УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 серпня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Новодворської О.І.,  Висоцької В.С,  Олєйникової Л.С.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.  Донецьку справу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма - Телеком" про розірвання договору та відшкодування збитків та неустойки за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.  Києва від 10 лютого 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 10 травня 2005 року.

встановила:

В листопаді 2004 року позивачка звернулась в суд із даним позовом до відповідача,  посилаючись на те,  що між нею та відповідачем 11.022.2003 року був укладений на установку,  технічне та сервісне лінії односторонньої телефонії,  згідно якого відповідач зобов'язувався в строк до 15.04.2003 року встановити односторонню телефонію у кв. АДРЕСА_1,  але не виконав умови договору.

Просила розірвати договір на установку,  технічне та сервісне обслуговування лінії односторонньої телефонії,  відшкодувати збитки та неустойку.

Рішенням Шевченківського районного суду м.  Києва від 10 лютого 2005 року з відповідача на користь позивачки стягнуто у відшкодування збитків та неустойки 6992.86 грн. та державне мито на користь держави в розмірі 86.93 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м.  Києва від 10 травня 2005 року рішення Шевченківського районного суду м.  Києва змінено та стягнуто з ЗАТ „Оптіма - Телеком" на користь ОСОБА_1 1066 грн. - суму сплачену за договором та 74 грн. неустойки.

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на судові рішення.

Справа №33ц-1772кс-07                                               Категорія ЦП: 25

Головуючий у першій інстанції Малинников О.Ф.

Доповідач Новодворська О.І.

В обгрунтування касаційній скарги просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду,  посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку,  що підстави для перегляду рішення апеляційного суду відсутні,  виходячи з наступного.

Змінюючи рішення місцевого суду,  апеляційний суд виходив із того,  що судом було неправильно застосовано матеріальний закон.

Відповідно до  ст.  161 ЦК України (в редакції 1963 року) зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону,  акта планування,  договору,  а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог,  що звичайно,  ставляться.

Враховуючи,  що відповідачем порушені договірні зобов'язання,  суд задовольнив вимоги позивачки про розірвання договору,  оскільки,  відповідно до  ст. .347 ЦК України (в редакції 1963 року) якщо підрядчик не приступає своєчасно до виконання договору,  або виконує роботу так повільно,  що закінчення її в строк стає явно неможливим,  замовник вправі відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків. Крім того,  відповідно до  ст. .203 ЦК України в разі невиконання або неналежного виконання зобов"язання боржником він зобов"язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати,  зроблені кредитором,  втрата або пошкодження його майна,  а також неодержані кредитором доходи,  які він одержав би,  якби зобов'язання було виконано боржником.

Оскільки понесені позивачкою витрати по оплаті договору,  відповідно до зазначеної статті ЦК,  їх віднесено до збитків та задовільно позовні вимоги позивачки в частині стягнення 1066 грн.,  сплачених нею по договору за виконання робіт.

Відповідно до  ст.  179 ЦК України ( в редакції 1963 року) неустойка може бути відшкодована або за договором або за законом,  тому неустойка по Закону України „Про захист прав споживачів" не може підлягати відшкодуванню,  оскільки її стягнення й розмір було передбачено сторонами в самому договорі.

Місцевий же суд двічі застосував до відповідача цивільно-правові санкції у вигляді пені за невиконання одного і того ж порушення,  яким є невиконання договірних зобов'язань,  керуючись як договірними умовами стягнення неустойки у розмірі облікової ставки НБУ до суми договору за кожен день просрочки (п. 8.8) - 74.52 грн.,  так і п. 5  ст.  15 Закону України „Про захист прав споживачів" - 5852.34 грн.. тому апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції в частині стягнення неустойки і стягнув її у розмірі,  передбаченому договором.

Відповідно до ч. 2  ст.  324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи,  рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням судом апеляційної інстанції норм матеріального та

процесуального права,  а також відсутні передбачені ч. 1  ст.  338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись  ст.  ст.  332,  336 ЦПК України,  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.  Києва від 10 лютого 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 10 травня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.