АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа №22ц/796/3307/13 Головуючий у 1 інстанції - Трусова Т.О.

Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

cуддів - Кирилюк Г.М., Мазурик О.Ф.

при секретарі - Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 4 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки /пені/ за прострочення сплати аліментів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року позивачка ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 і просила винести рішення яким стягнути на свою користь з відповідача неустойку /пеню/ за прострочення сплати аліментів у сумі 10.800 грн. за період з лютого по червень 2012 року на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 4 грудня 2012 року позов задоволено частково /а.с.59-61/.

Судовим рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку по сплаті аліментів на неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з лютого по червень 2012 року в розмірі 5.400 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення, як постановлене з порушенням вимог матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові /а.с.62-64/.

Скаржник послався на те, що, відповідно до ч.2 ст.196 СК України суд повинен був відмовити в позові про стягнення пені з урахуванням скрутного матеріального становища відповідача та відсутності реальної можливості сплатити пеню. Послався на те, що у нього на утриманні перебуває нова дружина і донька від другого шлюбу 2010 рокународження.

Також зазначив, що в порушення п.4 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» він, відповідач, не був повідомлений державним виконавцем про наявність заборгованості, що на думку скаржника виключає його відповідальність по сплаті пені.

Крім того, згідно п.4 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір усіх відрахувань з доходів боржника не може перевищувати більше 70%, тобто, на відповідача не можна покладати відповідальність за несвоєчасну оплату тих сум, стягнення яких прямо заборонено законом.

Відповідач та його представник належним чином, у відповідності до ст.74 ЦПК України, повідомлялись судом про розгляд справи, між тим, у судове засідання не з»явились, у зв»язку з чим, керуючись ст.169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути спір на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши доповідь по справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 13.01.2010 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх синів ОСОБА_3,1995 року народження та ОСОБА_4, 2001 року народження, у твердій грошовій сумі, у розмірі по 1.250 грн. щомісячно на кожну дитину.

Судом встановлено, що відповідач добровільно взяв на себе зобов»язання сплачувати аліменти на двох дітей у визначеному судом розмірі, тому виконавчий лист за місцем його роботи не надсилався, оскільки відповідач сплачував аліменти шляхом щомісячного їх перерахування грошовими переказами на рахунок позивачки

У зв»язку з тим, що відповідач нерегулярно виконував судове рішення з виплати аліментів, за ним, за період з лютого по червень 2012 року, відповідно до розрахунку Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м.Києві, утворилась заборгованість у сумі 12.500 грн./а.с.15/.

За таких обставин, суд відхиляє доводи скаржника в тій частині, що він в обов»язковому порядку про заборгованість по аліментах повинен бути повідомлений державним виконавцем, оскільки йому, відповідачу, було добре відомо, як про факт заборгованості по аліментам за період з лютого по червень 2012 року, її розмір, а також про настання відповідальності у вигляді пені за порушення термінів сплати аліментів.

Між тим, як слідує із матеріалів справи, Державна виконавча служба Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві своїм листом від 4.07.2012 року повідомила ОСОБА_1 про наявність заборгованості по аліментах у розмірі 12.500 грн. з викладеним розрахунком заборгованості /а.с.15/.

Стягуючи неустойку по заборгованості аліментів, суд першої інстанції правомірно керувався ст.196 СК України згідно якої, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов»язана сплачувати аліменти за рішенням суду одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Суд першої інстанції при вирахуванні пені у розмірі 10.800 грн. правомірно виходив з того, що пеня нараховується на всю суму несплачених аліментів (заборгованості) за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується лише тим місяцем, протягом якого не проводилось стягнення.

Аліменти за лютий 2012 року відповідач зобов»язаний був сплатити у сумі 2.500 грн., а з 1 березня 2012 року на них нараховується неустойка (пеня). Заборгованість зі сплати аліментів за лютий 2012 року у сумі 2.500 грн. відповідач сплатив 27 липня 2012 року. Отже, неустойка (пеня) вираховується з 1 березня 2012 року по 27 липня 2012 року за 148 днів, виходячи з такого розрахунку:

за березень 2012 року - 2.500 х 1% х 148 = 3.700 грн.;

за квітень 2012 року - 2.500 х 1% х 117 = 2.925 грн.;

за травень 2012 року - 2.500 х 1% х 87 = 2.175 грн.

за червень 2012 року - 2.500 х 1% х 56 = 1.400 грн.

за 26 днів липня 2012року - 2.500 х 1% х 26 = 650 грн.

Всього, таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня по аліментам за період з лютого 2012 року по 26 липня 2012 року у сумі 10.850 грн.

Крім того, встановлено, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції застосував ч.2 ст.196 СК України, зменшивши розмір пені, стягнувши з відповідача на користь позивачки пеню у розмірі 5.400 грн., у зв»язку з цим колегія суддів розглядає як безпідставними вимоги скаржника в апеляційній скарзі про повторне зменшення розміру пені.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність вини відповідача ОСОБА_1 в несплаті аліментів та виникнення заборгованості по аліментах.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлена заборгованість відповідача по аліментах на користь позивачки, а також те, що про наявність заборгованості відповідачу було відомо, між тим, він не вживав відповідних заходів до погашення указаної заборгованості.

Рішення суду постановлене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дарницького районного суду м.Києва від 4 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді