Справа № 210/970/13-ц
Провадження №2/210/887/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" березня 2013 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чайкіної О.В.,
при секретарі Ромашевському В.Є.,
за участі сторін:
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 210/970/13-ц, провадження №2/210/887/13 за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, ОСОБА_4 акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат” про відшкодування моральної шкоди, завданої в зв’язку з ушкодженням здоров’я, -
в с т а н о в и в:
Позивач, ОСОБА_3, у лютому 2013року звернулася до суду з позов про відшкодування моральної шкоди, спричиненої в зв’язку з ушкодженням здоров'я. В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на те, що пропрацювала на підприємстві відповідача у справі, а саме на шахті «Гвардійська» у Відкритому акціонерному товаристві «Криворізький залізорудний комбінат» (правонаступник Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат») в період з 06.09.1995р. до 06.01.2012 року. Рішенням лікувальної - експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 05.07.2011р. їй встановлено професійне захворювання за діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт, емфізема легень першої стадії). Згідно з ОСОБА_5 розслідування профзахворювання причиною отримання професійного захворювання є робота в умовах пилу, показники запиленості на робочому місці перевищували гранично - допустимий рівень. Вказує, що винними в отримані нею професійного захворювання є посадові особи підприємства Відповідача. За висновком МСЕК їй встановлено 15% втрати працездатності на безстроковий термін. Також зазначила, що саме з вини підприємства – відповідача, вона втратила здоров’я, працездатність, змушена переносить хронічні фізичні болі, а звідси і моральні переживання. У зв’язку з цим, вона звернулась до суду з відповідним позовом та просить у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» 227000,00грн., а також стягнути з відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області – на її користь 227000,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від 04.10.2012р., підтримала заявлені позовні вимоги в частині, що стосується стягнення з Відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», при цьому посилалася на обставини, вказані в позовній заяві, та просила їх задовольнити. Зазначала, що у зв’язку з професійним захворюванням її довіритель зазнає фізичного болю та моральних страждань. Просить стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 227 000грн. Позовні вимоги до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області просила залишити без розгляду.
Представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи сповіщений належним чином. Причини неявки до суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Представник відповідача - ОСОБА_4 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ОСОБА_2 позов не визнала. Зазначала, що позивачка свідомо обрала даний фах та роботу на підприємстві відповідача, знала та повинна була знати про шкідливі фактори та умови праці, за це вона мала певні пільги, а саме їй надавалося харчування, засоби індивідуального захисту, додаткова відпустка, скорочений робочий день. Вважає, що позивачем не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди, не надано доказів які підтверджують глибину фізичних та моральних страждань.
Крім того, до суду, через канцелярію, представником відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ОСОБА_5 (вих. № 53-02/2714 від 14.03.2013р.), надано заперечення проти позову, в яких представник вважає позов незаконним та необґрунтованим, просить у задоволенні позову відмовити. Вважає, що Позивач не надав доказів у чому полягає протиправність поведінки Відповідача, яка призвела до втрати ним професійної працездатності. Також Позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку праці на підприємстві ПАТ «Кривбасзалізрудком» з фактом втрати працездатності Позивачем. Крім того, вважає, що органи санітарно-епідеміологічної служби та Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання не мають повноваження встановлювати наявність або відсутність порушення зазначених норм, а висновок комісії, зазначений у п. 19 акту розслідування хронічного професійного захворювання №1 від 20.07.2011р., зроблений з перевищенням повноважень, передбачених чинним законодавством України. Крім того, вважає, що Позивачем взагалі не враховано те, що відповідно до Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я від 27.12.2001р. № 528, наявність шкідливих умов праці законодавчо допускається та вони характеризуються такими рівнями шкідливості виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого. Відповідач забезпечував Позивача засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих виробничих факторів відповідно до норм діючого законодавства.
Також в обґрунтування своєї позиції представник ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» посилається на ті обставини, що укладаючи з Відповідачем трудовий договір, відповідно до ст. 29 КЗпП України, Позивачеві було роз'яснено під розпис його права і обов'язки, про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, при цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я та його наслідки. Таким чином, Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, а тому протиправних дій відносно Позивача, які б знаходились в причинному зв'язку з настанням професійного захворювання - не вчиняв, а тому не може нести відповідальності у вигляді моральної шкоди. Вважає, що в отримані Позивачем професійного захворювання та так званих «моральних страждань» відбулося з його вини, оскільки він мав право розірвати трудовий договір за власним бажанням. За роки праці у шкідливих умовах Позивач з метою отримання більшої заробітної плати, більш тривалої відпустки відносно інших професій та виходу на пенсію на пільгових умовах з власної волі виконував важку роботу, що і призвело до значної втрати його здоров'я.
Відповідач ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» вважає, що положення ст. 237-1 КЗпП України, не поширюються на правовідносини осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності та господарювання, і, які підлягають загальнообов'язковому державному страхуванню, пов'язані з відшкодуванням моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які призвели до втрати працездатності.
Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці, Позивач пропрацювала на підприємстві відповідача на шахті «Гвардійська» у Відкритому акціонерному товаристві «Криворізький залізорудний комбінат» (правонаступником являється Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат») в період з 06.09.1995р. по 02.11.1995р. по професії - підземним гірником дільниці № 16 шахти «Гвардійська» ВО «Кривбасруда»; з 02.11.1995р. по 20.07.1998р. – підземним машиністом живильника дільниці № 16 шахти «Гвардійська» ВО «Кривбасруда»; з 20.07.1998р. – по 01.08.1998р. - підземним машиністом живильника дільниці № 16 шахти «Гвардійська» КДЗРК; 01.08.1998р. по 15.09.1999р. - підземним машиністом живильника дільниці № 25 шахти «Гвардійська» КДЗРК; з 15.09.1999р. – по 03.09.2007р. – підземним лаборантом-радіометристом дільниці технічного контролю шахти «Гвардійська» ВАТ «КЗРК»; з 03.09.2007р. – по 11.01.2011р. - лаборантом-радіометристом підземної дільниці виробничого контролю рудопідготовки шахти «Гвардійська» гірничої інспекції з технічного контролю якості руд ВАТ «КЗРК»; з 11.01.2011р. – по 19.12.2011р. лаборантом-радіометристом підземної дільниці виробничого контролю рудопідготовки шахти «Октябрська» гірничої інспекції з технічного контролю якості руд ВАТ «КЗРК»; з 19.12.2011р. – по 06.01.2012р. – учнем машиніста із прання та ремонту спецодягу дільниці №44 шахти «Родіна», 06.01.2012 року - звільнена з підприємства в зв'язку з виходом на пенсію /а.с. 9-11/.
Згідно з санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці №2/2-581 від 15.03.2010р., підготовленою Тернівською районною СЕС м. Кривого Рогу, організм позивача на протязі трудової діяльності на підприємстві Відповідача піддавався шкідливому впливу виробничих факторів, зокрема: перевищення гранично – допустимих показників пилу, в декілька разів: пил з вмістом вільного кремнію діоксиду кристалічного від 10 до 70% - до 5,2 мг/м3 при гранично - допустимій нормі 2,0 мг/м3; невідповідність показників мікроклімату (температури повітря) нормативним, невідповідність фактичного рівня звукового тиску нормативам (89 дБА та 92 дБА при нормативному 80 дБА; невідповідність показників важкості праці (статичного навантаження при утриманні вантажу за участі м’язів корпусу та ніг, нахилів корпусу) нормативам; перевищення показників напруженості трудового процесу /а.с. 12-14/.
Рішенням лікувальної - експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 05 липня 2011 року Позивачу встановлено професійне захворювання за діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт, емфізема легень першої стадії). Згідно з ОСОБА_5 розслідування профзахворювання № 1 причиною отримання Позивачем професійного захворювання є робота в умовах пилу, показники запиленості на робочому місці перевищували гранично - допустимий рівень /а.с. 15-19/.
Відповідно до п. 17 ОСОБА_5 № 1 розслідування професійного захворювання від 20.07.2011 року встановлено причину отримання професійного захворювання, а саме перевищення на робочому місці гранично – допустимих показників, в декілька разів пилу: пил з вмістом вільного кремнію діоксиду кристалічного від 10 до 70% - до 5.2 мг/мЗ при гранично - допустимій нормі 2,0 мг/м. В пункті 19 зазначено винних, а саме посадових осіб – керівництво шахти «Гвардійська» підприємства відповідача, вимог ст. 153 КЗпП Украйни та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» /а.с. 17-18/.
Як вбачається із довідки МСЕК від 26.09.2012р. серії 10 ААА № 084059 у зв’язку з професійним захворюванням Позивачу встановлено 15 відсотків втрати професійної працездатності на безстроковий термін /а.с. 20/.
Таким чином, слід вважати, що самим фактом втрати Позивачем професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, яке виникло через вплив шкідливих факторів під час роботи протягом тривалого часу на підприємстві ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» йому спричинена моральна шкода, яка згідно ст. 237-1 КЗпП України може бути відшкодована одноразово за рахунок відповідача.
За таких обставин, вимоги Позивача до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є обґрунтованими і не суперечать чинному законодавству.
Наявність професійного захворювання у Позивача також підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема наданими виписними епікризами та виписками з медичних карток стаціонарного хворого, з яких убачається, що Позивач з приводу отриманих професійних захворювань проходив неодноразово стаціонарно та амбулаторно лікування в Українському науково - дослідному інституті промислової медицини, в 8 - й міській лікарні міста ОСОБА_6. Відповідно медичних документів позивачці рекомендовано: нагляд лікарів, прийом медикаментів, щорічні курси амбулаторного та стаціонарного лікування, оздоровлення в санаторії - профілакторії, санаторно - курортне лікування пульмонологічного профілю в теплу пору року, уникати переохолодження та застудних захворювань, дотримуватися дієти /а.с. 21-29/.
