Справа № 22-1110\08                                                                                                                  Головуючий в 1 інстанції: Олексик Г.Є.     

Категорія: 5                                                                                                                                   Доповідач: Хилевич С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

9 жовтня 2008 року                                                                                                     м. Рівне

Колегія суддів апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого - судді: Буцяка З.І.

Суддів: Демянчук С.В., Хилевича С.В.,

при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.

за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_4, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 28 травня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності,

в с т а н о в и л а:

У червні 2007 року до суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2, який є його сином, та ОСОБА_3, яка є невісткою, про визнання права власності на автомобіль НОМЕР_1, та торговий контейнер, який знаходиться у 8 ряді 2 місце ПП «Торговий центр «Д».

На обґрунтування позову посилався на те, що у 2000 році він придбав торговий контейнер, який зареєстрував за ОСОБА_2. Згодом цей контейнер демонтовано навпіл та встановлено в різних місцях ринку. Два новоутворених контейнери зареєстровано за відповідачами кожному по одному. У подальшому один із контейнерів передано позивачу.

У 2002 році ОСОБА_1 купив автомобіль «Мерседес-Бенц-308», право на який зареєстрував за ОСОБА_2.

Оскільки між відповідачами в 2007 році погіршились відносини і постало питання про поділ між ними подружнього майна, просив суд визнати за ним право власності на спірні автомобіль та торговий контейнер.

Рішенням Рівненського міського суду від 28 травня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

У поданій скарзі покликався на його незаконність, що полягає у неправильному застосуванні норм матеріального права. 

Обґрунтовуючи свої доводи, зазначав, що порушення права виникло весною 2007 року, коли між відповідачами припинено шлюбні відносини і проведено поділ подружнього майна. Тому вважає, що питання про застосування позовної давності, з урахуванням обставини виникнення спірних правовідносин у 2001 році, судом першої інстанції вирішено неправильно.  

На вказаних підставах просив апеляційний суд рішення Рівненського міського суду від 28 травня 2008 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу, суду надали пояснення в межах її доводів.

ОСОБА_2 апеляційну скаргу визнав повністю.

ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_5 у судовому засіданні частково заперечили проти задоволення апеляційної скарги, покликаючись на її необґрунтованість щодо спору про право на торговий контейнер.

            Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі, і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи ОСОБА_1 у позові за пропуском позовної давності, суд першої інстанції виходив із наявності заяви відповідача про застосування позовної давності та із необґрунтованості причин поважності пропуску позовної давності.

Між тим, з таким висновком погодитись неможливо, виходячи з такого.

Як вказав ОСОБА_1 у позові і підтвердив цю обставину в засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду, про порушення свого права з'ясував на початку 2007 року, коли між відповідачами виник спір щодо подружнього майна.

Згідно із ст. 76 ЦК Української РСР (аналогічні положення зазначені і в ч. 1 ст. 261 ЦК України) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов.

Виходячи з наведеного, підстав для застосування позовної давності колегія суддів не вбачає.

За правилами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Встановлено, що, визнавши позов, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтвердили в судовому засіданні обставину придбання автомобіля «Мерседес-Бенц-380»  саме позивачем.

Крім того, вказана обставина встановлена чинним рішенням Рівненського міського суду від 20 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Колегія суддів знаходить, що ОСОБА_1 не довів позову в частині визнання права власності на торговий контейнер, який знаходиться у 8 ряді 2 місце ПП «Торговий центр «Д», з підстав, передбачених ст.ст. 328 і 392 ЦК України.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, рішення, що оскаржується, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

На підставі, ст.ст. 328, 392, ч. 1 ст. 261 ЦК України, ст. 76 ЦК Української РСР, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 28 травня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності - скасувати повністю.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, об'ємом двигуна НОМЕР_3, який зареєстрований 16 квітня 2002 року за ОСОБА_2.

У решті позову - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

            Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду протягом двох місяців з дня набрання цим рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: