Головуючий суду 1 інстанції - Селинний М.С.
Доповідач - Украінцева Л.Д.
Справа № 2-7072/12
Провадження № 22ц/782/6/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2013р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - Украінцевої Л.Д.
суддів: Іванової І.П.., Фарятьєва С.О.
при секретарі - Вербицькому І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 13.12.2012р.
за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Жовтневого району м. Луганська, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-.
в с т а н о в и л а:
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 13.12.2012р. позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, просила рішення скасувати та позов задовольнити.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки немає жодного рішення, яким було б визнано дії робітників прокуратури Жовтневого району м. Луганська незаконними та такими, що порушили права позивачки, а також, що відсутні докази, що кримінальна справа закрита з підстав, що є реабілітуючими, то відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди.
Зазначений висновок грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, що означає, що судом повно та всебічно встановлено правовідносини між сторонами на підставі наданих сторонами доказів, досліджених у встановленому порядку судом у судовому засіданні, до встановлених правовідносин застосовано ті норми матеріального права, які їх регулюють
Судом першої інстанції вказані вимоги закону додержано, у відповідності до вимог ст.ст. 212, 231 ЦПК України були повно і всебічно досліджені обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції, суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.01.2010 року прокурором Жовтневого району м. .Луганська було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України (а.с.22) .
Постановою слідчого прокуратури Жовтневого району від 27.01.2010 року відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (а.с.25).
05.09.2011 року слідчим прокуратури Жовтневого району м. Луганська було винесено постанову про перекваліфікацію складу злочину у вказані кримінальній справі з ч.2 ст.3 68 КК України на ч. І ст.190 КК України, процесуальний статус ОСОБА_3 змінено з обвинуваченої на свідка (а.с.31-31) .
Постановою слідчого прокуратури Жовтневого району м. Луганська вiд 05.09.2011 року запобіжний захід відносно ОСОБА_3 було скасовано, про ще її було своєчасно повідомлено відповідним листом (а.с.24,27).
Законом України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 01.12.1994 року , зокрема п.2 ст.1 передбачені випадки, настання яких передбачає відшкодування шкоди. А саме, відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладання штрафу.
Стаття 2 цього Закону передбачає випадки, які дають право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, а саме: постановлення виправдувального вироку суду, встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладання арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю події злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, з підстав, зазначених у п.2 частини першої цієї статті.
Отже, право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду настає лише при встановлені незаконних дій посадових осіб зазначених органів.
Таким чином, сам факт перекваліфікації складу злочину у вказаній кримінальній справі з ч.2 ст.368 КК України на ч. І ст.190 КК України, та зміна процесуального статусу ОСОБА_3 на свідка не породжує обов'язку по відшкодуванню шкоди за відсутності підстав передбачених ст. 1 зазначеного Закону.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.4 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Частиною 5 цієї ж норми Закону визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відповідно до роз'яснень, викладених у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику у справах про відшкодування моральної \немайнової \ шкоди, обов'язковому доведенню підлягають наявність моральної шкоди, протиправність діяння заподіювача шкоди та причиний зв'язок між діями відповідача та завданою шкодою.
Позивачем по даній справі не надано жодних доказів на підтвердження, завданої їй неправомірними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду моральної шкоди, а також не надано доказів на підтвердження заподіяних їй страждань внаслідок фізичного чи психічного впливу та на причиний зв'язок між шкодою, на наявність якої позивач посилається, та постановою від 05.09.2011 року слідчого прокуратури Жовтневого району м. Луганська про перекваліфікацію складу злочину у вказані кримінальній справі з ч.2 ст.368 КК України на ч. І ст.190 КК України.
Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд вважає, що правові підстави для задоволення вимог позивачки відповідно до ст.1176 ЦК України відсутні.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції правильно виходив із того, що ОСОБА_3 не має права вимагати відшкодування моральної шкоди на підставі норм Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", оскільки позивачка не надала доказів тому, що встановлено незаконність дій посадових осіб зазначених органів.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка постанову від 05.09.2011 року не оскаржувала.
Позивачка не позбавлена права оскаржити постанову про перекваліфікацію складу злочину у вказані кримінальній справі.
Доводи апелянта, які також були надані в позові, були детально розглянуті судом першої інстанції та повно, об'єктивно та всебічно перевірені доказами, наданими сторонами по справі, і не спростовують висновків суду.
Безпідставними є й інші доводи апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи в апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи порушені, або неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права. Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303,п.1ч.1ст.307,308,313,314,315 ЦПК України судова колегія ,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 13.12.2012р. залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення. Може бути оскаржена протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: