Справа № 22-ц/796/3645/2013 Головуючий у І інстанції - Шумко А.В.
Доповідач - Андрієнко А.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді Андрієнко А.М.
Суддів: Заришняк Г.М.
МараєвоїН.Є.
При секретарі Дубик Ю.Г.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 9 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв'язку із неповерненням боргу. Свої вимоги мотивував тим, що між ним та відповідачем 15.06.2008 року укладено договір позики, за яким він передав у борг останньому грошові кошти у розмірі 22 900 доларів США строком до 14.07.2008 року, про що відповідач склав розписку. Грошові кошти у строк, передбачений договором, ОСОБА_3 не повернув. З урахуванням уточнень просив стягнути з відповідача 180 681 грн. основного боргу, що еквівалентно 22 900 доларам США, інфляційні втрати у зв'язку із ростом інфляції у розмірі 43 363 грн., проценти за несвоєчасне повернення боргу у розмірі 903 405 грн. та відшкодувати моральну шкоду, завдану внаслідок неповернення боргу, у розмірі 18 000 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 9 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 9 листопада 2011 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 9 листопада 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 22 900 доларів США, що за курсом НБУ становить 182 742 грн. та 43 363 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позову - відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 3 жовтня 2012 року Рішення Апеляційного суду м. Києва від 9 листопада 2011 року скасовано, направлено справу на новий апеляційний розгляд.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, вказуючи на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, зібраним доказам не дав належної оцінки та допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
В суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що 4.06.2008 року ОСОБА_2 передав у позику ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 10 400 доларів США строком до 4.07.2008 року. В якості застави відповідач залишив позивачу автомобіль БМВ 735 IL 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1., та довіреність на право володіння , керування та розпорядження автомобілем, а також ключі та документи на нього.
14.06.2008 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 позику згідно письмової розписки від 14.06.2008 року у сумі 12 500 доларів США строком до 14.07.2008 року .
Відповідно до ст. 1047 ч.2 ЦК України наданими суду письмовими розписками від 4.06.2008 року та 14.06.2008 року підтверджено, що грошові кошти ОСОБА_3 отримані.
Судом також встановлено, що передача автомобіля ОСОБА_3 та права на його розпорядження підтверджуються визнанням сторін цих обставин в судовому засіданні, витягом із реєстру нотаріальних дій про видачу ОСОБА_3 на ім. я ОСОБА_2 довіреності на право володіти та розпоряджатися автомобілем БМВ 735 IL 1999 року випуску та розпискою ОСОБА_2 про те, що він в разі повернення боргу зобов'язується повернути автомобіль в тому ж стані.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до вірного висновку про те, що автомобіль БМВ 735 IL 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1., та довіреність на право володіння , керування та розпорядження автомобілем, а також ключі та документи на нього були передані відповідачем позивачу в забезпечення боргу як заставу.
Згідно ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про заставу» у разі невиконання зобов'язання , забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, визначився із характером правовідносин, які виникли між сторонами, та прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_3 виконав зобов'язання перед ОСОБА_2 шляхом передачі майна.
Доказів повернення автомобіля відповідачу позивач суду не надав.
Згідно ст.. 590 ч.1 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду,якщо інше не встановлено договором або законом.
Договором між сторонами було визначено, що у разі неповернення боргу в установлені в розписках строки, ОСОБА_2 мав право розпорядитися автомобілем як предметом застави, тобто сторони дійшли згоди про порядок звернення стягнення на предмет застави, що вбачається із їх власноручних розписок.
Посилання апелянта на те, що за рахунок автомобіля ним не було задоволено всі його вимоги до відповідача , не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать угоді, яка була укладена між сторонами та не підтверджена доказами з боку позивача.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку про те, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про недоведеність позовних вимог позивачем.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст..ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 9 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді :