УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
15 листопада 2007 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Широкової Л.В.
суддів Франовської К.С.
Худякова A.M.
при секретарі судового
засідання Забеліній О.О.
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану на заочне рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області, про усунення перешкод у користування майном, -
встановила:
У липні 2007 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просив усунути перешкоди у користуванні належним йому будинком із господарськими спорудами АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідачів із малолітньою дочкою звільнити його. Позивач посилався на те, що вказаний будинок належить йому на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 22 жовтня 1999 р. державним нотаріусом Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області, зареєстроване в реєстрі за № 2-815. В 2000 р. він разом з дружиною виїхав проживати у м. Київ та дозволив тимчасово проживати в будинку своїм племінницям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 В 2007 р. йому стало відомо про те, що племінниці розбирають його майно, будинок, надвірні будівлі, продають, тим самим ведуть безпорадний спосіб життя, разом із ними проживає неповнолітня дочка. Добровільно звільнити будинок вони не бажають, тим самим позбавляють його права користування будинком, крім того він має намір його продати.
Заочним рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2007 р. ОСОБА_1 в позові відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав невідповідності вимогам закону і ухвалити
Справа № 22ц/2303 Головуючий у суді 1 -ї інстанції Гриб О.С.
Категорія 2 Суддя-доповідач Широкова Л.В.
2
нове про задоволення позову.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції не дав належної оцінки поданим доказам на підтвердження неправомірного користування його будинком з боку відповідачів.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Суд встановив, що ОСОБА_1 на праві приватної власності /в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4/ з 1999 року належить домоволодіння АДРЕСА_1. У 2000 році позивач уклав з племінницями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір найму житлового приміщення у належному йому будинку на невизначений час і з цього часу відповідачі з сім'ями користуються будинком.
Відповідно до ч. 3 ст. 168 ЖК договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений, так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї. У цьому випадку власник будинку /квартири/ повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.
Частиною 4 даної правової норми передбачено, що договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений, так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ним і одній квартирі чи одному будинку/квартирі/, а також у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги.
Законодавець визначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із користуванням жилим приміщенням в будинках і квартирах, належних громадянам на праві приватної власності /про виселення, право користування тощо/, слід виходити з норм глави 6 розділу 111 ЖК України про користування жилими приміщеннями в будинках /квартирах/ приватного житлового фонду.
Передбачені ст. 168 ЖК України обмеження щодо розірвання договору найму жилого приміщення у приватному житловому фонді на вимогу власника не є порушенням закону про захист права власності. Власник не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у цьому праві. У даному ж разі він сам розпорядився своїм майном на умовах, установлених законом. Таке здійснення власником свого права відповідає ст. 19 Закону України „Про власність". Тому посилання позивача лише на те, що він є власником будинку і має охоронюване законом право володіння, користування і розпорядження майном, не може бути підставою для виселення наймачів.
Суд першої інстанції при вирішенні спору не застосував матеріальний закон, що регулює правовідносини сторін, а саме-згадані норми ЖК України, проте по суті ухвалив правильне рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Заочне рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.