А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

28.03.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів :

головуючого - судді - Стана І.В.,

суддів - Вотьканича Ф.А., Марчука О.П.,

за участі прокурора - Сирохман Л.І.,

адвоката ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2,

представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами, які подали старший прокурор прокуратури Виноградівського району, який приймав участь у розгляді справи місцевим судом (далі - прокурор), потерпіла ОСОБА_3 та засуджений ОСОБА_2 на вирок Виноградівського районного суду від 18 січня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 гр. України, із середньою освітою, неодружений, непрацюючий, не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки й зобов'язаний повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області 322. 20 гривні - витрати в зв'язку із проведеною по справі експертизою й на користь потерпілої ОСОБА_3 - 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень моральної шкоди.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_1 залишено ОСОБА_5, як власнику ; автомобіль марки «Ауді - 100», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 залишено ОСОБА_6, як власнику.

Згідно вироку, ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за вчинений злочин за таких обставин.

14 травня 2011 року приблизно о 19 -й годині 30 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Ауді - 100», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись зі швидкістю близько 70 км/год., на відрізку автодороги між м. Виноградів - с. Онок Виноградівського району в напрямку с. Онок Виноградівського району, порушивши п. п. 10.1; 11.2; 11.3; 12.1; 12.3; 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху України, під час здійснення повороту ліворуч, не вибрав безпечну швидкість руху, втратив контроль за рухом транспортного засобу, не вжив всіх заходів до зниження швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, з'їхав на праве узбіччя по ходу руху автомобіля, де під час некерованого заносу, виїхав на смугу зустрічного руху й допустив зіткнення з автомобілем марки «Шевроле Авео», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Шевроле Авео» ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді синця шкірних покровів у ділянці плечового суглобу по передній поверхні, у ділянці лівого кульшового суглобу; множинних саден-подряпин шкірних покровів чола, спинки носа, правої та лівої щоки, лівого передпліччя у верхній третині по зовнішній поверхні, різаної рани м'яких тканин щоки справа ; закритого перелому тіла лобкової кістки справа без зміщення уламків, які згідно висновку судово-комісійної експертизи № 178 від 01.06.2012 року спричинили розлад здоров'я понад 21 день, не являються небезпечними для життя, і кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступені тяжкості ; множинні після травматичні та післяопераційні рубці правої щоки є невиправними ушкодженнями, являються знівеченням обличчя та кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. Пасажир автомобіля марки «Ауді - 100» ОСОБА_7 отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, які спричинили розлад здоров'я понад 21 день, і які не являються небезпечними для життя.

В а п е л я ц і й н и х с к а р г а х :

- прокурор, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2, вказує на те, що вирок у частині призначення покарання є незаконним та необґрунтованим. Вважає, що суд при призначенні покарання не врахував, що скоєно тяжкий злочин, те що ОСОБА_2 вину у вчиненому не визнав, не відшкодував і не має наміру відшкодовувати завдані потерпілій збитки. Крім того, посилається на те, що судом не взята до уваги міра покарання запропонована прокурором - учасником процесу в частині призначення покарання. З урахуванням наведеного, призначене засудженому ОСОБА_2 із застосуванням ст. 75 КК України покарання вважає занадто м'яким. Просить вирок скасувати, постановити новий, яким ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України призначити чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки ;

- потерпіла ОСОБА_3 вказує на те, що вирок є незаконним. Посилається на те, що при призначенні покарання ОСОБА_2 не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, а також обставини, що обтяжують покарання : вину не визнав, затягував судовий розгляд справи, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Крім того, вказує на те, що суд необґрунтовано та скориставшись відсутністю її представника адвоката ОСОБА_4, який знаходився на стаціонарному лікуванні, задовольнив цивільний позов тільки на суму 25 000 гривень, не врахувавши, що нею заявлено цивільний позов про стягнення із ОСОБА_2 80 000 гривень моральної шкоди, що включає в себе страждання, які їй довелося пережити в зв'язку із ДТП, а саме порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров'я, а також моральні страждання та непоправне знівечення обличчя. Просить вирок скасувати, постановити новий, яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, заявлений нею цивільний позов задовольнити в повному обсязі ;

- засуджений ОСОБА_2 вказує на те, що вирок є незаконним, таким, що винесений із порушенням норм кримінально процесуального закону, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на те, що у вироку невірно вказано, що зіткнення транспортних засобів відбулося на зустрічній смузі руху для автомобіля марки «АUDI - 100», тобто на проїжджій частині дороги, оскільки показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також схемою до протоколу огляду місця пригоди від 14 травня 2011 року (т. 1, а. с. 8) та фото таблицею (т. 1, а. с. 9-12) підтверджено, що зіткнення відбулося на автостоянці, що розміщена біля проїжджої частини дороги. Указане свідчить про те, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, вважає, що, керуючи транспортним засобом не порушував вимоги п. п. 10.1, 11.2, 11.3, 12.1, 12.3, 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху України, що висновок експерта № 1287 від 11.06.2011 року на який суд посилається як на доказ його вини, є необґрунтованим та таким, що суперечить іншим матеріалам справи й не відповідає обставинам ДТП, у зв'язку з чим ним та його захисником заявлялись клопотання про призначення повторної та додаткової авто-технічної експертиз, однак суд відмовляв у задоволенні клопотань. Також посилається на те, що судом у мотивувальній частині вироку невірно вказано, що невиправні ушкодження, які внаслідок ДТП заподіяні потерпілій ОСОБА_3 являються знівеченням обличчя і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, оскільки у висновку комісійної судово-медичної експертизи № 51 від 17.08.-22.08.2011 року (т. 1, а.с. 174-178) указано, що множинні незрілі посттравматичні та постопераційні рубці обличчя з помірною деформацією контурів правої половини обличчя є незгладимими ушкодженнями обличчя, а обширні різано-рвані рани обличчя кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Просить вирок скасувати, а справу повернути прокурору на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляцій, пояснення прокурора Сирохман Л.І., представника потерпілої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляцій прокурора та потерпілої, засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1, які просили вирок як незаконний скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, а вирок скасуванню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. ст. 321 - 339 КПК України вирок, який постановляється іменем України, є найважливішим актом правосуддя в кримінальних справах і повинен відповідати вимогам цих статей, у тому числі бути законним та обґрунтованим, - його мотивувальна частина має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків злочину, форми вини й мотивів останнього. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, яке визнане судом доведеним, навести докази, на яких ґрунтуються висновки суду щодо підсудного, тощо. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви із приводу достовірності того, чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів повинно бути вмотивовано.

Колегія суддів вважає, що при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_2 судом першої інстанції допущена неповнота при дослідженні зібраних по справі доказів, викладені у вироку висновки не відповідають фактичним обставинам справи, постановлений вирок містить істотні недоліки, у зв'язку з чим його не можна визнати законним та обґрунтованим.

Так, визнавши ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за наслідками заподіяння потерпілій ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження суд у мотивувальній частині вироку не послався на передбачені ст. 65 КПК України у редакції Закону 1960 року докази в підтвердження висновку про тяжкість тілесних ушкоджень спричинених потерпілій.

Крім того, визнавши ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за кваліфікуючою ознакою порушення правил експлуатації транспорту, особою, яка ним керує, судом не враховано, що обвинувачення за цією кваліфікуючою ознакою підсудному не пред'являлось.

У мотивувальній частині вироку суд також не вмотивував висновки про прийняття одних і відхилення інших доказів, зокрема, про те, приймаються до уваги, чи відхиляються показання ОСОБА_2, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 - очевидців дорожньо-транспортної пригоди, які показували про те, що зіткнення транспортних засобів мало місце не на смузі руху керованого ОСОБА_5 транспортного засобу, а на узбіччі, а також показання потерпілої ОСОБА_3, свідка ОСОБА_5, ОСОБА_10 - показання яких за змістом є протилежними до показань вищевказаних осіб, а також які спростовували показання ОСОБА_2 про те, що перед зіткненням транспортних засобів у нього були перешкоди при русі - автомобіль марки «Волга», який виїжджав на смугу руху керованого ним автомобіля.

У порушення вимог ст. 334 КПК України та роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України дав у п. 16 постанови від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку« ( зі змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993 року № 3 та від 3 грудня 1997 року №12), у мотивувальній частині вироку суд обмежився тільки посиланням на протоколи огляду місця події, схему до нього та фототаблиці ( т. 1, а. с. 4-7, 8, 9-12 ), огляду та затримання транспортних засобів ( т. 1, а. с. 14, 15 ), відтворення обстановки та обставин події (т. 1, а. с. 78-79, 81-82 ), акт судово-медичного обстеження та висновки судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ( т. 1, а. с. 21-23, 90-92, 98-99 ), висновки судово-автотехнічної експертизи ( т. 1, а. с. 104-105, 106, 111-113), висновок комісійної судово-медичної експертизи (т. 1, а. с. 174-178), не давши їм аналіз, не зазначаючи, які дані містяться в цих доказах.

Не дотримані судом і вимоги кримінально-процесуального закону при розгляді заявленого потерпілою ОСОБА_3 цивільного позову, у тому числі не вмотивовані підстави, з яких не стягнута на користь потерпілої заподіяна їй матеріальна шкода, а також належним чином не вмотивовано висновок про часткове стягнення завданої моральної шкоди.

Якщо під час нового розгляду справи, колегія суддів прийде до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, то призначене йому із застосуванням ст. 75 КК України покарання колегія суддів вважає м'яким, а доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілої в цій частині визнає обґрунтованими.

Вищевказане свідчить про те, що при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_2 судом першої інстанції не дотримані вимоги кримінального та кримінально - процесуального закону, внаслідок чого допущена неповнота та однобічність, а також постановлено судове рішення, яке не відповідає вимогам ст. ст. 321 -339 КПК України, ст. ст. 65-67 КК України, тому колегія суддів вважає ці порушення закону істотними й такими, що відповідно до ст. ст. 368, 370 КПК України тягнуть скасування вироку й направлення справи саме на новий судовий розгляд. Тому, колегія суддів задовольняє й доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про незаконність та необґрунтованість вироку.

Під час судового розгляду справи, необхідно усунути вищевказану неповноту, ретельно дослідити зібрані органом досудового слідства докази, дати їм відповідну оцінку й, у залежності від здобутого, прийняти рішення по суті пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення.

Ураховуючи тяжкість злочину у вчиненні якого ОСОБА_2 обвинувачує орган досудового слідства, дані про його особу, запобіжний захід щодо нього залишити попередній - обраний органом досудового слідства - застава.

Керуючись пунктами 11, 15 розділу Х1 «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України та ст. ст. 365, 366, 379 КПК України (у редакції Закону України 1960 року), апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги, які подали старший прокурор прокуратури Виноградівського району, який приймав участь у розгляді справи місцевим судом, потерпіла ОСОБА_3 та засуджений ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18 січня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити попередній - застава.

Судді: