П О С Т А Н О В А

Іменем України

07.11.06                                                                                 Справа № 9/746ад

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області

до Суб'єкта господарської діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

про стягнення 560 грн. 00 коп.

в присутності представників:

від позивача -Вишнякова З.М. - ст.держ.подат.інсп., дов. № 3 від 13.01.06,

від відповідача - ОСОБА_1, пасп. НОМЕР_1

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача, ОСОБА_1, заборгованості з єдиного податку в сумі 560,00 грн., яка виникла у 2002 році.

У судовому засіданні відповідач в усній формі проти позову заперечує, посилаючись на те, що він не здійснював господарську діяльність протягом 2002 року і в нього не було доходів, з яких необхідно сплачувати податкові зобов'язання.

В обгрунтування позову позивач виклав таке.

Відповідач, ОСОБА_1, зареєстрований в якості суб'єкта господарювання Новоайдарською райдержадміністрацією 25.03.02р., на час розгляду справи він є підприємцем.

25.03.02р. відповідачем було подано до Новоайдарського відділення Старобільської МДПІ заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування і на підставі цієї заяви був платником єдиного податку зі ставкою єдиного податку на 2003 рік відповідно до рішення Новоайдарської райради у розмірі 70 грн., вид діяльності -вирощування і реалізація бахчових культур.

Станом на 01.09.06р. відповідач має заборгованість перед бюджетом з єдиного податку у розмірі 560 грн.

          Оцінивши доводи позивача і надані докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі -Закон 2181) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509 -ХІІ органи державної податкової служби  наділені функціями з контролю за додержанням законодавства про податки та правильністю їх обчислення і сплати до бюджету.

Доводи відповідача щодо нездійснення ним господарської діяльності та неможливості з цього приводу сплачувати єдиний податок судом не приймаються з наступних підстав.

Приватним підприємцем ОСОБА_1 до податкового органу декларацій про доходи, отримані у 2002 році, не надавалися і заяв про припинення підприємницької діяльності у 2002 році не надходило.

Відповідно до п. 6 наказу ДПА України № 599 у разі припинення діяльності (зняття з державної реєстрації як суб'єкта господарювання) платник єдиного податку зобов'язаний у 5-денний строк подати до органу податкової служби письмову заяву про це, здати свідоцтво та всі довідки і лише у цьому випадку нарахування єдиного податку припиняється.

          Факт наявності несплаченого боргу з єдиного податку у відповідача підтверджується матеріалами справи, у т.ч. обліковою карткою за відповідний період.

          Щодо усної заяви відповідача про перебіг трирічного строку для стягнення податкового боргу, суд вважає наступне.

          Відповідно до ст. 15 Закону 2181 строки позовної давності щодо податкового боргу поділяються на два види:

-          строки давності по донарахуванню податкових зобов'язань:

відповідно до п. 15.1 Закону 2181 податковий орган має право визначити суму податкових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі,  коли  така  податкова декларація була надана пізніше,  - за днем її  фактичного  подання.

-          строки давності по стягненню податкових зобов'язань:

відповідно до п. 15.2 Закону 2181 у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті  15.1  цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий  протягом  наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

          Отже, Законом 2181 строк давності у три роки встановлюється лише для узгоджених податкових зобов'язань, які були узгоджені платником податків самостійно у наданих податкових деклараціях, або визначених податковим органом та не оскаржених платником податків. Податковий борг відповідача за цією справою не є узгодженим, оскільки приватний підприємець ОСОБА_1 декларацій до податкового органу не подавав, а податковий орган самостійно податкові зобов'язання відповідачу не визначав. Таким чином, на податковий борг відповідача трирічний строк позовної давності не розповсюджується.

          Щодо вимоги про покладення судових витрат на відповідача, то ця вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

          За таких підстав позов підлягає задоволенню частково.         

          Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

п о с т а н о в и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відповідача, приватного підприємця ОСОБА_1, іден.код НОМЕР_2, АДРЕСА_1, податковий борг у розмірі 560,0 грн. на користь місцевого бюджету на рахунок 34210379600211, код 24048247, УДК в Луганській області, МФО 804013.

3.          В решті позову відмовити.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 10.11.2006р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                               А.Г.Ворожцов