АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження №22-ц/796/4736/13 Головуючий в 1 інстанції - Волошин В.О.
Доповідач - Желепа О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Желепи О.В.
суддів: Кулікової С.В., Кабанченко О.А.
при секретарі: Дубик Ю.Г.
за участю
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2012 року в справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 4 931,56 грн., витрат пов'язаних з наданням правової допомоги в сумі 1 000 грн., а також понесені судові витрати: судовий збір в розмірі 214,60 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 24 квітня 2009 р. в м. Києві по пр-ту. Повітрофлотському сталася дорожньо-транспортна пригода з участю двох автомобілів: «Opel» д.н. НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_1, та «Ford» д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, власником якого є ОСОБА_5
Оскільки відповідач відмовився в добровільному порядку відшкодувати спричинені збитки, власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_5 звернулась до позивача з заявою про відшкодування збитків, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (п. 41.1 ст. 41), позивачем було здійснено виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 4 441,56 грн., окрім того позивачем були понесені витрати на встановлення розміру збитків та збір документів у розмірі 490,0 грн. та витрати пов'язані з наданням правової допомоги в сумі 1 000,0 грн., а також сплачено судовий збір в розмірі 214,60 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2012 року позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в порядку регресу майнову шкоду в розмірі 4 931 грн. 56 коп.; судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.; витрати на правову допомогу - 1 000 грн. 00 коп.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. В скарзі посилалася на те, що суд першої інстанції задовольняючи позов та посилаючись на ст. 993, 1191, 1192, 1194 ЦК України, п. 38.2 та 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вийшов за межі позовних вимог, змінив предмет та підстави позову, оскільки позивач, як на підставу заявлених позовних вимог, посилався на ст. 1166, 1188, ч. 1 ст.1191 ЦК України, п. 38.2 та 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також зазначала, що відповідач в свої запереченнях проти позову посилався на сплив позовної давності, а тому суд повинен був прийняти ці посилання і відмовити в задоволені позову у зв'язку з закінченням строку позовної давності. Вказувала на те, що суд ухвалив оскаржуване рішення за відсутності представника відповідача, який подав клопотання про відкладення розгляду справи. Також зазначає, що оскаржуване рішення по суті є заочним, про те це не зазначено в самому рішенні, що тягне за собою звуження та обмеження права відповідача на судовий захист.
В апеляційному суді відповідач та його представник доводи скарги підтримали.
Представник позивача до суду не з'явився. Про розгляд справи повідомлений.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до положень ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використаним, зберіганням хімічних, радіоактивних, і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом. 24 квітня 2009 р. в м. Києві по пр-ту. Повітрофлотському сталася ДТП з участю двох автомобілів: «Opel» д.н. НОМЕР_3, під керуванням відповідача ОСОБА_1, та «Ford» д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, власником якого є ОСОБА_5
Дана ДТП сталася з вини відповідача, внаслідок порушення останнім п. 10.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 16 червня 2009 року.
Судом встановлено, що відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (п. 41.1 ст. 41), позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування потерпілій особі в розмірі 4 441,56 , що підтверджується довідкою № 1 від 12.08.2009 року.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 на час ДТП не була застрахована.
Позивач у відповідності до п.п. «а» п. 41.1 ст.41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» сплатив власнику пошкодженого з вини ОСОБА_6 автомобіля «Ford»д.н. НОМЕР_2 4 441,56 грн. страхового відшкодування.
29 липня 2009 року та 08 вересня 2009 року на адресу відповідача було направлено лист-пропозицію відшкодувати витрати позивача в добровільному порядку, але відшкодування витрат в добровільному порядку відповідачем здійснено не було.
Оскільки позивач сплатив страхове відшкодування, то до нього перейшли права страхувальника щодо особи, відповідальної за заподіяні збитки в межах фактичних затрат.
Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності. Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.
Діяльність Моторного (транспортного) страхового бюро України регулюється Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
Відповідно до ч. 39.1.39.1. ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до теорії цивільного права регрес визначається як зворотна вимога про повернення грошової суми (або іншої майнової цінності), що була сплачена третій особі з вини боржника. Таким чином, враховуючи те, що МТСБУ здійснює страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам, а також те, що між МТСБУ, потерпілою особою та відповідачем не виникало договірних відносин, правовідносини, що є предметом даного спору є такими, що виникли в порядку регресу.
Відповідно до ч. 38.2.1. ст. 38.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.
Таким чином, регрес, це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов'язок за страховим зобов'язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов'язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.
Враховуючи те, що відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ виплатило страхове відшкодування з вини незастрахованого водія, у зв'язку із наявністю у потерпілої особи договору (поліса) страхування цивільно-правової відповідальності, а не майнового страхування, а також те, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 38) прямо надає право МТСБУ після сплати страхового відшкодування подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а отже, правовідносини, що є предметом даного спору виникли на підставі відшкодування шкоди в порядку регресу, а не суброгації.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач має право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_6 у розмірі виплаченого потерпілій особі відшкодування.
Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги, щодо того, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, змінив предмет та підстави позову є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Ухвалюючи рішення суд не виходив за межі заявлених позовних вимог та не змінював предмет та підстави позову, оскільки він лише посилався на норми матеріального права, як на підставу задоволення позовних вимог.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд повинен був відмовити в задоволені позову у зв'язку з закінченням строку позовної давності, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки правовідносини, що є предметом даного спору виникли на підставі відшкодування шкоди в порядку регресу, а тому строк позовної давності розпочався з моменту виплати відшкодування, а тому позивач не пропустив строку позовної давності для пред'явлення позову.
Доводи скарги про те, що суд розглянув справу без представника відповідача та при цьому не ухвалив заочне рішення на правильність висновків суду не впливають,
Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Суд при винесенні рішення правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: