УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

13 серпня 2007 року                                                                                   м.  Донецьк

Колегія суддів Апеляційного суду Донецької області в складі: Висоцької В.С,  Олейникової Л.С.  , Новодворської О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.  Києва від 21 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 31 серпня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права на обов"язкову частку спадщини та припинення права на частку в спільному майні,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приміщенням та вселення до квартири АДРЕСА_1, посилагочись на те, що відповідно до заповіту від 25.01.2002 року у встановленому порядку стала власником спадкового майна-1/2 частини спірної квартири.

Власником другої долі в розмірі1/2 є відповідачка ОСОБА_2 , яка неодноразово відмовляла позивачці у виділенні в натурі її1/2 частки в спільному майні та у встановленні порядку володіння і користування спільним майном.

В процесі розгляду справи позивачка уточнила свої позовні вимоги і просила визнати за нею право власності на1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та вселити її в спірну квартиру.

Відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права на обов"язкову частку у спадщині у розмірі 2/3 частини спадкового майна, що становить 1/3 частини спірної квартири, про визнання недійсним свідотства про право на спадщину за заповітом від 25.03.2003 року, виданого на ім"я позивачки, про припинення права позивачки на частку в спільному майні-1/6 частину квартири АДРЕСА_1 за умови виплати їй компенсації в розмірі 25000 гривень, посилаючись на те, що перебувала на утриманні своєї старшої сестри ОСОБА_3 , а отже відповідно до  ст. 535 ЦК України /в редакції 1963 року/

Справа №33ц -1367 кс 07                                     Категорія ЦП-34

Головуючий у першій інстанції  Антипова Л.О.

Суддя-доповідач    Олейникова Л.С.

незалежно від змісту заповіту мала право на обов'язкову частку у спадщині в розмірі 2/3 частки спадщини за законом. За таких обставин відповідачка успадкувала 2/3 спадкового майна, що становить 1/3 частину спірної квартири, а позивачка успадкувала 1/3 спадкового майна, що становить 1/6 частину спірної квартири. У зв"язку з цим розмір спадкової частки позивачки, який вказаний в свідоцтві про право власності на спадщину за заповітом -1/2 частина спірної квартири, не відповідає дійсності, а вказане свідоцтво має бути визнано недійсним.

Відповідно до  ст. 365 ЦК України /в редакції 2003 року/право особи на частку в спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставах позову інших співласників. Відповідачка вважає, що спільне та користування спірною квартирою є не можливим, частка позивачки в спільній власності є незначною і не може бути виділена в натурі, а припинення права власності на неї не завдасть істотної шкоди правам та інтересам позивачки, за умови виплати їй грошової компенсації в розмірі 25000.00 грн.

В процесі слухання справи ОСОБА_2 уточнила свої позовні вимоги в цій частині і просила припинити право власності ОСОБА_1 на частку в спільному майні-1/6 частину квартири АДРЕСА_1 за умови виплати їй компенсації в розмірі 51000.00 грн та визнати право власності на спірну квартиру за собою, надавши довідку про сплату вказаної суми на депозитний рахунок суду.

Рішенням Дніпровського районного суду м.  Києва від 21 березня 2006 року,  ОСОБА_1 у задоволенні позову про усунення перешкод в користуванні1/4 частиною квартири АДРЕСА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано право за ОСОБА_2 на обов"язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 , померлої 19.10.2002 року, у розмірі 2/3 частин спадкового майна, що становить 1/Зчастину квартири АДРЕСА_1.

Припинено право власності ОСОБА_1 на частку в квартирі АДРЕСА_1 та вирішено виплатити ОСОБА_1 вартість цієї частки в розмірі 51 тис. грн. за рахунок сум внесених на депозит суду.

Визнано за ОСОБА_2  право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 510 грн. судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду м.  Києва від 31 серпня 2006 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення у справі і ухвалити нове рішення посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку,  що підстави для перегляду рішень судів відсутні,  виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2  ст.  324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог  ст.  335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи,  що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права,  а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені  ст.  338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене,  колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332,  336,  337 ЦПК України,  колегія суддів Апеляційного суду Донецької області

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1  відхилити . Рішення Дніпровського   районного суду м.  Києва від 21 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 31 серпня 2006 року залишити без змін . Ухвала оскарженню не підлягає.