Справа № 1309/1-534/11 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук О.Я.
Провадження № 11/1390/1031/12 Доповідач: Леон О. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді Леона О.І.
суддів Михайлишин Г.Я., Гаврилова В.М.
за участю прокурора Ковальчука Т.О.
засудженого ОСОБА_1
представника потерпілої ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_3, державного обвинувача Марківа Н.С. на вирок Залізничного районного суду м. Львова області від 30 травня 2012 року, -
встановила:
Цим вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,-
засуджено,
за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від обраного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк, тривалістю один рік.
На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 -підписку про невиїзд -до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3 556 грн. 07 коп. -матеріальних збитків, 5 418 грн. -витрат на санаторно-курортне лікування.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, 19.07.2011 р., приблизно о 21.10 год. по вул. Шевченка в м.Львові, біля будинку № 132 в м. Львові, керуючи автомобілем, марки «Lancia»реєстраційний номер НОМЕР_1 наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу перед яким в попутному напрямку стояв трамвайний вагон №7, який здійснював на трамвайній зупинці посадку пасажирів, в порушення вимог п.п.10.1.,11.2.,11.9.,18.1 «Правил дорожнього руху України», які проявилися в тому, що ОСОБА_1 не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не врахував дорожніх умов, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним автомобіля, не зупинився, а продовжив рух, виконуючи маневр об'їзду трамвая з лівої сторони. Після цього ОСОБА_1 виїхав на трамвайну колію зустрічного напрямку, де на регульованому пішохідному переході здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка переходила проїзну частину дороги з права на ліво по напрямку руху автомобіля, яка отримала тілесні ушкодження середньої важкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_3 вказує, що суд незаконно відмовив їй у стягненні моральної шкоди.
Тому просить стягнути із ОСОБА_1 в її користь моральну шкоду в сумі 101 426 грн., а також витрати на санаторно-курортне лікування в сумі 6 240грн.
Державний обвинувач в апеляційній скарзі покликається на те, що цивільний позов та доповнення до нього не в повній мірі були досліджені в судовому засіданні.
Тому просить вирок суду в частині вирішення цивільного позову скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку внесеної апеляції, представника потерпілої ОСОБА_2 про підтримку апеляції потерпілої, засудженого ОСОБА_1, який вважає вирок законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи і розглянувши наведені доводи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, а апеляція потерпілої ОСОБА_3 -до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції була допущена неповнота судового слідства при вирішенні цивільного позову потерпілої та визначенні розміру завданої їй злочином шкоди.
Згідно вироку суду протиправними діями ОСОБА_1 потерпілій були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.
При частковому задоволенні цивільного позову в частині матеріальної шкоди, суд у вироку вказав лише стягнення в розмірі 3 556грн. 07 коп. та 5 418 грн. витрат на санаторно-курортне лікування, а в частині стягнення моральних збитків вказав лише те, що відмовляє у задоволенні таких за їх безпідставністю.
Однак при цьому суд жодним чином не перевірив подані потерпілою ОСОБА_3 касові чеки, які підтверджують затрати на лікувальні засоби (а.с. 128-133), довідку про вартість путівки на санаторно-курортне лікування в ДП «Санаторій»Немирів»від 27.02.12р. (а.с. 134), довідку про вартість реабілітаційного лікування в ДП «Санаторно-курортного лікувального центру «Шкло»від 29.05.12р. (а.с.152). Окрім цього, суд не навів мотивів відмови в задоволенні моральних збитків, не спростував наведені потерпілою в позовній заяві доводи, обмежившись лише тим, що такі є безпідставними.
З'ясування вищезазначених обставин, на думку колегії суддів, має істотне значення для правильного вирішення справи. Таким чином суд допустив неповноту судового слідства, яка вплинула на правильність прийнятого рішення в частині вирішення цивільного позову, що є підставою для скасування вироку в цій частині з поверненням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 366,367 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора задоволити.
Апеляцію потерпілої ОСОБА_3 задоволити частково.
Вирок Залізничного районного суду м. Львова області від 30 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасувати, а справу направити в той же суд в іншому складі в порядку цивільного судочинства.
Судді:
Леон О.І. Михайлишин Г.Я. Гаврилов В.М.