ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року Справа № 18/1427/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіКоваленко С.С. (доповідач),

суддівКролевець О.А., Прокопанич Г.К.

розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Полтаваобленерго" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2013р.

у справі№ 18/1427/12 господарського суду Полтавської області

за позовомДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

доПАТ "Потлаваобленерго"

простягнення грошових коштів в сумі 11329815,82 грн.

За участю представників сторін

від позивача Мандригель Р.С. дов.,

від відповідача Остроушко О.Л. дов., Нижник О.М. дов., Гуйван П.Д. дов.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.12 2012 року у справі № 18/1427/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тимощенко О.М., суддя Білоусов С.М., суддя Мацко О.С.) припинено провадження у справі. Стягнуто з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 64 380,00 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2013р. у справі № 18/1427/12 (судді Камишева Л.М., Бородіна Л.І., Лакіза В.В.) ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.12.2012р. скасовано. Справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

Не погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, ПАТ "Полтаваобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом попередньої інстанції, 20 грудня 2010 року між ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"та ВАТ "Полтаваобленерго"(в подальшому ПАТ "Полтаваобленерго") було укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти від № 06/10-2586-ТЕ-24/3609.

Відповідно до договору та додаткових угод до нього ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"зобов'язався поставити в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, а ВАТ "Полтаваобленерго"- прийняти та оплатити природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі, зазначеному в пункті 1.2. договору, до 107 400 тис. куб.м.

Також, суди встановили, що відповідно до вимог п. 4.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі природного газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк дії договору передбачений пунктом 10.1 договору, а саме діє в частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ -до їх повного виконання.

Додатковою угодою № 6 від 3 жовтня 2011 року сторони погодили, що договір № 06/10-2586-ТЕ-24/3609 від 20.12.2010 р. вважати припиненим в частині поставки природного газу з 01 жовтня 2011 року.

Додатковими угодами до зазначеного договору № 1 від 28.01.2011 року, № 2 від 04.04.2011 р., № 4 від 11.07.2011 р., сторони обумовлювали зміну загальної вартості цього договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт отримання природного газу відповідачем підтверджується актами приймання-передачі природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2011 р., 28.02.2011 р., 31.03.2011 р.,30.04.2011 р., 31.05.2011 р., 30.06.2011 р., 31.07.2011 р., 31.08.2011 р., 30.09.2011 р., які складені та підписані ДК "Газ України" та ПАТ "Полтаваобленерго".

Як встановлено судом попередньої інстанції, 21.08.2012 року позивач направив відповідачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог за вих. № 31/26-4983. Дана заява отримана відповідачем 28.08.2012 року, що підтверджується відбитком штампу на заяві.

15.08.2012 р. відповідач направив на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог за вих. № 02-9/9219, а саме: зобов'язань ДК "Газ України"НАК "Нафтобаз України"перед ПАТ "Полтаваобленерго"

- по договору № 06/11-871БО-24/2233 від 30.08.2011 р. неустойки в розмірі 10719,5 грн., нарахувань на встановлений індекс інфляції в розмірі 2789,5 грн., 3% річних в розмірі 6675,26 грн.;

- по договору №06/110-2587БО-24/3608 від 20.12.2010 р. неустойки в розмірі 41705,94 грн., нарахувань на встановлений індекс інфляції в розмірі 10853 грн., 3% річних в розмірі 25971,16 грн.;

- по договору № 06/10-2588/3607 від 20.12.2010 р. неустойки в розмірі 1424759,22 грн. та зобов'язань ПАТ "Полтаваобленерго"перед ДК "Газ України"НАК "Нафтобаз України":

-пені в розмірі 740947,61 грн., нарахувань на індекс інфляції в розмірі 336884,27 грн., 3% річних в розмірі 445641, 7 грн..

Всього заявою відповідача підлягали припиненню зустрічні зобов"язання в розмірі 1523473,58 грн.

Також, суд попередньої інстанції встановив, що 08 жовтня 2012 р. відповідач повторно направив позивачу заяву аналогічного змісту телеграмою.

Позивач не погодився з зарахуванням зустрічних однорідних вимог, про що зазначив у своїх поясненнях за вих. № 31/10-6347 від 26.10.2012 р., наданих до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно частини третьої статті 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Суд апеляційної інстанції підставно зазначив, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому -навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно пункту 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що матеріали справи не містять документальні підтвердження наявності зустрічного боргу з посиланням на первинну документацію, відсутні первинні документи на відображення взаємозаліку.

Згідно листа Вищого господарського суду від 12.03.2009р., № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" зазначено про те, що припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору. Зарахуванням може бути погашене дійсне зобов'язання, яке забезпечене судовим захистом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо того, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для припинення провадження у справ є передчасним.

З огляду на викладене, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про направлення справи на розгляд до господарського суду першої інстанції, та вважає постанову апеляційної інстанції прийнятою з вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ПАТ "Полтаваобленерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2013р. у справі № 18/1427/12 залишити без змін.

Головуючий, суддя С.С. Коваленко

Суддя О.А. Кролевець

Суддя Г.К. Прокопанич