У Х В А Л А

Іменем України

26 березня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого: Павліченка С.В.

суддів: Бондаренка Ю.О., Ігнатюка Б.Ю.

при секретарі: Савариній Т.І.

розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тячівського районного суду від 26 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ страхова компанія «Країна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП ,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Тячівського районного суду від 26 грудня 2012 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ страхова компанія «Країна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП - відмовлено.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі ставить питання про скасування даної ухвали та постановлення нової про задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на те, що вона винесена всупереч вимогам статей 151,152 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.

Згідно зі ст. 151 ЦПК України, суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України одним із заходів до забезпечення позову є накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до п.4, абз. 3 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, а також суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а і інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів;

У поданій заяві не наведено відомостей на яке саме рухоме чи нерухоме майно, співмірне із заявленими позивачем вимогами, необхідно накласти арешт, а також про наявність у власності відповідача ОСОБА_2 такого майна.

Крім, того заява не містить доводів, які свідчать про необхідність забезпечення позову.

За наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано і відповідно до вимог ст.ст. 151-153 ЦПК України дійшов до висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову за поданою позивачем заявою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегією суддів не можуть бути взяті до уваги.

Керуючись ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Тячівського районного суду від 26 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді