Справа № 22-1025\08 Головуючий в 1 інстанції: Федорова Л.П.
Категорія: 44 Доповідач: Хилевич С.В.
У Х В А Л А
іменем України
9 жовтня 2008 року м. Рівне
Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді: Буцяка З.І.
суддів: Демянчук С.В., Хилевича С.В.,
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 4 червня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дубенського МРВ УМВС України в Рівненській області; про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, зняття з реєстрації та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 4 червня 2008 року позов задоволено частково: визнано відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1та зобов'язано відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дубенського МРВ УМВС України в Рівненській області зняти ОСОБА_1 із реєстрації за вказаною адресою; у зустрічному позові ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, де вказує на його незаконність й необґрунтованість, що полягає у порушенні норм матеріального і процесуального права та його невідповідності засадам справедливості і неупередженості.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на укладення договору дарування квартири під впливом обману. Так, насправді він був переконаний, що склав заповіт на користь позивача, натомість було укладено договір дарування.
Вважає неправильним висновок суду про його відсутність у квартирі понад шість місяців. Апелянт ствердив, що навідувався у квартиру щомісяця, однак у 2006 році ОСОБА_3 змінила замок у дверях і позбавила його права користуватись жилим приміщенням.
Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не враховано та частково викривлено показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_5.
Просив скасувати рішення, що оскаржується, та ухвалити нове, яким відмовити у позові ОСОБА_3, задовольнивши зустрічний позов.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник, підтримавши апеляційну скаргу, надали пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4, бувши повідомленими належним чином про час і місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явились .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, явку свого представника в судове засідання не забезпечила; про час і місце розгляду апеляційної скарги учасник процесу повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі, і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи й доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її відхилення, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, і це з'ясовано в судовому засіданні поясненнями ОСОБА_1, що останній раз він знаходився у приміщенні квартири АДРЕСА_11 вересня 2006 року, тобто понад шість місяців до моменту звернення ОСОБА_3 із позовом до суду (а.с. 46). Поважність причин своєї відсутності не обґрунтував.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного переконання щодо визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
У той же час ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється, зокрема, на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою.
Колегія суддів знаходить, що хоча позивач поряд із визнанням особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням (що саме по собі є підставою для зняття з реєстрації місця проживання), просила суд також зняти відповідача із цієї реєстрації, однак похідна вимога взаємопов'язана із первісною вимогою і є гарантією настання бажаних для особи правових наслідків.
Доводи відповідача про укладення договору дарування під впливом обману на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються сукупністю перевірених і проаналізованих судом доказів.
Згідно із ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, висновки, яких дійшов суд, відповідають обставинам справи, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 331-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Дубенського міськрайонного суду від 4 червня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду можуть бути оскаржені безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою чинності.
Головуючий:
Судді: