген А, в тому числі – потерпілим ОСОБА_2 чи ОСОБА_3
Згідно з висновками судово-імунологічних експертиз №№ 517, 520, 514 від 29 грудня 2012 року (а.м.к.п. 178-180, 188-190, 228-230 т. 1) на куртці та джинсових штанах ОСОБА_3 і на куртці ОСОБА_2 знайдена кров людини, при визначенні групової належності якої виявлений антиген А та ізогемаглютинін анти-В. Отже, ця кров може належати особі з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В, в тому числі – потерпілим ОСОБА_2 чи ОСОБА_3
Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи №№ 512, 519, 518, 515, 516 від 29 грудня 2012 року (а.м.к.п. 159-161, 198-200, 218-220, 238-240, 248-250 т. 1) на марлевому тампоні зі змивом, вилученим на місці події, на кофті та кофті (батніку) ОСОБА_3 , на кофті та футболці ОСОБА_2 знайдена кров людини групи А з ізогемаглютиніном анти-В. Отже, ця кров може належати особі з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В, в тому числі – потерпілим ОСОБА_2 чи ОСОБА_3
Факт перебування ОСОБА_6 у стані алкогольного сп’яніння на момент вчинення вказаного діяння підтверджено висновком № 352 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 3 листопада 2012 року (а.м.к.п. 42 т. 1).
Як встановлено з акту стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 14 від 23 січня 2013 року (а.м.к.п. 99-101 т. 2), ОСОБА_6 хронічно протікаючим душевним (психічним) захворюванням або недоумством, будь-яким тимчасовим розладом психічної діяльності та іншими хворобливими станами психіки на момент інкримінованого йому злочину та момент проведення експертизи не страждав, в період скоєння злочину перебував поза будь-яким тимчасовим розладом душевної діяльності чи іншим психічним розладом, у стані патологічного сп’яніння, фізіологічного афекту, фрустрації, психологічного стресу не знаходився, а тому міг та може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Досудовим розслідуванням ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що 3 листопада 2012 року близько 00 год. 30 хв. в с. Привітне Кам'янець-Подільського району він, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, рухаючись по вул. Терешкової в с. Привітне Кам'янець-Подільського району, в ході суперечки з неповнолітнім ОСОБА_3, яка виникла між ними на побутовому грунті та в подальшому переросла у боротьбу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, з метою умисного вбивства, за допомогою ножа, якого переносив при собі, із застосуванням значної сили, наніс ним один удар в область передньої поверхні грудної клітки ОСОБА_3, заподіявши таким чином йому тілесні ушкодження у вигляді рубця на передній поверхні грудної клітки ліворуч в четвертому міжребір'ї по ходу його по навкологрудинній лінії клиноподібної форми з рівними несадненими краями розміром 1,8 х 0,2 см, що розташований нижче рівня шкірних покривів, який проявляється наслідком рани, яка проникала в порожнину лівої половини грудної клітки з ушкодженням по ходу раньового каналу хряща ребра, навколосерцевої сорочки, серця на рівні передньої поверхні лівого шлуночка, що призвели до розвитку гемоперікарду (скупчення крові в порожнині навколосерцевої сорочки), лівобічного гематораксу (скупчення крові в лівій плевральній порожнині), які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на умисне вбивство неповнолітнього ОСОБА_3, з метою подолання можливого опору з боку останнього, ОСОБА_6 наніс йому ще 2 удари вказаним ножем в лівий ліктьовий суглоб та 1 удар в праве стегно потерпілого, заподіявши таким чином останньому тілесні ушкодження у вигляді двох рубців на зовнішній поверхні ліктьового суглобу та передній поверхні правого стегна в середній третині, що є наслідком колото-різаних ран та які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Однак ОСОБА_6 свій злочинний намір, спрямований на умисне протиправне позбавлення життя неповнолітнього ОСОБА_3 не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі та не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця оскільки в конфлікт втрутився ОСОБА_2, який вжив активних дій, спрямованих на припинення злочинної діяльності ОСОБА_6 та силою відштовхнув його в сторону.
Після того, як ОСОБА_2 відштовхнув ОСОБА_6 в сторону, останній, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, використовуючи малозначний привід, вирішив позбавити життя ОСОБА_2 З цією метою він за допомогою вищевказаного ножа наніс йому два удари в область спини зліва (в районі розташування життєво важливого органу – серця), спричинивши таким чином ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді рани задньо-бокової поверхні грудної клітки на рівні 11 ребра по середньо-підпахвовій лінії ліворуч, розмірами 0,9 х 0,1 см, та рани на задній поверхні грудної клітки в проекції 11 грудного хребця, клиноподібної форми розмірами 0,8 х 0,1 см, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров’я.
Вказані дії ОСОБА_6, які виразилися у незакінченому замаху на вбивство ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, а які виразилися у закінченому замаху на умисне вбивство ОСОБА_2, вчиненому із хуліганських мотивів, – за ч. 2 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.
На думку суду, вказана кваліфікація дій обвинуваченого є неправильною та не відповідає фактичним обставинам справи, а тому дії ОСОБА_6 в частині спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 підлягають перекваліфікації на ст. 124 КК України, а в частині спричинення легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я ОСОБА_2, які кваліфіковані як закінчений замах на умисне вбивство з хуліганських мотивів, ОСОБА_6 підлягає виправданню, виходячи з наступних підстав.
Так, згідно з ч. 1 ст. 115 та п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України кримінальна відповідальність настає відповідно за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині та умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з хуліганських мотивів. Відповідно до ч. 1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Згідно ч. 2 ст. 15 КК України замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Відповідно до ч. 3 ст. 15 КК України замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.
Замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі наслідки не настали з незалежних від його волі обставин.
Згідно ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Відповідно до ч. 3 ст. 36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що ножові поранення потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обвинувачений ОСОБА_6 наніс під час суспільно-небезпечного посягання з їх боку, що підтверджується показаннями в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які узгоджуються між собою, а показання останніх були послідовними та незмінними як під час досудового розслідування, так і судового розгляду справи. Крім того, сам потерпілий ОСОБА_3 підтвердив у судовому засіданні, що ножові поранення отримав виключно під час затискання зігнутою у лікті рукою шиї обвинуваченого, який відбивався наосліп. Аналогічним чином потерпілий ОСОБА_2 в суді підтвердив факт нанесення ножових поранень ОСОБА_6 йому та ОСОБА_3 виключно у процесі контактного конфлікту між ними.
Зазначені обставини повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_7, який підтвердив факт утримування ОСОБА_6 ОСОБА_3 за шию та безпосередню присутність поряд з ними потерпілого ОСОБА_2 наприкінці бійки. Показання ж ОСОБА_7 щодо відсутності попереднього конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 під час руху до місця події, заперечення факту нанесення ударів потерпілими обвинуваченому, як і щодо причетності ОСОБА_2 до бійки виключно в якості особи, яка розбороняла ОСОБА_3 та ОСОБА_6, суд оцінює критично, оскільки вони не узгоджуються з показами інших очевидців події.
Натомість, підстав сумніватися у правдивості показань свідків ОСОБА_9 у суду немає, оскільки поряд з послідовністю та незмінністю показань будь-які дані про особисту зацікавленість у результатах розгляду даного кримінального провадження відсутні.
Крім того, ОСОБА_7 перебуває у родинних стосунках з потерпілим ОСОБА_3, що викликає обґрунтовані сумніви у його об’єктивності, а свідки ОСОБА_9 перебувають у дружніх стосунках як з потерпілими, так і з обвинуваченим.
Показання потерпілого ОСОБА_3 в частині того, що бійку розпочав ОСОБА_6 шляхом нанесення йому в праве око удару, яким було розсічено шкіру його обличчя, спростовуються висновком судово-медичної експертизи № 982 від 31 грудня 2012 року (а.м.к.п. 116-117 т. 1), згідно із яким будь-яких тілесних ушкоджень в області обличчя у ОСОБА_3 не виявлено.
Разом з тим, наявність тілесних ушкоджень у обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді двох синяків в лобній області зліва та бокової поверхні грудної клітки ліворуч на рівні 7-8 ребер по середньо-підпахвовій лінії, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 918 від 19 листопада 2012 року (а.м.к.п. 102-103 т. 1) та висновку додаткової судово-медичної експертизи № 60 від 28 січня 2013 року (а.м.к.п. 124-125 т. 2) могли утворитися внаслідок дії тупих твердих предметів по механізму «удар» взутими ногами та кистями, зібраними в кулак, біля 2-3 діб тому від моменту проведення судово-медичного обстеження і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, повністю узгоджується з показаннями ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_9 щодо нанесення ОСОБА_6 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ударів в голову та по тулубу.
