УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 серпня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Новодворської О.І.,  Висоцької В.С,  Олєйникової Л.С.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.  Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  3-тя особа: прокурор м.  Києва про захист честі,  гідності,  ділової репутації і відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м.  Києва від 21 грудня 2004 року ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 6 квітня 2005 року,

встановила:

У грудні 1997 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до прокуратури м.  Києва,  3-я особа ОСОБА_2 про захист честі,  гідності,  ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,  посилаючись на те,  що в червні 1995 року,  займаючи посаду завідуючого юридичної консультації Ленінградського району м.  Києва,  він відмовив у задоволенні запиту слідчого прокуратури Ленінградського району м.  Києва про призначення адвоката обвинуваченому по кримінальній справі.

07.07.1995 року прокурором Ленінградського району м.  Києва ОСОБА_3 відносно нього було порушено адміністративне провадження за  ст.  185-6 ч. 2 КпАП України,  однак постановою судді Жовтневого районного суду м.  Києва від 30.10.1995 року адміністративне провадження було закрите на підставі  ст.  38 КпАП України.

Просив зобов'язати прокуратуру м.  Києва,  колишніх прокурорів м.  Києва ОСОБА_2 та прокурора Ленінградського району м.  Києва ОСОБА_3 через газету "Вечерние вести" і телеканал "Інтер",  вибачитись перед ним,  завідуючим АО "Юридична консультація Святошинського району",  за порушення адміністративного

Справа № 33ц- 1770кс-07                                 Категорія ЦП: 14

Головуючий у першій інстанції Нежура В.А.

Доповідям Новодворська О.І.

провадження за  ст.  185-6 КпАП України та стягнути у відшкодування моральної шкоди 5000000 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м.  Києва від 21 грудня 2004 року,  залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м.  Києва від 6 квітня 2005 року,  у задоволенні позову було відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на дані судові рішення.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального й процесуального права,  у зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до місцевого суду.

Колегія суддів дійшла висновку,  що підстави для перегляду судових рішень відсутні,  виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача,  місцевий суд виходив із того,  що згідно  ст.  7 ЦК України ( в редакції Закону 1963 року) громадянин або організація вправі вимагати по суду спростування відомостей,  що не відповідають дійсності або викладені неправдиво,  які порочать їх честь,  гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам,  якщо той,  що поширив такі відомості,  не доведе,  що вони відповідають дійсності.

Виносячи припис і постанову про порушення адміністративного провадження відносно позивача,  прокурор ОСОБА_3 діяв у межах своєї компетенції,  передбаченої  ст.  20 Закону України "Про прокуратуру".

За наслідками поданої позивачем скарги,  постановою прокуратури м.  Києва від 30.09.1998 року,  було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно прокурора Ленінградського району м.  Києва ОСОБА_3 на підставі п. 1  ст.  6 КПК України. Указана

Постанова на даний не скасована і є чинною.

Суд прийшов до висновку,  що прокурором Ленінградського району м.  Києва ОСОБА_3 не були поширені відомості, в розумінні  ст.  7 ЦК України,  відносно позивача,  а тому вони не можуть бути спростовані,  як спосіб захисту порушеного права в порядку,  передбаченому вказаною статтею.

Крім того,  вони (відомості) не можуть бути визнані такими,  що принижують честь,  гідність і ділову репутацію позивача,  оскільки не містять даних про особу позивача,  а стосуються його дій,  при виконанні обов'язків завідуючого юридичної консультації,  які регламентовані спеціальним законодавством - Кримінально-процесуальним Кодексом України,  Кодексом України про адміністративні правопорушення,  Законом "Про адвокатуру".

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.

Відповідно до ч. 2  ст.  324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно  ст.  335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду,  чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

 Встановлено і це вбачається з матеріалів справи,  що судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права,  а також відсутні передбачені ч. 1  ст.  338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись  ст.   ст.   332,  336 ЦПК України,  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м.  Києва від 21 грудня 2004 року ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 6 квітня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.