ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

17.09.08

Справа №2а-1940/08/6

 

15 г. 05 хв.   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:головуючого судді Латиніна Ю.А.,

          при секретарі Любобратцевої І.Ю.,

          за участю представника позивача ОСОБА_1.,

          та представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7

, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_8         

до   Державної податкової інспекції у м. Ялта             

про визнання противоправним і скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування фінансових санкцій,

Суть спору: Позивач звернувся у суд з позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що у квітні-травні 2008 р. податковою інспекцією у м. Ялта було проведено планову виїзну перевірку його діяльності з питань виконання вимог податкового та іншого законодавства, за результатами якої було складено акт №80/17-1/НОМЕР_1 від 19.05.08.

Податковими повідомленнями-рішенням №0010001701/0 від 30.05.2008 р. визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних) фінансових санкцій  розміром 96587 грн.) на суму 279561 грн., №0009991701/0 від 30.05.2008 р.  визначені суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 83265 грн. 17 коп. та рішенням від 30.05.2008 р. №0004482303 застосовано застосування штрафних (фінансових) санкцій, за невиконання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у розмірі 11710509 грн. 25 коп. Вважає свої права порушеними, так як надавав посередницькі послуги, на підставі укладених договорів комісії, кошти які проходили за даними договорами, не були його власністю, отримував тільки виручку у вигляді плати за надані послуги. Маючи статус платника єдиного  податку не повинен був при визначені суми виручки для сплати цього виду податку, включати отримані кошти за договорами до бази оподаткування. Вважає, що відповідач незаконно провів зазначенні донарахування та застосував фінансові санкції відносно нього. Просить вказані повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, визнати противоправними і скасувати їх, стягнувши з відповідача судовий збір сплачений при зверненні до суду. 

У ході судового розгляду справи, представник позивача позов підтримала, просив його задовольнити з зазначених у позові підстав.       

Представники відповідача позов не визнали, просили суд відмовити у задоволені позову позивачу, надали суду письмові заперечення, суду пояснили. У результаті перевірки виконання вимог податкового законодавства СПД ОСОБА_8 були встановлено, що останній перевищив обсяг щорічної виручки від реалізації послуг у 2005-2007 роках понад 500 тис. грн., розмір яких  встановлений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3.07.98 №727, тому повинен був перейти з спрощеної системи оподаткування на загальну. У зв'язку з чим, відносно нього було нараховані  податок на додану вартість на суму 279561 грн., податок з доходів фізичних осіб - 83265, 17 грн., та застосовано фінансові санкції за недотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі  11710509, 25 грн. Доводи позивача щодо визначення розмірів його виручки лише у вигляді отриманої винагороди за надання послуг за договорами комісії, вважають безпідставними, так як Указ Президента України №727 не містить таких положень.  Податкові повідомлення-рішення №0010001701/0, №0009991701/0 від 30.05.2008 р. та рішення про застосування фінансових санкцій від 30.05.2008 р. №000448230 прийняті на підставі акту проведеної перевірки, порушення зафіксовані в акті є повністю підтвердженими матеріалами справи, а нарахування та штрафні санкції проведені  правильно, у відповідності до норм чинного законодавства, законних підстав для задоволення вимог позивача немає.    

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши  докази у їх сукупності, вважає, що  позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ВСТАНОВИВ:

 

   Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_8 зареєстрований 04.06.99  виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим (а.с.51).                                                            На підставі направлення від 25.04.08 №000033/213 представниками ДПІ у м. Ялта було проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та іншого  законодавства ОСОБА_8

           За результатами вказаної перевірки був складений акт №80/17-1/НОМЕР_1 від 19.05.08, в якому зроблений  висновок  про порушення позивачем положень ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 №287 (далі Закон №287), а саме: не донараховані податкові зобов'язання по податку на прибуток у 2007 р. на суму 121423 грн., про порушення ст. 7  Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.0497 №168 - не донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 5636 грн., про порушення ст. 15 Декрету КМ України «Про місцеві податки та збори» від 20.05.93 №56 не донарахований комунальний податок на суму 246,50 грн., порушення ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 №889недонараховано податку с фізичних осіб в сумі 390,79 грн.

           На підставі вказаного акту відповідач 30.05.2008р. прийняв:

-          рішення №0010001701/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахування фінансових санкції на загальну суму 279561 грн.;

-          рішення №0009991701/0 від 30.05.2008 р., яким визначені суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 83265 грн. 17 коп.;

-          рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, за порушення п.1,6 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 11710509 грн. 25 коп. (а.с.28-30).

   Ст.19 Конституції України визначає, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.                                                                                 Ст. 4 Закону України “Про державну податкову службу в України” визначає, що  Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. До прав органів державної податкової служби відноситься згідно з п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в України” здійснення документальних невиїзних перевірок,  а також планових та позапланових  виїзних перевірок  своєчасності, достовірності  повноти нарахування  і сплати податків  та зборів ( обов'язкових  платежів), додержання  валютного законодавства юридичними  особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус  юридичної особи а також фізичними  особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності.                                                                                                                           

          Таким чином, ДПІ у м. Ялта у відносинах з фізичними особами-підприємцями та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

          У відповідності до п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3.07.98 №727 встановлена спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

          У ході проведеної перевірки встановлено, що СПД ОСОБА_8 у період з 01.04.05 по 31.12.07 здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності при сплаті єдиного податку. 

          Відповідачем встановлено, що за зазначений період СПД ОСОБА_8 перевищив граничні річні обсяги виручки передбачені п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»: за період квітень-грудень 2005 р. - 1135324,25 грн., у 2006 р. - 1623089, 34 грн., у 2007 р. - 647884,30 грн., тому не мав права застосовувати спрощену систему оподаткування та повинен був перейти на загальну систему оподаткування і надавати декларації про доходи у встановлені терміни, що ї стало підставою для проведення відповідних донарахувань та застосування штрафних санкцій.             

          Позивач посилається на проведення діяльності з організації туризму та наданню посередницьких послуг на підставі укладених договорів комісії: з АТЗТ «Приватмедсервис» договори комісії №78 від 01.07.03, №95 від 01.06.06, додаткові угоди від 01.12.06, 31.01.07, з ТОВ «Пори року-Крим» договори комісії №77 від 01.07.07,  з ТОВ «Здоров'я людини»  договір комісії №5/34 від 25.12.07, агентська угода №5 від 01.01.04.  

          Статтею 1011 ЦК України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

          Як визначено  у ст. 1013 ЦК України, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Відповідно до укладених договорів комісії СПД ОСОБА_8 зобов'язувався за грошову винагороду здійснювати правочини щодо продажу послуг на користь комітентів та своєчасно перераховувати на їх поточні рахунки грошові кошти, отримані від реалізації послуг (а.с.31-50).   

Згідно п.1 зазначеного Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Позивач дійсно отримував грошові кошти від надання послуг на свої розрахункові рахунки, однак своєчасно їх перераховував на поточні рахунки суб'єктів господарювання з якими укладав договори комісії, при цьому отримував винагороду за надані послуги у вигляді відсотків визначених договорами.    

Аналізуючи норми вищезазначеного законодавства, суд приходить до висновку, що   позивач здійснюючі діяльність відповідно до укладених договорів, отримував грошові кошти у вигляді комісійної винагороди, які і повинні були вважаються його виручкою, а кошти які надходили на його рахунки, як комісіонера за надані послуги є транзитними та таким що належать комітентам, і при визначенні суми виручки не повинні включатися до виручки від надання ним послуг, тому висновки податкової інспекцій щодо врахування всіх грошових коштів отриманих підприємцем за результатами господарської діяльності у зазначеному періоді, як виручка є помилковими. 

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов'язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів (обов 'язкових платежів) є Закон України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 Закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою)  є податкове  зобов'язання ( з урахуванням  штрафних санкцій  за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене  у встановлений строк, а також пеня , нарахована  на суму такого податкового зобов'язання.

              Відповідно  до п.6.1. ст. 6 Закону України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове повідомлення  направляється платнику податків у випадку, коли  сума податкового зобов'язання  розраховується  контролюючим органом  відповідно до ст.. 4 цього Закону .

            Розмір штрафних санкції, які накладаються на платника податків за порушення  податкового законодавства , та порядок їх застосування визначені у ст. 17  Закону України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, але зазначена стаття не  передбачає штрафні санкції  за порушення  вимог  Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Згідно з ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій №0004482303 прийняте 30.05.2008 р., але порушення Закону, що відбувалося в період з квітня 2005 року по січень 2007 року, було враховане при застосуванні штрафних санкцій відповідачем після спливу річного строку допущенного порушення у вигляді проведення господарських операції без застосування реєстратора розрахункових операції. 

У зв'язку з чим, за вказаний період фінансові санкції застосовані до позивача необґрунтовано, у супереч положенням ст. 250 ГК України.

          Таким чином, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта від 30.05.2008 р. №0010001701/0, 0009991701/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.05.2008 р. №0004482303 є протиправними та підлягають скасуванню.

          Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, позивач при звернені до суду сплатив 3,4 грн. судового збору, що підтверджується відповідною квитанцією, які і потрібно стягнути на його  користь. 

           Під час судового засідання, яке відбулось 17.09.2008 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 19.08.2008р.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст.  160-163 КАС України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

          Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта №0010001701/0 від 30.05.2008 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням (штрафних) фінансових санкцій  розміром 96587 грн.) на суму 279561 грн., №0009991701/0 від 30.05.2008 р.  про визначення суми податкового зобов'язання - податку з доходів фізичних осіб у розмірі 83265 грн. 17 коп. та рішення від 30.05.2008 р. №0004482303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11710509 грн. 25 коп. визнати противоправними та скасувати. 

          Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_8 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити невідомі) 3,4 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний строк  з дня проголошення  (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

 

Суддя Окружного

адміністративного суду

Автономної Республіки Крим                                          Латинін Ю.А.