Сам факт перебування обвинуваченого у напівзігнутому положенні під час нанесення ударів ОСОБА_3 і ОСОБА_2, нанесення ним хаотичних ударів в різні ділянки тіл потерпілих, поведінка ОСОБА_6 після нанесення ушкоджень, який відразу після припинення конфлікту викинув ножа, приймав активну участь при наданні першої медичної допомоги, здійснював пошук автомобіля для доставки ОСОБА_3 у лікарню, а після приїзду карети швидкої допомоги допомагав переносити ОСОБА_3 та поїхав із ним до лікарні, з приводу вчиненого жалкував, був схвильований, плакав, свідчить про відсутність у ОСОБА_6 умислу на спричинення смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також на умисне спричинення останнім тілесних ушкоджень.
Крім того, в судовому засіданні зі свідчень учасників події та свідків встановлено, що ОСОБА_6 мав реальну можливість в подальшому нанести удари ножем після припинення конфлікту, однак цього не вчинив та надалі будь-яких інших дій, спрямованих на заподіяння їм шкоди, не вживав.
В судовому засіданні будь-якими належними та допустимими доказами стороною обвинувачення не доведено, а судом не встановлено, що ОСОБА_6 вчинив діяння з хуліганських спонукань, оскільки конфлікт та спричинення один одному тілесних ушкоджень між ним та потерпілими виник на ґрунті особистих неприязних відносин, що виключає кваліфікацію діяння обвинуваченого як вчиненого з хуліганських мотивів.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_2 – легкі тілесні ушкодження, діючи у стані необхідної оборони, однак порушивши вимогу відповідності заподіяної шкоди небезпечності посягання та обстановці захисту, ОСОБА_6 завдав потерпілому ОСОБА_3 шкоди, явно більшої, ніж шкода, яка могла бути заподіяна обвинуваченому суспільно небезпечними діями потерпілих, та яка була необхідна для припинення незаконних дій потерпілих щодо нього, тобто ОСОБА_6 перевищив межі необхідної оборони.
Враховуючи викладене вище та конституційний принцип тлумачення сумнівів щодо доведеності вини особи на її користь, суд вважає, що дії ОСОБА_6 в частині заподіяння ОСОБА_3 умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, слід перекваліфікувати з ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 124 КК України, і саме за вказаною нормою закону дії обвинуваченого судом кваліфікуються як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони. Вина ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доведена в судовому засіданні та він підлягає покаранню за його вчинення.
Що стосується обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні закінченого замаху на вбивство ОСОБА_2 з хуліганських мотивів, тобто за ч. 2 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, то в цій частині пред’явленого обвинувачення ОСОБА_6 слід визнати невинуватим та виправдати у зв’язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я при перевищенні меж необхідної оборони, за що законом кримінальна відповідальність не передбачена.
Крім того, на думку суду, органом досудового слідства невірно зазначено, що тілесні ушкодження було нанесено ножем, в той час як вказаний засіб нанесення тілесних ушкоджень не був встановлений та виявлений під час розслідування справи. А тому, враховуючи висновок судової медико-криміналістичної експертизи, суд вважає, що у вироку слід зазначити, що удари нанесені твердим пласким травмуючим предметом із колюче-ріжучими конструктивними особливостями, характерними для ножа з однобічно-гострим клинком.
На виконання ст. 65 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, особу винуватого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_6 раніше не судимий, за місцем проживання, колишнього навчання та роботи характеризується позитивно, спільно проживає з батьком, який є інвалідом ІІІ групи, матір'ю та трьома сестрами, одна з яких є інвалідом дитинства, яким надає матеріальну допомогу, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_6, суд визнає повне визнання вини у вчиненому злочині, щире каяття, добровільне відшкодування завданої потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди.
Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставин його вчинення, особу винуватого, наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання, та обставини, що його обтяжує, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді арешту в максимальних межах санкції ст. 124 КК України, оскільки саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
З врахуванням характеру та наслідків вчиненого діяння, наявності обставини, що обтяжує покарання, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_6 покарання у виді громадських та виправних робіт, що передбачені санкцією ст. 124 КК України, які за своїм видом є явно несправедливими внаслідок м’якості.
В задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 в її інтересах та інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 13848,85 грн. слід відмовити в зв'язку із добровільним відшкодуванням родиною обвинуваченого зазначених витрат, що підтверджено відповідною власноручною розпискою потерпілої ОСОБА_4 від 12.03.2013 року, долученою до матеріалів кримінального провадження. Факт відшкодування матеріальної шкоди підтвердили в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 та його законний представник.
Щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 в її інтересах та інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_6 в частині відшкодування моральної шкоди, то він підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, відповідно до якої моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Як встановлено з висновку судово-медичної експертизи № 982 від 31 грудня 2012 року (а.м.к.п. 116-117 т. 1), обвинувачений спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у зв’язку з чим ОСОБА_3 переніс оперативне втручання, змушений був тривалий час лікуватися в місцевій та обласній лікарні. Отримана ОСОБА_3 травма може надалі вплинути на повноцінність його життя. Крім того, завдана моральна шкода потерпілій ОСОБА_4 як матері полягає у тому, що вона пережила нервовий стрес та потрясіння страхом втрати сина, терпить страждання з приводу зміни звичайного способу життя сина та її відповідно, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя. Тому розмір відшкодування моральної шкоди із врахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілих ОСОБА_4, обставин та причин, за яких були спричиненні тілесні ушкодження, факту протиправної поведінки потерпілого ОСОБА_3 щодо обвинуваченого ОСОБА_6, ступеню вини обвинуваченого, характеру та наслідків спричинених тілесних ушкоджень, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, матеріального становища обвинуваченого та потерпілих, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, на думку суду, відповідає 5000 грн. – на користь ОСОБА_4 та 20000 грн. – на користь ОСОБА_3
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення 20000 грн. моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я він отримав при перевищенні меж необхідної оборони ОСОБА_6 у зв’язку із участю у протиправному посяганні на останнього, а відповідно до ч.1 ст. 1169 ЦК України шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується.
Цивільні позови прокурора відділу прокуратури області в інтересах держави в особі органу державного управління Міністерства охорони здоров’я України та Кам’янець-Подільської центральної районної лікарні та Хмельницької обласної лікарні до ОСОБА_6 про відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
З врахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, за якими позитивно характеризується, міцність його соціальних зв’язків, наявності у нього родини та утриманців (хворих батька та сестри), обраний вид покарання та невеликий строк невідбутої його частини, що суд вважає винятковими обставинами та дає суду підстави змінити ОСОБА_6 запобіжний захід до набрання вироком законної сили з тримання під вартою на особисте зобов’язання, поклавши на нього обов’язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Питання процесуальних витрат слід вирішити в порядку ч. 2 ст. 124 КПК України, питання речових доказів підлягає вирішенню в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, –
з а с у д и в:
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, та призначити покарання у виді арешту на строк шість місяців.
ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України та виправдати у зв’язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_6 змінити з тримання під вартою на особисте зобов’язання, поклавши на нього наступні обов’язки: не відлучатись за межі с. Супруньківці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання та місця роботи.
ОСОБА_6 звільнити з-під варти в залі судового засідання негайно.
Зарахувати відповідно до ст. 72 КК України в строк відбуття покарання строк тримання під вартою з 3 листопада 2012 року по 28 березня 2013 року включно.
Цивільний позов ОСОБА_4 в її інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення майнової та моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_6 5000 (п’ять тисяч) грн. на користь ОСОБА_4 та 20000 (двадцять тисяч) грн. на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення 20000 грн. моральної шкоди відмовити.
В задоволенні цивільного позову прокурора відділу прокуратури області в інтересах держави в особі органу державного управління Міністерства охорони здоров’я України та Кам’янець-Подільської центральної районної лікарні та Хмельницької обласної лікарні до ОСОБА_6 про відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 відмовити.
Речові докази, які зберігаються в камері схову Кам’янець-Подільського РВ УМВС України в Хмельницькій області (а.м.к.п. 97 т. 1) після набрання вироком законної сили: чоловічі кросівки чорного кольору з жовтими вставками, куртку балонову чорного кольору, джинсові штани чорного кольору, кофту чорного кольору з поперечними вставками білого та сірого кольорів, майку чорного кольору, батнік сірого кольору – повернути потерпілому ОСОБА_3; куртку балонову чорного кольору, кофту чорного кольору та футболку зеленого кольору – повернути потерпілому ОСОБА_2; 5 шматків щебеню та марлевий тампон – знищити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 470,40 грн. процесуальних витрат на залучення експерта (а.м.к.п. 5 т. 2).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Хмельницької області через Кам’янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження. Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Головуюча суддя Е.В.Кузняк-Годлевська
Судді Мантуляк Ю.В.
ОСОБА_1