Справа № 265/1046/13-ц

Провадження № 2/265/745/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Адамової Т. С.,

при секретарі           Хайтуловій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В :

12 лютого 2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 03 червня 2011 року вона знаходиться у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком в свідоцтві про народження якого записаний відповідач. Неповнолітній син проживає разом із нею та знаходиться на її утриманні, відповідач матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дитини в добровільному порядку не надає. Позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на свою користь на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку щомісячно до досягнення сином повноліття.

У судовому засіданні позивачка доводи, викладені в позовній заяві підтримала, просила суд стягнути з відповідача аліменти на свою користь на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку та доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Не заперечувала, що відповідач намагався іноді надавати їй матеріальну допомогу в сумах, які він вважав достатніми: по 100 та 200 гривень, однак вона бажає отримувати фіксовану суму щомісячно одним платежем.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти стягнення з нього аліментів, оскільки вважає, що вже надає матеріальну допомогу позивачці на утримання сина, що підтверджується грошовим переводом на ім’я останньої у загальній сумі 500 гривень, від отримання яких позивачка відмовилася. Крім того, вважав, що не повинен сплачувати аліменти, оскільки купує сину продукти харчування, іграшки тощо.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України) встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зокрема, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.180 Сімейного кодексу України (далі за текстом СК України) батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, до того ж обов’язок утримувати дитину є рівною мірою обов’язком як матері, так і батька. При цьому обов’язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. При ухиленні від цього обов’язку, відповідно до ч.3 ст.181 СК України, кошти на утримання дитини за рішенням суду присуджуються у частці від доходу платника аліментів.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 03 червня 2011 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-НО №244824, виданим 03 червня 2011 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції, актовий запис №316. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено з «Рудікова» на «Леонова» (а.с.5).

Зі свідоцтва про народження серії 1-НО №431274, виданого 26 грудня 2011 року Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції, актовий запис №1155, вбачається, що ОСОБА_4 народився 05 грудня 2011 року, в графі «батько» зазначено – ОСОБА_2 «мати» – ОСОБА_1 (а.с.3).

Згідно довідки з місця проживання від 29 лютого 2013 року, виданої директором ПП «Жилфонд-279», позивачка ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1, разом з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.35).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 лютого 2013 року, шлюб між сторонами розірвано, прізвище дружини залишено без змін (а.с.43).

Статтями 182, 200 СК України встановлено, що при визначені розміру аліментів суд має враховувати стан здоров’я та матеріальне становище дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших аліментних зобов’язань, непрацездатних утриманців та інші обставини, які мають суттєве значення по справі. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку

Відповідно до роз’яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров’я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Згідно довідки виданої ПАТ «МК Азовсталь» від 15березня 2013 року, ОСОБА_2 працює на посаді майстра з ремонту устаткування з 08 грудня 2004 року, сукупний дохід за шість останніх місяців склав 37 593 гривні 53 копійки (а.с.44).

Аналізуючи вищенаведені норми закону, суд дійшов до переконання про те, відповідач зобов’язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина, має працездатний вік, регулярний дохід та не має непрацездатних членів сім’ї чи родичів, яких він зобов’язаний утримувати. При цьому, суд не приймає до уваги пояснення відповідача про те, що він не повинен сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина, так як купує йому продукти харчування, іграшки тощо, оскільки такі покупки здійснюються відповідачем за власним бажанням, а не за проханням позивачки про їх необхідність. Також судом не встановлено, що саме ці речі та продукти харчування, які були куплені відповідачем, потребувала неповнолітня дитина.

Визначаючи розмір аліментів, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, керуючись принципом справедливості та розумності, з урахуванням потреб неповнолітньої дитини, матеріальних можливостей відповідача, вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку та доходів щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менш, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, згідно ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Як вбачається зі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів. При цьому, статтею ст.4 цього Закону визначено, що за подання позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менш 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше трьох розмірів мінімальної заробітної плати, що у грошовому еквіваленті для даної позовної заяви складає 229,40 грн. та підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі ст.ст. 180-182 СК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 81, 84, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІН НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, працюючого майстром по ремонту обладнання ПАТ «МК «Азовсталь», який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку та доходів, починаючи з 12 лютого 2013 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менш, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 214 гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Суддя______________________________Т.С.Адамова