Справа № 2506/7946/2012 провадження № 11/795/175/2013 Головуючий у І інстанції Розинко В.М.
Категорія - ч.2 ст. 185 КК Доповідач Антипець В. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 березня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіАнтипець В. М.
суддів: Карнауха А.С., Акуленко С.О.
з участю прокурора Шимка Є. М.
засудженого ОСОБА_2
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 грудня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Воровське Прилуцького району Чернігівської області, мешканець АДРЕСА_1,громадянин України, з професійно-технічною освітою, неодружений, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючий, раніше судимий:
1) 04 лютого 2011 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ст.ст. 185 ч.1, 185 ч.2, 190 ч.2, 187 ч.1, 70 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
2) 19 вересня 2012 року апеляційним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 190 КК України на один рік позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України частково приєднана невідбута частина покарання за вироком від 4 лютого 2011 року і за сукупністю вироків остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду чернігівської області від 24 квітня 2012 року та вироком апеляційного суду Чернігівської області від 19 вересня 2012 року і за сукупністю вироків остаточно призначено 5 років 7 місяців позбавлення волі.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10 000 грн. матеріальної шкоди.
Як встановив суд, 24 травня 2012 року, близько 8 години ОСОБА_2, перебуваючи в кімнаті АДРЕСА_2, таємно викрав золотий ланцюжок 585 проби, вагою 18 грамів, вартістю 10 000 грн., що належав потерпілій ОСОБА_3
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного покарання, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України зарахувати покарання за вироком апеляційного суду Чернігівської області від 19 вересня 2012 року і остаточно призначити 5 років 9 місяців позбавлення волі.
Доводи апеляції обґрунтовані тим, що покарання засудженому необхідно було призначити за сукупністю злочинів, а не за сукупністю вироків, як помилково визначив суд. При призначенні покарання, суд не врахував, що засуджений ОСОБА_2 неодноразово судимий за злочини проти власності, вчинив новий злочин в період непогашеної судимості, ніде не працює, у скоєному не розкаявся, що свідчить про небажання стати на шлях виправлення. Прокурор пропонує призначити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України 4 роки позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України приєднати покарання за вироком апеляційного суду Чернігівської області від 19 вересня 2012 року і остаточно призначити 5 років 9 місяці позбавлення волі.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, вказуючи, що крадіжку ланцюжка у потерпілої ОСОБА_3, він не вчиняв. Зізнання в крадіжці він надав під тиском з боку працівників міліції. ОСОБА_3 знала, що він раніше судимий, а тому не стала з'ясовувати, хто дійсно викрав у неї ланцюжок і всю провину за зникнення ланцюжка поклала на нього. Органи досудового слідства, зважаючи на попередні судимості, не перевіряли причетності до крадіжки інших осіб, які також могли вчинили даний злочин, та відкрили на нього кримінальну справу за крадіжку. Крім того, під час відтворення події злочину, слідчий в присутності понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказував, де йому стати і що саме взяти в руки. Поняті підтвердили в судовому засіданні, що він виконував указівки слідчого.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляцію частково, в частині зміни вироку та заміни посилання із частини 1 ст. 71 на ч. 4 ст. 70 КК України, і заперечував проти апеляції засудженого; засудженого, який в поясненнях, у судових дебатах та в останньому слові, підтримав подану апеляцію, заперечував проти апеляції прокурора, вказуючи на свою непричетність до крадіжки, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає апеляцію прокурора задовольнити частково, апеляцію засудженого залишити без задоволення з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 разом із своєю дівчиною - ОСОБА_6 тимчасово проживали в одній кімнаті гуртожитку, де проживала з чоловіком потерпіла ОСОБА_3 Остання виявила зникнення золотого ланцюжка через день, як засуджений з дівчиною залишили її кімнату та знайшли інше житло.
По показанням потерпілої ОСОБА_3 вона зняла золотий ланцюжок та поклала на зберігання в гаманець в присутності ОСОБА_2.
Під час досудового слідства, надаючи визнавальні показання, ОСОБА_2, підтверджував, що бачив як потерпіла ОСОБА_3 знімала золотий ланцюжок з шиї та клала до гаманця, оскільки вона працює на підприємстві „Ясен", де забороняють носити прикраси. Потерпіла з чоловіком пішли на роботу, його дівчина поїхала відмічатися на біржу, коли він залишився у кімнаті гуртожитку один, викрав ланцюжок, який продав на центральному ринку м. Чернігова за 3 000 грн. ( а. с. 19).
