АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-а
Справа №22 - 2928 Головуючий у 1 інстанції -Малинников О.Ф.
2013 рік Суддя-доповідач - Ратнікова В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 березня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Гаращенка Д.Р.
при секретарі - Погас О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 березня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Департаменту виконавчої служби України, Державного казначейства України, третя особа: Публічне акціонерне товариство КБ «Надра» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної діями посадової особи,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 березня 2012 року у позові ОСОБА_3 до Департаменту виконавчої служби України, Державного казначейства України, третя особа: ПАТ КБ «Надра» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної діями посадової особи, відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі.
Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права.
Зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що 04.10.2010 року державним виконавцем безвідповідально прийнято постанову про закриття виконавчого провадження і, як наслідок, виконавчий документ було повернуто до Калінінського районного суду м. Донецька, а рішення суду не виконано. Неправомірні дії державного виконавця також полягали в тому, що він не обґрунтував клопотання про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, подане до Калінінського районного суду м. Донецька, і суд відмовив в його задоволенні. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги доводи позивача щодо обґрунтування заподіяної йому моральної шкоди та необґрунтовано відмовлено в задоволення позовних вимог в цій частині.
В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з»явився, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений в установленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу в його відсутності.
Представник Департаменту виконавчої служби України Рубель Інна Вікторівна проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів по справі та відповідно до вимог матеріального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Представники Державного казначейства України та третьої особи: ПАТ КБ «Надра» в судове засідання не з»явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, представник ПАТ КБ « Надра» подав заяву про розгляд справи в його відсутності, представник Державного казначейства України причину неявки суду не повідомив, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу в їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача РатніковоїВ.М., пояснення представника Державної виконавчої служби України, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 09 листопада 2009 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ВАТ КБ «Надра» про зобов'язання виплатити грошові кошти. Зобов'язано ВАТ КБ «Надра» виплатити на користь ОСОБА_3 суму в розмірі 10 833,00 грн.
У зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, 18.01.2010 року Калінінським районним судом м. Донецька було видано виконавчий лист за №2-2000, який надійшов на виконання до відділу державної виконавчої служби Ворошилівського районного управління юстиції у м. Донецьку.
22.01.2010 року державним виконавцем ВДВС Ворошилівського районного управління юстиції у м. Донецьку було відкрито виконавче провадження та зобов'язано ВАТ КБ «Надра» виплатити ОСОБА_3 кошти до 28.01.2010 року. Добровільно рішення суду у встановлений державним виконавцем строк ВАТ КБ «Надра» не виконано.
На підставі розпорядження, виданого постановою Директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.02.2010 року, відділом державної виконавчої служби Ворошилівського районного управління юстиції у м. Донецьку виконавчий лист за №2-2000 від 18.01.2010 року було направлено до відділу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
01.04.2010 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження по виконання виконавчого листа за №2-2000 від 18.01.2010 року, вказана постанова була направлена сторонам виконавчого провадження, проте рішення боржником не виконано.
У зв'язку з невиконанням боржником рішення суду, 14.07.2010 року та 28.07.2010 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанови про накладення штрафів в розмірі, відповідно, 340 грн. та 680 грн. Однак, і після накладення державним виконавцем штрафів, рішення суду про виплату депозитних коштів на користь стягувача боржником виконано не було .
04.10.2010 року державним виконавцем було направлено до Калінінського районного суду м. Донецька клопотання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV, яку направлено сторонам, а виконавчий лист було повернуто до Калінінського районного суду м. Донецька.
Ухвалою судді Калінінського районного суду м. Донецька від 28.10.2010 року державному виконавцеві відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в задоволенні клопотання про кримінальну відповідальність ВАТ КБ «Надра» було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 до Департаменту виконавчої служби України, Державного казначейства України, третя особа: ПАТ КБ «Надра» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної діями державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, суд першої інстанції посилався на те, що дії державного виконавця по закриттю виконавчого провадження є правомірними та вчинені у відповідності до вимог законодавства України.
Колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного встановлення дійсних обставин справи, дослідження наданих доказів, яким судом дана вірна правова оцінка, виходячи з наступного.
Згідно вимог п.11 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (в редакції чинній, на час вчинення виконавчих дій), виконавче провадження підлягає закінченню у випадках повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону.
Частиною 1 статтею 76 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній, на час здійснення виконавчих дій) встановлено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець, відповідно до статті 24 цього Закону, визначає йому строк для добровільного виконання рішення.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Відповідно до ст.87 вказаного Закону (в редакції чинній, на час здійснення виконавчих дій) у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника-юридичну особу-від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З досліджених доказів судом першої інстанції достовірно встановлено, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були виконані всі необхідні дії, встановлені ст.ст. 37, 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній, на час здійснення виконавчих дій) для виконання ВАТ КБ «Надра» рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 09 листопада 2009 року про зобов»язання ВАТ КБ «Надра» виплатити на користь ОСОБА_3 суму в розмірі 10 833,00 грн. Проте, боржник рішення суду не виконав, без участі боржника виконання вказаного рішення суду є неможливим, а тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що дії державного виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при прийнятті постанови від 04.10.2010 року про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого листа до Калінінського районного суду м. Донецька були правомірними і підстави для відшкодування позивачу матеріальної та моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями державного виконавця, відсутні.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що, відмовляючи в задоволенні його позову, суд першої інстанції не врахував, що дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України спричинили йому матеріальні збитки, які полягають у втраті можливих доходів за банківським депозитом за період від 12.11.2010 року по 12.07.2011 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом дії державного виконавця при здійснення виконавчих дій визнані правомірними, належних та допустимих доказів про намір укласти з будь-якою банківською установою договір депозиту на суму 10 833,00 грн. позивачем суду не надано.
Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про неправильність висновків суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванченко О.В., з огляду на таке.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів такого захисту є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергу Конституцією України, а також Цивільним кодексом і відповідними законами України.
Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода щодо фізичної особи полягає у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, або у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, ділової репутації;
Отже, відповідно до вимог ст.ст. 15, 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Оскільки доказів порушення державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прав ОСОБА_3 матеріали справи не містять, то суд першої інстанції обґрунтовано послався в рішенні на відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: