Справа № 1312/2-55/12 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.
Провадження № 22-ц/783/339/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
Категорія: 41
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Мікуш Ю.Р.,
суддів - Берези В.І., Федоришина А.В.
при секретарі Мариняк О.І.
з участю позивачів та їх представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 08 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 „Про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення, відшкодування моральної шкоди" та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 „Про припинення права власності на частку у спільному майні",-
в с т а н о в и л а :
Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 08 лютого 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, вселення, відшкодування моральної шкоди відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено.
Припинено право власності ОСОБА_4, ОСОБА_5 на 1/6 частку кожного у квартирі АДРЕСА_1
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості частки квартири у сумі по 61 108 грн. кожному.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 по 1118 грн. з кожного сплачених судових витрат.
Додатковим рішенням суду від 21 травня 2012 року стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 585, 58 грн. несплаченого судового збору на користь держави.
Рішення суду від 08 лютого 2012 року оскаржили ОСОБА_4 та ОСОБА_5. В апеляційній скарзі зазначають, що вважають рішення суду незаконним та необґрунтованим. При ухваленні рішення суд порушив та невірно застосував норми процесуального та матеріального права. Суд не взяв до уваги ті факти, що з часу отримання позивачами права власності на 1/6 частину квартири відповідач порушувала їх право на користування квартирою, оскільки не давала доступу до квартири, створювала перешкоди. Цими діями відповідач порушила ст.ст.319,358 ЦК України, а також ст.41 Конституції України. З цього приводу вони зверталися з відповідними заявами до Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС у Львівській області, однак суд не взяв ці докази до уваги та не надав їм належної оцінки.
На думку апелянтів, посилання суду на те, що позивачі забезпечені житлом є безпідставним, оскільки дані обставини не мають жодного значення до реалізації їх законних прав як співвласників на користування спірною квартирою. Крім цього, суд не взяв до уваги той факт, що позивачі повністю не погоджувались з висновком експерта, оскільки експерт ОСОБА_7, який був допитаний в судовому засіданні не заперечив, що вибір квартир в якості варіантів для порівняльного аналізу з об"єктом оцінки, ним проводився самостійно, на власний вибір. Висновок №2659/2660 не відповідає вимогам ст.58 та ст.59 ЦПК України та не може судом прийматися до уваги. Суд під час ухвалення рішення не взяв до уваги справедливі доводи позивачів та не оцінив докази надані ними, а тільки посилався на вимоги зустрічної позовної заяви.
Просять скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про задоволення їх позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення та виступ в судовому засіданні адвоката-представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Матеріалами справи та судом встановлено, що позивачам по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після смерті їх батька ОСОБА_8 на підставі свідоцтв про право на спадщину від 21.10.2009 року належить по 1/6 частині квартири АДРЕСА_1; 4/6 вказаної квартири належить дружині померлого - відповідачці по справі ОСОБА_6.( на ? частку їй було видано свідоцтво про право власності як пережившому з подружжя, на 1/6 частку їй було видано свідоцтво про право на спадщину від 21.10.2009 року після смерті чоловіка).
У спірній квартирі зареєстрована та проживає відповідачка по справі ОСОБА_6
Вирішуючи спір між сторонами, суд підставно виходив із вимог ст.50 Житлового кодексу України, яка зазначає вимоги, що ставляться до жилих приміщень. Зокрема, в статті зазначено, що при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев"ять років, крім подружжя, не допускається також заселення квартири, збудованої для однієї сім"ї, двома і більше сім"ями або двома і більше одинокими особами. Згідно ст.382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Так як між співвласниками квартири у відповідності до ст.358 ЦК України не було досягнуто згоди про їх спільне володіння, користування їх спільною частковою власністю, то суд підставно визначив матеріальну компенсацію позивачам.
При визначенні суми матеріальної компенсації суд виходив із висновку судової будівельно- технічної експертизи №2659/2660 від 28.02.2011 року, якою визначено ринкову вартість квартири АДРЕСА_1 в сумі 366649 грн., ринкова вартість 1/6 частки вказаної квартири становить 61108 грн., при цьому зазначено, що виділення в натурі по 1/6 частці квартири кожному співвласнику є технічно неможливим.
В суд апеляційної інстанції позивачі представили звіт ТзОВ „Гал-Світ" про оцінку майна, а саме квартири АДРЕСА_1 співвласниками якої є сторони по справі :ОСОБА_4,ОСОБА_5 та ОСОБА_6 станом на 08 травня 2012 року.
Вартість об"єкта оцінки становить 488 300 грн. без ПДВ., що є на 121 641 грн. більше вартості в порівнянні із висновком проведеним експертом судової будівельно-технічної експертизи.
Колегія суддів не приймає висновки звіту про оцінку майна від 08 травня 2012 року, оскільки такі не були предметом дослідження в суді першої інстанції. Про призначення повторної чи додаткової експертизи позивачі ні в суді першої, ні апеляційної інстанції не клопотали.
Окрім цього, судова будівельно-технічна експертиза, що була предметом дослідження в суді першої інстанції призначалася судом державній установі Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз за клопотанням відповідачки та погодженням на проведення такої експертизи позивачами по справі. Підстав не довіряти експерту щодо досліджуваного ним об"єкту та дачі висновку у суду немає, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє.
Постановляючи рішення про припинення частки у спільному майні за вимогою іншого співвласника ОСОБА_6, суд правильно виходив із вимог ст.365 ЦК України.
Відповідно до ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1)Частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3)спільне володіння і користування майном є неможливим;4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членам його сім"ї.
2)Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Проаналізувавши всі ці підстави в сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що є всі підстави для належного виконання вимог зазначеної статті та задоволення зустрічного позову, який є підставним.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.213 ЦПК України оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтоване та законне, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303,304, 307 ч.1п.1, 308 ч.1, 314 ч.1п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 08 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді В.І.Береза
А.В.Федоришин