ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 березня 2013 року Справа № 913/662/13-г

Провадження №30/913/662/13-г

За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська», смт. Дубівський м. Антрацит Луганської області

про стягнення 15655 грн. 00 коп.

Суддя Голенко І.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Коваленко Ю.М., довіреність № 36 від 01.01.2013; Барчунінов К.О., довіреність № 37 від 01.01.2013;

від відповідача: Солощенко Л.М., довіреність № 01/128 від 24.01.2013,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15655 грн. 00 коп. за невірно зазначену в залізничній накладній № 50294743 масу вантажу у вагоні № 65287716.

Позов мотивований фактом неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній № 50294743 під час здійснення перевезення вантажу у вагоні № 65287716, відправником якого є відповідач у справі. За вказане порушення позивачем у справі заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі п'ятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення, а саме у сумі 15655 грн. 00 коп.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 16133563 від 20.03.2013 належним найменуванням відповідача є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська", а юридичною адресою відповідача є: 94637, Луганська область, м. Антрацит, с. Дубівський, вул. Гагаріна, буд. 51, що судом приймається до розгляду.

26.03.2013 у судовому засіданні відповідач надав відзив на позовну заяву від 25.03.2013 № 05/417, в якому заперечив проти позову з огляду на те, що спірний вагон № 65287716 був відправлений 12.08.2012, а дійшов до станції переважування через чотири доби, тобто з порушенням правил обчислення термінів доставки вантажів та за цей час ймовірно штучне виймання вугілля з подальшим розрівнянням та скрапленням вапном; в розділі "Д" комерційного акту АА № 043429/388 від 16.08.2012 не зазначено, що рівень поверхні завантаження позначений фарбою з середини вагону; в розділі "Е" комерційного акту АА № 043429/388 від 16.08.2012 не міститься ніяких висновків; відповідач не був запрошений для сумісного переваження вагону.

Крім того, відповідач у судовому засіданні подав клопотання від 25.03.2013 № 05/418, про зменшення розміру штрафу до 3131,00 грн. (тобто до провізної плати), посилаючись на ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та на те, що позивач не зазнав збитків у зв'язку з виявленим недовантаженням; недовантаження вугілля не потягло за собою будь-яких наслідків і для безпеки залізниці або її шляхів та інших осіб, а також на важке фінансове становище підприємства відповідача.

Відповідач в обґрунтування клопотання надав до матеріалів справи вимогу Управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 06.02.2013 № Ю 4, відповідно до якої заборгованість відповідача перед Державним бюджетом України складає 101 222 грн. 51 коп. та звіт про фінансові результати за 2012 рік.

Позивач у судовому засіданні 26.03.2012 подав заперечення № 13-04/337 від 26.03.2013, якими вважає необґрунтованим клопотання про зменшення суми штрафу.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

У серпні 2012 року зі станції відправлення Карахаш Донецької залізниці на станцію Бердянськ-Експорт Придніпровської залізниці за накладною № 50294743 Відкрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» (далі за текстом - відповідач) відправило вантаж у вагоні № 65287716, одержувачем за накладною був зазначений Бердянський морський торговий порт; вантаж маркований вапном, висота завантаження відмічено фарбою всередині вагону.

На станції відправлення зважування спірного вагону за участю залізниці не здійснювалось (а. с. 17).

На станції Бердянськ-Експорт Придніпровської залізниці на підставі письмової заявки вантажоодержувача від 16.08.2012 було проведено контрольне переваження вагону № 65287716 на 150-тонних тензометричних вагах. За результатами такого переваження встановлено, що у вагоні № 65287716 в накладній № 50294743 вказана маса вантажу 69000 кг, фактично ж встановлено - 63300 кг, тобто на 5700 кг менше, ніж вказано у накладній.

Викладене підтверджується випискою з книги зважування вантажів на вагонних вагах на станції Бердянськ-Експорт.

По даному факту складено комерційний акт серії АА № 043429/388 від 16.08.2012.

В комерційному акті містяться відомості про те, що вантаж прибув у технічно справному вагоні, двері люка зачинені на запірні пристрої, ознак течі вантажу немає, завантаження рівномірне, нижче бортів на 30-35 см., вантаж маркований вапном, маркування не порушено.

Належність відповідачеві вантажу у вагоні № 65287716 на момент відправлення вагону відповідачем не оспорюється.

За невірно зазначену в накладній масу вантажу позивач на підставі ст. ст. 118, 112 Статуту залізниць України нарахував штраф на суму 15655 грн. 00 коп., який просить стягнути з відповідача на свою користь.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України (далі за текстом - Статут) накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503 (далі за текстом - Правила № 765/19503), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з Правилами № 765/19503 може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно п. 2.1 та п. 2.2 Правил 765/19503 відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (далі за текстом - Правила № 861/5082), визначається відправником.

У накладній № 50294743 (вагон № 65287716) вантажовідправником вказана маса вантажу нетто 69000 кг, спосіб визначення маси - на 200-тонних вагонних вагах, у графі «Відправник» вказано найменування відправника - Відкрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська», тобто відповідача у справі, та вказано спосіб маркування вантажу - вапном.

Представник відправника своїм підписом підтвердив правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п 2.3 Правил № 765/19503.

Згідно п. 28 Правил № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, вагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Згідно ч. 3 п. 3.19 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 (зі змінами) не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око".

Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Як свідчать матеріали справи, контрольне переваження маси вантажу проводилось на 150-тонних тензометричних вагах (повірка яких проведена 15.08.2012) згідно технічного паспорту ваг, де зазначено про їх придатність до переваження), тобто таким же самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Згідно ст. 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.

Статтею 129 Статуту передбачено, що акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено невідповідність маси вантажу у вагоні № 65287716, що була зазначена відповідачем у перевізних документах - 69000 кг, фактичній масі вантажу - 63300 кг.

Факт неправильного зазначення відправником вищевказаних відомостей засвідчено комерційним актом серії АА № 043429/388 від 16.08.2012, який складений з дотриманням вимог чинного законодавства та підписаний уповноваженими на це посадовими особами (а. с. 11).

Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту (п. 5.5 розділу 5 Правил № 765/19503).

У п. 3.15 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.02 № 04-5/601 (із змінами і доповненнями) зазначено, що при застосуванні статті 118 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Згідно ст. ст. 118, 122 Статуту за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Провізна плата згідно залізничної накладної № 50294743 за вагон № 65287716 становить 3131 грн. 00 коп. З її розміру позивачем у справі визначений розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, що складає 15655 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, зокрема, відповідно до договору.

Посилання відповідача на те, що він не був запрошений для сумісного переваження вагону відхиляються судом, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язкове повідомлення та присутність відправника при контрольному переваженні вантажу в вагоні та складанні комерційного акту.

Доводи відповідача про те, що в розділі "Д" комерційного акту АА № 043429/388 від 16.08.2012 не зазначено про позначення фарбою з середини вагону рівня поверхні завантаження судом не приймаються до уваги, оскільки в п. 6 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, визначений перелік відомостей, які обов'язково повинні міститись в комерційному акті, і до цього переліку не віднесено відомості про зазначення рівня поверхні завантаження фарбою з середини вагону.

Щодо посилань відповідача на те, що спірний вагон № 65287716 дійшов до станції переважування з порушенням термінів доставки вантажів та за цей час ймовірно штучне виймання вугілля з подальшим розрівнянням та скрапленням вапном відхиляються судом з наступних підстав.

Згідно ч. 2 п. 3.20 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" прибуття вагону з порушенням строку доставки не свідчить про вину залізниці у недостачі вантажу. Причинний зв'язок між простроченням доставки вантажу та його недостачею може бути встановлено, якщо відправник завантажив вантаж у комерційно непридатний вагон, а залізниця доставила вантаж з порушенням строку доставки, внаслідок чого вантаж висипався і втрачався не тільки за час нормативного строку перевезення, а й після закінчення терміну доставки. За таких обставин суд має з'ясувати ступінь вини кожного у втраті вантажу та покласти відповідальність на відправника та залізницю у відповідній пропорції.

В комерційному акті серії АА № 043429/388 від 16.08.2012 зазначено про технічну справність вагону № 65287716, про зачиненість його дверей, люків та про те, що відсутні ознаки течі. Крім того, відповідачем документально не доведено штучне виймання вантажу.

Також не приймаються до уваги і посилання відповідача про те, що в розділі "Е" комерційного акту АА № 043429/388 від 16.08.2012 не міститься ніяких висновків, оскільки за змістом п. 13 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, у розділі "Е" комерційного акта зазначаються відомості про проведену експертизу.

Як вбачається з матеріалів справи, експертиза не проводилась, відповідних документів сторонами не надані, а тому відсутні відомості, які мають міститись в розділі "Е" комерційного акту.

26.03.2012 відповідач у судовому засіданні подав клопотання від 25.03.2013 № 05/418, про зменшення розміру штрафу до 3131,00 грн. (тобто до провізної плати), посилаючись на ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та на те, що позивач не зазнав збитків у зв'язку з виявленим недовантаженням; недовантаження вугілля не потягло за собою будь-яких наслідків і для безпеки залізниці або її шляхів та інших осіб, а також на важке фінансове становище підприємства відповідача.

Клопотання відповідача про зменшення суми належного до стягнення штрафу є обґрунтованим та судом задовольняється частково з огляду на наступне.

Положеннями ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосування положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.

Судом приймається до уваги, те що позивач не надав ніяких доказів понесення ним конкретних збитків від того, що відповідач невірно вказав масу вантажу у залізничній накладній, що встановлений факт недовантаження не завдало загрози залізничному руху, а також важке фінансове становище відповідача у справі, яке документально підтверджено, у зв'язку з чим є можливим застосування до правовідносин сторін п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного, господарський суд визнає позов обґрунтованим повністю, але вважає за можливе зменшити розмір штрафу, у зв'язку з чим позов слід задовольнити частково у розмірі 9393 грн. 00 коп., у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати у розмірі 1720 грн. 50 коп. покладаються на відповідача у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з обґрунтованістю вимоги позивача про стягнення суми штрафу.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська», смт. Дубівський м. Антрацит Луганської області, вул. Гагаріна, буд. 51, ідентифікаційний код 00179648, на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108, ідентифікаційний код 01073828, одержувач коштів - ВСП «Запорізька дирекція залізничних перевезень» Державного підприємства «Придніпровська залізниця», р/р 26007000215001 в ДФ АБ «Експрес-банк», код ЄДРПОУ 04713145, МФО 306964, штраф у розмірі 9393 грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1720 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 29.03.2013.

Суддя І.П. Голенко

Надр. 3 прим.:

1-до справи

2-позивачу (м. Дніпропетровськ, пр. к. Маркса, 108)

3-відповідачу (смт. Дубівський, вул. Гагаріна, буд. 51)

вих №

2

29.03.2013