У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2013 року колегія суддів судової палати Апеляційного суду м. Києва з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого - суддіПрисяжнюка О.Б.
суддівБовтрук В.М., Глиняного В.П.
за участю прокурорівКапелюшного О.В., Карпука Ю.А.
особи, яка подала скаргуОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію особи, яка подала скаргу ОСОБА_6 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
Цією постановою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_6 на дії та бездіяльність Генеральної прокуратури України та Прокуратури м. Києва.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляцію, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а матеріали справи повернути на новий судовий розгляд. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що судом не було належним чином досліджено доводи його скарги, не надано оцінки його заяві про злочин, та прийнято рішення без повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, у зв'язку з чим, як стверджує апелянт, рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим.
Крім того, в поданій апеляції, ОСОБА_6 просить змінити підсудність розгляду цієї справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка подала скаргу, ОСОБА_6, який підтримав подану ним апеляцію та просив її задовольнити, прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляції, оскільки вважають, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що подана апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
Незважаючи на те, що справа була призначена до розгляду після вступу в законну силу нового Кримінального процесуального кодексу України, проте відповідно до розділу ХI «Перехідні положення» КПК України, дана справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України 1960 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 звернувся до суду першої інстанції зі скаргою на дії та бездіяльність Генеральної прокуратури України і Прокуратури м. Києва, в якій просив визнати факт невиконання постанови Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2012 року, кваліфікувати дії Генеральної прокуратури України та Прокуратури м. Києва щодо невиконання судової постанови, визнати протизаконними дії Генеральної прокуратури України по порушенню підслідності та зобов'язати органи Генеральної прокуратури України виконати постанову Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2012 року, посилаючись на те, що 26 січня 2012 року постановою Печерського районного суду м. Києва копії його заяв про злочини були направлені до Генеральної прокуратури України для вирішення питання про прийняття відповідного рішення в порядку ст. 97 КПК України 1960 року, однак постанова суду виконана не була.
При розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяв і повідомлень про злочини суд першої інстанції повинен перевірити, зокрема: чи прийнята заява про злочин відповідно до вимог ст. 97 КПК України 1960 року, чи є в ній дані, які вказують на ознаки злочинного діяння і чим вони фактично підтверджуються, чи достатньо їх для того, щоб розпочати стадію досудового слідства, чи немає обставин, передбачених ст. 6 КПК України 1960 року, які виключають провадження у кримінальній справі, чи підлягає заява передачі в інший правоохоронний орган за належністю, та в залежності від отриманих результатів, прийняти рішення про залишення скарги без задоволення, або направити заяву про злочин до прокуратури, слідчого, органу дізнання для прийняття відповідного рішення в порядку ст. 97 КПК України 1960 року.
Однак, суд першої інстанції під час розгляду скарги ОСОБА_6 цих вимог закону не дотримався. Так, приймаючи рішення про залишення без задоволення його скарги, суд не дослідив матеріалів перевірки по заяві ОСОБА_6
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, відкриваючи провадження по справі та повідомляючи учасників процесу про дату судового розгляду справи, не витребував матеріалів перевірки. Не було надано будь-яких матеріалів чи їх копій і представниками прокуратури. При цьому, в протоколі судового засідання зазначено, що судом досліджувалися письмові докази по справі, однак, які саме докази досліджував суд першої інстанції, не зазначено.
Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції представник Генеральної прокуратури України зазначив, що Генеральна прокуратура України діяла в межах чинного законодавства, однак не надав жодних даних в підтвердження своєї позиції.
У зв'язку з тим, що суд першої інстанції належним чином не дослідив обставини справи, а також не перевірив обґрунтованість доводів скаржника, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості проаналізувати законність і обґрунтованість прийнятого рішення.
Дані обставини є підставою для скасування оскаржуваної постанови з поверненням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені недоліки.
Що стосується клопотання ОСОБА_6 з приводу зміни підсудності розгляду справи, то дане клопотання не відноситься до компетенції судової колегії, у зв'язку з чим, колегія суддів позбавлена можливості його розглянути.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України1960 року та п.п. 13, 15 Розділу ХI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляцію скаржника ОСОБА_6 задовольнити.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_6 на дії та бездіяльність Генеральної прокуратури України та Прокуратури м. Києва, скасувати, а матеріали справи повернути на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
С у д д і :
Присяжнюк О.Б. Бовтрук В.М. Глиняний В.П.