УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 серпня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Новодворської О.І.,  Висоцької В.С,  Олєйникової Л.С.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.  Донецьку справу за позовом Мохебі Махсан до Київського національного лінгвістичного університету про поновлення на навчанні за касаційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м.  Києва від 23 лютого 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 17 травня 2005 року,

встановила:

В серпні 2004 представник позивачки ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом,  у якому просив поновити ОСОБА_1 на навчанні на третьому курсі факультету слов'янських мов Київського національного лінгвістичного університету,  вселити її у кімнату АДРЕСА_1,  зобов'язати відповідача укласти договір про навчання позивачки на умовах типового договору про навчання,  затвердженого наказом Міністерства освіти й науки України №183 від 11.03.2002 p.,  зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3.04.2002 р. за №329/6617 та стягнути з відповідача 100000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим,  що її незаконно,  без відповідних на те підстав,  відраховано з університету.

Рішенням Печерського районного суду м.  Києва від 23 лютого 2005 року,  залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м.  Києва від 17 травня 2005 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою,  в якій не погоджується з ухваленими судовими рішеннями.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на порушення норм матеріального й процесуального права,  у зв'язку з чим просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Справа № 33ц- 1774кс-07                                       Категорія ЦП:  44

Головуючий у першій інстанції Волкова С. Я.

Доповідач Новодворськя О.І.

Колегія суддів дійшла висновку,  що підстави для перегляду судових рішень відсутні,  виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача,  місцевий суд виходив із того,  що 4.10.2002 р. між позивачкою ОСОБА_1 (студентка) і відповідачем Київським національним лінгвістичним університетом (університет) було укладено письмовий договір НОМЕР_1,  за яким університет брав на себе зобов'язання щодо організації навчання студентки на третьому курсі факультету слов'янських мов на період з 4.10.2002 р. по 30.06.2003 р. й позивачка наказом ректора університету НОМЕР_4 від 10.10.2002 р. з 4.10.2002 р. по 15.11.2002 р. була на договірній основі зарахована до університету у групу НОМЕР_2; наказом ректора університету НОМЕР_3 від 7.11.2002 р. термін навчання в університеті було подовжено до 15.12.2002 р. і з 16.12.2002 р. наказом ректора НОМЕР_5 від 16.12.2002 р. її було відраховано з університету через несплату за навчання на підставі доповідної декана факультету слов'янських мов від 16.12.2002 р.

Позивачка,  укладаючи договір НОМЕР_1 від 4.10.2002 p.,  брала на себе зобов'язання здійснити оплату за навчання в університеті на умовах і в порядку,  визначеному домовленістю сторін (п.п. 2.2.1,  п.7 договору).

Відповідно до п.п. 7.5 укладеного договору у разі невиконання умов та порядку оплати,  студентка підлягає відрахуванню з університету.

Судом не встановлено факту порушення чинного законодавства при відрахуванні позивачки ОСОБА_1 з університету та виселенні її з гуртожитку.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.

Відповідно до ч. 2  ст.  324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно  ст.  335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду,  чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи,  що судові рішення ухвалено з додержанням судами норм матеріального та процесуального права,  а також відсутні передбачені ч. 1  ст.  338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись  ст.  ст.  332,  336 ЦПК України,  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області, -

ухвалила:

Касаційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м.  Києва від 23 лютого 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 17 травня 2005 року залишити без зміни.  

Ухвала оскарженню не підлягає.