Захисна версія засудженого про його непричетність до крадіжки, детально перевірена судом першої інстанції і спростована наведеними у вироку доказами.
Проникнення у кімнату гуртожитку, де мешкала потерпіла з чоловіком не було, про що свідчать цілісність замків та відсутність пошкоджень на дверях.
Потерпіла ОСОБА_3 дозволила проживання в одній кімнаті з нею своїй кумі ОСОБА_6 та її чоловіку ОСОБА_2 на час їх працевлаштування в м. Чернігові.
Відразу після зникнення ланцюжка ОСОБА_2 та ОСОБА_6 найняли житло. До цього часу вони тривалий час проживали на невеликій житловій площі в кімнаті гуртожитку. Роботу, ні засуджений, ні його дівчина, не знайшли.
Відповідаючи на питання суду, ОСОБА_2 пояснював, що квартиру зняли за 600 грн. (а.с.202). ОСОБА_6 відмічалася на біржі, проте допомоги по безробіттю не одержувала.
Крім того, коли потерпіла вела розмову з ОСОБА_6 з приводу повернення ланцюжка, то остання була вдягнена в нове плаття, хоча ОСОБА_2 ще не працював і заробітної плати не одержував ( а. с. 207)
Зізнаючись у вчинені крадіжки, ОСОБА_2 повідомив факти, які були відомі тільки тій особі, яка вчинила злочин. Крім того він в присутності понятих показав, звідки та як викрав золотий ланцюжок, що підтверджується даними протоколу про відтворення обстановки та обставин події злочину.
Посилання засудженого на те, що поняті під час судового засідання вказували, що слідчий говорив йому що казати та як показувати, не відповідають дійсності. Поняті ОСОБА_5 та ОСОБА_4, допитані під час судового засідання в якості свідків, за перебігом часу, не могли в подробицях пояснити як відбувалося відтворення ( а.с.121-214, 210-211).
За дорученням суду прокуратура м. Чернігова проводила перевірку за завою ОСОБА_2 про застосування щодо нього з боку працівників міліції незаконних методів слідства. Данні перевірки вказують на те, що незаконних методів під час досудового розслідування, не застосовували, навпаки ОСОБА_2 надав добровільно визнавальні показання та був залишений на підписці про невиїзд.
Таким чином, висновки суду про винність ОСОБА_2 в таємному викраденні майна потерпілої ОСОБА_3, вчиненому повторно, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на сукупності доказів, розглянутих у судовому засіданні та наведених у вироку, і є вірними.
Разом з тим, апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду зміні в частині складання покарань.
Відповідно до ст. 71 КК України правила призначення покарання за сукупністю вироків застосовуються у разі, якщо засуджений вчинив злочин у період після постановляння вироку у першій справі і до повного відбуття ним призначеного покарання. Ці правила застосовуються судом і тоді, коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 квітня 2012 року ОСОБА_2 був засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 500 гривень.
За апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вироком апеляційного суду Чернігівської області від 19 вересня 2012 року вирок суду Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 квітня 2012 року скасований в частині призначення покарання.
ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 190 КК України призначене покарання у виді одного року позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднане невідбуте покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 4 лютого 2011 року і остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.
В даному випадку ОСОБА_2 засуджений за крадіжку майна потерпілої ОСОБА_3, вчинену приблизно о 8 годині ранку 24 травня 2012 року, тобто за злочин, вчинений до постановляння остаточного вироку в справі, до 19 вересня 2012 року. Складанню підлягають покарання, а не винуватість особи у вчиненні злочину.
За таких обставин, застосування судом першої інстанції положень статті 71 КК України є неправильним, оскільки складанню підлягають покарання, а не вироки, як помилково зазначив суд в резолютивній частині вироку, пославшись на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 квітня 2012 року. Складанню підлягають покарання за правилами положеннь ч.4 ст. 70 КК України.
При обранні міри покарання засудженому, суд в повній мірі врахував суспільну небезпеку вчиненого злочину, обставини справи, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Обране судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, і підстав для його збільшення на два місяці, як просить прокурор в апеляції, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, розділом ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,задовольнити частково.
Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 грудня 2012 року щодо ОСОБА_2 змінити.
Вважати ОСОБА_2 засудженим за частиною 2 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком апеляційного суду Чернігівської області від 19 вересня 2012 року і остаточно за сукупністю злочинів за двома вироками призначити 5 років 7 місяців позбавлення волі.
В решті цей же вирок залишити без змін.
СУДДІ:
АКУЛЕНКО С. О. АНТИПЕЦЬ В. М. КАРНАУХ А. С.