УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/316/13Головуючий суду першої інстанції:Шофаренко Ю.Ф.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.
"20" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.Феодосії у складі:
головуючого суддіПритуленко О.В.,
суддівЛоманової Л.О., Кустової І.В.,
при секретаріМартиненко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23 січня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просила стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 18483,32 грн. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що на підставі рішення Ленінського районного суду від 13 вересня 2004 року відповідач зобов'язаний виплачувати аліменти на її користь на утримання дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менш одного неоподаткованого мінімуму доходу громадян, починаючи з 10 серпня 2004 року і до досягнення дитиною повноліття.
За період з 01 січня по 30 вересня 2012 року відповідач отримав дохід в сумі 722010 грн. і згідно розрахунку, здійсненого державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим, повинен був у серпні, вересні і жовтні сплачувати аліменти в розмірі 20416,66 грн. щомісячно. Проте, фактично ним було сплачено 1000 грн. у вересні 2012 року.
В зв'язку з виникненням заборгованості з вини відповідача, вважає, що має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 23 січня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
На думку апелянта, висновок суду про відсутність підстав для стягнення пені з відповідача на її користь спростовується матеріалами справи, зокрема - відомостями Державної податкової інспекції про дохід, отриманий відповідачем у спірний період від підприємницької діяльності.
Відповідно до вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі статтею 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
За правилами ст. ст. 195, 196 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем виходячи з фактичного заробітку (доходу), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення розміру заборгованості.
Встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 4 листопада 1995 року по 13 вересня 2004 року, від якого мають неповнолітню дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 13 вересня 2004 року з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 стягнуті аліменти на утримання вказаної дитини в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку, але не менш ніж одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 10 серпня 2004 року до повноліття дитини (а.с. 6).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що не має достатніх підстав для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої ст. 196 СК України; податкова декларація платника єдиного податку ОСОБА_7 не свідчить про отримання ним доходу в розмірі 722010 грн., оскільки вказана сума є виручкою відповідача від реалізації товарів (робіт, послуг).
Такого висновку суд дійшов на підставі наданих відповідачем квитанцій та чеків, а також листа Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим від 2 листопада 2012 року, згідно якого об'єм виручки суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7 від реалізації товарів (робіт, послуг) склав: з 01.01.2012 по 31.03.2012 роки - 237000 грн., з 01.01.2012 по 30.06.2012 роки - 477010 грн., з 01.01.2012 по 30.09.2012 роки - 722010 грн. (а.с.8).
Оскаржуючи рішення суду, апелянт посилається на розрахунок заборгованості по аліментам, здійснений державним виконавцем Відділу ДВС Ленінського РУЮ АР Крим Мустафаєвою А.А. 7 листопада 2012 року (а.с. 9), згідно якого в період з серпня по жовтень 2012 року відповідач повинен був сплачувати аліменти в розмірі 20416,66 грн. щомісячно, фактично сплатив 1000 грн., в зв'язку з чим заборгованість склала 60249,98 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є фізичною особою - підприємцем, якій обрав спрощену систему оподаткування (єдиний податок, фіксований податок).
З показань свідка ОСОБА_11 - інспектора Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим випливає, що відповідач, як платник єдиного податку - фізична особа - підприємець, щоквартально надає податковій інспекції податкові декларації, в яких в якості доходу зазначається валовий обсяг грошової виручки, отриманої від реалізації товарів.
Згідно показань державного виконавця Мустафаєвої А.А., допитаної в якості свідка, заборгованість відповідача по аліментам нею розрахована виходячи з валового доходу, отриманого відповідачем за 9 місяців 2012 року в сумі 722010 грн.
Відповідно до статті 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Відповідно до п.п. 16 п. 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №146 від 26.02.1993 року (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ №744 від 13.07.2011 року) утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди, в тому числі з доходів від підприємницької діяльності.
Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які працюють за загальною системою оподаткування, повинні сплачувати аліменти із свого чистого доходу (тобто з різниці між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з його одержанням), зменшеного на суму сплаченого податку з доходів фізичних осіб.
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ст.292 Податкового кодексу України фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності - платники єдиного податку, сплачують податок у фіксованому розмірі та у Звіті суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - платника єдиного податку зазначається лише сума виручки. Однак, враховуючи специфіку роботи та оподаткування приватних підприємців, питання щодо визначення розміру доходу, з якого провадиться сплата аліментів у такому випадку, остаточно чинним законодавством не врегульовано. Тому при вирішенні питання про визначення розміру аліментів необхідно враховувати пункт 13 вищевказаного Переліку, яким передбачено, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.
З урахуванням викладеного не можна визнати обґрунтованим визначення державним виконавцем Відділу ДВС Ленінського РУЮ АР Крим в якості бази для розрахунку аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, даних, що викладені відповідачем у своїх звітах до податкового органу.
До того ж слід зазначити, що при такому визначенні розміру аліментів не врахований звіт відповідача в органи Пенсійного фонду України, в якому ним самостійно визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок ( 1102 грн. - у серпні і вересні 2012 року, 1118 грн. - у жовтні 2012 року).
На підставі викладеного, колегія суддів бере до уваги розрахунок, здійснений вказаним державним виконавцем 14 грудня 2012 року (а.с.22), згідно якого за період з серпня по жовтень 2012 року відповідачу до сплати було нараховане 1382,10 грн. аліментів, заборгованість по аліментам - відсутня.
Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір. Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухваленого у справі рішення.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.