Справа № 1320/2-47/12 Головуючий у 1 інстанції: Микитин В. Я.

Провадження № 22-ц/783/221/13 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 6

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді: Струс Л.Б.

суддів: Шумської Н.Л., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Альховській С.В.

за участю: представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПАТ «Укртранснафта» - Настенко О.В. на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 22 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Коростівської сільської ради Сколівського району Львівської області, з участю третіх осіб - Філії «Магістральні нафтопроводи Дружба» Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання права власності на самочинне будівництво, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду із позовом до Коростівської сільської ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності на самочинне будівництво. Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 27 жовтня 2011 року вони уклали з ПП «Бутивля» договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом кафе-бару та земельної ділянки площею 0,0800га., на якій знаходиться зазначений вище об'єкт нерухомого майна. На даний час будівництво є завершеним, але будівельні роботи здійснювалися без виготовлення і погодження робочого проекту, оскільки такий не виготовлявся ані попереднім власником, ані позивачами, у зв'язку з чим вказані роботи вважаються самочинним будівництвом. Оскільки позивачі є належними власниками земельної ділянки, розташованої під приміщенням завершеного будівництвом кафе-бару АДРЕСА_1, здійснили роботи по добудові вказаного кафе-бару не порушуючи прав та інтересів власників суміжних земельних ділянок, а здійснені роботи виконані без порушень чинних будівельних норм та санітарних правил, тому вони вважають за можливе визнати за ними право власності на самочинно збудований кафе-бар.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 22 березня 2012 року вищезазначений позов задоволено. Визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у рівних частинах право власності на самочинно збудований кафе-бар, розташований у АДРЕСА_1

Рішення суду оскаржило ПАТ «Укртранснафта».

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконне, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема вважає, що дозвіл на будівництво кафе-бару від 28.09.2001 року, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Сколівської районної державної адміністрації Львівської області, на який при прийнятті рішення посилається суд, виданий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки з 1985 року діяли будівельні норми та правила Сніп 2.05.06.-85, затверджені Державним комітетом СРСР по справах будівництва, згідно п.1 яких мінімальна відстань від осі нафтопроводу до окремо стоячих будівель з масовим скупченням людей становила 150 метрів, тобто Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Сколівської районної державної адміністрації Львівської області незаконно виданий дозвіл на будівництво кафе-бару, що знаходиться в охоронній зоні нафтопроводу на відстані 65 метрів від осі крайнього нафтопроводу. Крім того, відповідно до п.3 ст. 22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» у другій категорії зон безпеки, в межах якої розташований зазначений кафе-бар, забороняється будувати житлові, виробничі та інші будівлі та споруди, громадські будівлі.

ПАТ «Укртранснафта» просить скасувати рішення Сколівського районного суду Львівської області від 22 березня 2012 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Згідно до вимог ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги позивачів суд першої інстанції не врахував всіх обставин справи та прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, що позивачі відповідно до договору купівлі-продажу від 27.10.2011 року купили у ПП «Бутивля» у рівних частинах земельну ділянку площею 0,0800 га., яка знаходиться в АДРЕСА_1

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до копії державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯК №929471 (а.с.15) вчинено відповідний напис приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про перехід права на земельну ділянку площею 0,0800 га., яка знаходиться АДРЕСА_1 за позивачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відповідно до ч.4 та 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) затвердження проектної документації;

3) виконання підготовчих та будівельних робіт;

4) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

5) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Окрім цього позивачами не було отримано вихідних даних для будівництва, відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; завдання на проектування, що визначають обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень та властивостей об'єкта містобудування, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складаються з урахуванням містобудівних умов та обмежень, технічних умов.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Окрім цього відповідно до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І - III категорій складності.

Однак, позивачі не зареєстрували відповідну декларацію у Інспекції ДАБК у Львівській області, а отже не мали права на виконання будівельних робіт по будівництву кафе-бару.

Враховуючи порушення вищенаведених норм законодавства, колегія суддів вважає, що районний суд прийшов до помилкового висновку про визнання права власності за позивачами на самочинно збудований кафе-бар АДРЕСА_1.

Окрім цього, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів» охоронна зона об'єктів магістральних трубопроводів-це територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 вказаного Закону, для забезпечення безпечної експлуатації та виключення можливості ушкодження об'єктів магістральних нафтопроводів, нафтопродуктопроводів. вздовж магістральних нафтопроводів з обох боків від їх осі, для II класу умовним діаметром від 501 до 1000 мм. включно, встановлюється охоронна зона -150 м.. Про це йдеться також і у Правилах охорони магістральних трубопроводів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1747 від 16.11.2002 року та будівельних нормах і правилах СНІП 2.05.06.-85 «Магістральні трубопроводи».

Відповідно до п.3 ст.22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів трубопроводів у другій категорій зон безпеки, в межах якої розташований самочинно збудований кафе-бар, забороняється будувати житлові, виробничі та інші будівлі та споруди, громадські будівлі.

Самочинно збудований кафе-бар знаходиться в охоронній зоні на відстані 65м. від осі крайнього нафтопроводу, а отже визнання права власності на такий об'єкт будівництва є порушенням ст.11 та ст.22 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів».

Відповідно до вимог п.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Як сторонами спору, так і судом в оскаржуваному рішенні, визнається, що будівництво кафе-бару позивачами проведені без належних дозволів, а відтак є самочинним будівництвом.

Відповідно до п.11 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1747 від 16.11.2002 року встановлено, що на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, забороняється: споруджувати житлові, громадські та дачні будинки; розміщувати автозаправні та авто-газозаправні станції і склади пально-мастильних матеріалів;будувати гаражі та автостоянки, садові та дачно-садові споруди, автомобільні дороги І - V категорії та залізниці;влаштовувати звалища, виливати розчини кислот, солей та лугів, що спричиняють корозію; розміщувати спортивні майданчики, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, організовувати заходи, пов'язані з масовим скупченням людей; будувати огорожі для відокремлення приватних земельних ділянок, лісових масивів, садів, виноградників тощо, умов експлуатації і виключення можливості пошкодження магістральних нафтопроводів і їх об'єктів , навколо них встановлюються охоронні зони, розміри яких і порядок виробництва в цих зонах сільськогосподарських і інших робіт регламентується Правилами охорони магістральних нафтопроводів. Як зазначено в п. 2 будівництво категорично заборонено.

Колегія суддів вважає, що висновок ПОГ «Гільдія інженерів технічного нагляду за будівництвом об'єктів архітектури Укрбудінжиніринг», стосується, технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж самочинно збудованого кафе-бару, яким встановлено відповідність об'єкта будівництва надійності та безпечної експлуатації будівель та споруд, відсутність порушень пожежних та санітарних правил, та таким, що не є достатнім доказом відповідності виконаних будівельних робіт архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією. Окрім того, враховуючи той факт, що кафе-бар є місцем значного скупчення людей, їх життя, здоров'я , які гарантовані Конституцією України будуть порушені, оскільки у випадку аварії на нафтопроводі може бути спричинена шкода життю та здоров'ю людей які перебуватимуть на близькій відстані від місця можливої аварії (65 метрів, при дозволених 150 метрах).

Стаття 376 ЦК України на яку посилаються, як позивачі, так і суд в оскаржуваному рішенні, не можна вважати такою, що регламентує самочинне будівництво вичерпно та всебічно: зазначена норма закону регулює лише один з аспектів самочинного будівництва, що повязаний з правом власності.

Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою КМ України від 08.10.2008 року № 923, встановлено, що таке прийняття здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

В той же час, позивачами процедура, передбачена вище згаданим нормативно-правовим актом, дотримана не була.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання відповідно до ч.1 ст.15 ЦК та ч.1 ст.3 ЦПК України.

У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Матеріали справи не містять будь-яких даних, щодо звернень позивачів до Інспекції ДАБК у Львівській області з питань про прийняття до експлуатації спірного будівлі, а також про відмову цього органу в його вирішенні.

При наведених обставинах оскаржуване рішення суду залишатися в силі не може і відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, 309, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ПАТ «Укртранснафта» - Настенко О.В. задовольнити.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 22 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Коростівської сільської ради Сколівського району Львівської області, з участю третіх осіб - Філії «Магістральні нафтопроводи Дружба» Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання права власності на самочинне будівництво - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Струс Л.Б.

Судді: Шумська Н.Л.

Цяцяк Р.П.