Суд не може погодитися із запереченнями представника Відповідача, що Позивач була ознайомлена із шкідливими умовами праці, погодилася з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов’язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники пилу, як одного із шкідливих факторів, що став причиною отримання професійного захворювання Позивачем, перевищували гранично - допустимі концентрації, невідповідність показників мікроклімату (температури повітря) нормативним, фактичний рівень звукового тиску не відповідав нормативам (89 дБА та 92 дБА при нормативному 80 дБА; показники важкості праці (статичного навантаження при утриманні вантажу за участі м’язів корпусу та ніг, нахилів корпусу) нормативам та показники напруженості трудового процесу перевищували нормативно встановлені, а причиною цього було саме недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання.
Крім того, ОСОБА_5 № 1 розслідування хронічного професійного захворювання не оскаржено підприємством-відповідача у встановленому законодавством порядку.
На підставі досліджених доказів, суд вважає, що належним Відповідачем по справі є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», оскільки правовідносини сторін щодо відшкодування моральної шкоди виникли в 2011-2012 роках при визначенні МСЕК Позивачеві стійкої втрати професійної працездатності, тобто в період, коли було скасовано ст. 28 та 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», відповідно яких обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено було на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Суд зазначає, що припинення дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у частині відшкодування відділенням Фонду моральної шкоди застрахованим не звільняє роботодавця від відшкодування зазначеної моральної шкоди працівнику відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України.
Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» - повинен виплатити Позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Статею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Що стосується доводів представників ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» про те, що Позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди в зв'язку з втратою працездатності, то вони не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності в результаті трудової діяльності на підприємстві відповідача йому спричинена моральна шкода. При цьому, суд враховує, що відповідно до вимог ч.1 ст.6, ст.13 Закону України «Про охорону праці» обов'язок створити безпечні умови праці покладено на роботодавця. Не може бути підставою для відмови у задоволенні позову відсутність висновку МСЕК про встановлення факту спричинення моральної шкоди позивачу, оскільки відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України суд може самостійно визначати наявність чи відсутність факту спричинення моральної шкоди, а також визначати розмір відшкодування.
Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої професійним захворюванням, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.
З врахуванням викладених обставин справи, суд вбачає наявність спричинення Позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати Позивачу Відповідач, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні умови праці, що підтверджується актом форми П-4 від 21 липня 2011 року, що призвело до ушкодження його здоров'я на виробництві, та моральних страждань потерпілого.
У судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю Позивача була заподіяна шкода, вона отримала професійне захворювання, втратила працездатність в розмірі 15% на безстроковий термін. Позивач переносить щоденно фізичний біль та моральні переживання, змушений приймати ліки та постійно звертатися і перебувати під наглядом лікарів. При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками отриманого професійного захворювання, позивачеві порушено його звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв'язки. На теперішній час Позивач зазнає фізичного болю, не має змоги виконувати звичайну для неї роботу, в результаті прикладає значні додаткові зусилля для організації свого життя. Позивач в зв'язку зі станом свого здоров'я переносить моральні страждання та переживання.
Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає часткової компенсації.
Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд вважає доведеним спричинення Відповідачем ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» Позивачеві шкоди здоров’ю, провину відповідача в її спричиненні та причинно - наслідковий зв’язок між винними діями підприємства - відповідача (а саме: порушенням адміністрацією ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», яке встановлено актом розслідування хронічного професійного захворювання) та настанням у Позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності на 15 відсотків, а звідси і моральні переживання.
При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних Позивачу моральних страждань, стан її здоров'я, втрату професійної працездатності безстроково, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотність вимушених змін в життєвих стосунках.
Обговорюючи розмір відшкодування Позивачу моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних Позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди Позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь 8000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які вона щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачці слід відмовити.
Заява представника Позивача, про залишення без розгляду пред’явлених вимог до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, про стягнення з них 227000гривень за спричинену моральну шкоду, підлягає задоволенню, оскільки, з урахуванням ст.ст. 3, 4, 11 ЦПК України право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права, а згідно із ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивачеві належить й право визначення предмета, підстав та обсягу позовних вимог.
Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Керуючись рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008р., ст.ст. 10, 11, 27, 60,88, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 23. 1167 ЦК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, ОСОБА_4 акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат” про відшкодування моральної шкоди, завданої в зв’язку з ушкодженням здоров’я задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат” (код ЄДРПОУ 00191307) на користь ОСОБА_3 31.12.1961р.н., моральну шкоду, завдану в зв’язку з ушкодженням здоров’я, у розмірі 8000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат” (код ЄДРПОУ 00191307) на користь держави судові витрати у розмірі, у розмірі 229,40 грн.
В решті позову – відмовити.
Позовні вимоги до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області – залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 18 березня 2013 року.
Суддя:
ОСОБА_7