УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2013 року Справа № 876/1317/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.,
суддів Ліщинського А.М., Шавеля Р.М.,
за участю секретаря Губач Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р. у справі № 2а-1970/3669/12 за позовом ОСОБА_1 до голови Львівського окружного адміністративного суду про визнання дій по організації роботи суду незаконними та відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р. у справі № 2а-1970/3669/12 за позовом ОСОБА_1 до голови Львівського окружного адміністративного суду про визнання дій по організації роботи суду незаконними та відшкодування шкоди у задоволенні позову було відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі, поданій 09.01.2013 р., апелянт просить постанову скасувати та задовольнити позов, визнати неправомірними дії судді Тернопільського окружного адміністративного суду.
Апеляційна скарга мотивована незабезпеченням скаржникові його прав на дослідження доказів за його участю, недоведеністю обставин, встановлених судом, виходом суду за межі позовної заяви в частині тлумачення ст. 15-1 КАС України, покладенням тягаря доведення обставин позовної заяви на позивача.
В судовому засіданні апелянт апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній мотивів.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, тому суд розглянув справу за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 17.02.2011 р. до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява скаржника до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності неправомірною та відшкодування заподіяної шкоди. Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2011 р. (справа № 2а-1850/11/1370) у відкритті за вищезазначеним позовом відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011 р. апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2011 р. - без змін. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 р. відмовлено в задоволенні заяви позивача від 28.11.2011 р. та роз'ясненні зазначеної ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2011 р.
02.02.2012 р. до Львівського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача, адресоване голові суду, про надання довідки про те, у якому складі у виконання вимог пунктів 1, 2 ст. 159 КАС України було визначено склад суду для розгляду справи № 2а-1850/11/1370 (суддя одноосібно чи колегія суддів у складі трьох суддів) автоматизованою системою документообігу суду. Листом за №03.2-4602/12 від 02.03.2012 р. за підписом заступника голови суду Ланкевича А.З. на це клопотання було надано роз'яснення, що відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 107, ч. 2 ст. 109 КАС України питання відкриття провадження в адміністративній справі чи відмови у відкритті провадження, а також яким складом суду буде розглядатись справа, вирішується суддею одноособово.
03.03.2012 р. позивач скерував декілька клопотань голові Львівського окружного адміністративного суду, серед яких клопотання за вх. № 10013 про надання довідки у якому складі суддів, на виконання вимог пункту 3 ст. 15-1 КАС України, було визначено автоматизованою системою документообігу суду розгляд справи № 2а-1850/11/1370. Листом від 05.03.2012 р. за підписом голови Львівського окружного адміністративного суду на усі клопотання позивача від 03.03.2012 р. було надано відповідь про здійснення відповідно до ст. 15-1 КАС України автоматизованого розподілу розгляду справи № 2а-1850/11/1370 колегією суддів у складі: головуючого судді - Мричко Н.І. та членів судової колегії суддів: Гулика А.Г. та Сакалоша В.М.
Черговим клопотанням 13.03.2012 р. про надання копії документу з особистим підписом судді Мричко Н.І., який підтверджує, що суддя була ознайомлена з тим, що для розгляду справи автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у вищезазначеному складі позивач просив голову суду особисто надати відповідь на клопотання від 02.02.2012 р., висловлюючи подяку за відповідь заступника голови суду Ланкевича А.З. та лист (відповідь) від 05.03.2012 р. На вказане клопотання в.о. голови суду Хомою О.П. позивачу була надана відповідь від 16.03.2012 р. про те, що складання документу з особистим підписом судді про ознайомлення із результатами автоматизованого визначення складу суду, у т.ч. і по справі № 2а-1850/11/1370, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (із змінами) - не передбачено, повідомлено, що обидва його клопотання від 02.02.2012 р. (вх. № 4602 та вх. № 4603) розглянуті, відповідь надана по суті та повторному розгляду порушені позивачем питання не підлягають.
Апелянт у позовній заяві просив визнати дії (бездіяльність) голови Львівського окружного адміністративного суду по організації роботи суду, тобто по виконанню владних управлінських функцій, по організації роботи суду при розгляді справи №2а-1850/11/1370 незаконним. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції розглянув справу у межах цих позовних вимог та не приймав рішення з інших питань. Та обставина, що під час розгляду справи суд надавав оцінку наявним у матеріалах справи доказам та поясненням сторін помилково охарактеризована скаржником як вихід за межі позовних вимог.
Не знаходить у матеріалах справи підтвердження посилання скаржника на порушення його права на дослідження доказів у його присутності. Суд першої інстанції враховував його клопотання, неодноразово відкладав розгляд справи, про що належно повідомлявся скаржник та забезпечував можливість реалізації його процесуальних прав.
Колегія суддів також не погоджується з твердженням скаржника про те, що судові рішення від 18.02.2011 р., 10.10.2012 р. є неправомірними, оскільки оскаржуються ним у встановленому порядку. Згідно із ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту постановлення. При цьому, суд першої інстанції констатував наявність таких судових рішень, а не обґрунтовував їх змістом мотиви своїх висновків.
При вирішенні справи суд першої інстанції підставно виходив з того, що позивач наділений правом на звернення до органів державної влади, їх посадових осіб у порядку, встановленому Конституцією України, Законом України «Про звернення громадян», що покладає відповідний обов'язок по розгляду звернення та надання відповіді. При цьому, повноваження голови суду як суб'єкта владних повноважень і як особи, яка займає адміністративну посаду і виконує управлінські функції, в тому числі і в частині повноважень, які ним здійснюються з метою дотримання порядку розгляду звернень громадян, - встановлено статтею 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, представляти суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; визначати адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду; здійснювати інші повноваження, визначені законом. Згідно із ч. 3 ст. 24 вказаного закону у разі відсутності голови суду виконання його обов'язків здійснюється відповідно до встановленого ним розподілу обов'язків щодо організації діяльності суду. Згідно зі ст. 25 закону заступник голови місцевого суду здійснює адміністративні повноваження, визначені головою суду. Таким чином, заступник голови суду у разі надання головою суду йому відповідних повноважень, виконує обов'язки голови суду у разі його відсутності, в тому числі і повноваження по вирішенню питань, пов'язаних із скаргами, зверненнями громадян, які надійшли до суду на ім'я голови, та наданню на них відповідей. Посилаючись на не перевірку судом першої інстанції наділення заступника такими повноваженнями, скаржник, водночас, не подав жодного доказу відсутності таких повноважень у заступника голови суду. При цьому, посилання скаржника стосуються здебільшого оформлення відповідей, а не їх змісту по суті.
З матеріалів справи не вбачається підстав для висновку про порушення правил розгляду звернень громадян та надання відповіді на них. Погоджуючись із скаржником в тій частині, що висловлена ним у листі від 13.03.2012 р. подяка за відповідь на звернення не свідчить з необхідністю про задоволення скаржника відповіддю, однак, не впливає на правильність по суті висновків суду першої інстанції, оскільки не залежно від суб'єктивного сприйняття скаржником змісту відповіді на поставлене ним питання, твердження про незаконність дій (бездіяльності) голови суду не знайшли підтвердження доказами у матеріалах справи.
При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу на чинну редакцію ч. 3 ст. 15-1 КАС України, якою повноваження по забезпеченню дотримання порядку розподілу справ покладено не на відповідача, а на керівника апарату суду. Згідно із вказаною нормою, визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають на розгляді у суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, встановлених законом. Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за забезпечення дотримання у судах порядку розподілу судових справ між суддями, передбаченого цією статтею. Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. №30 затверджено Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідно до п. 3.1.5., 3.1.6. якого судові справи підлягають автоматичному розподілу між суддями, які мають на час розподілу справ повноваження для здійснення процесуальних дій. При цьому, якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматичному розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді призначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач з числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності). Справа розглядається колегією суддів, до складу якої входить призначений автоматизованою системою головуючий суддя або суддя-доповідач. Засади формування колегії суддів визначаються зборами суддів відповідного суду з унеможливленням впливу на формування осіб, зацікавлених у результатах судового розгляду справи. Згідно з п. 4.1.1., після автоматичного розподілу судових справ автоматизованою системою відповідальна особа суду передає судові справи визначеному автоматизованою системою головуючому судді, судді-доповідачу. В силу ст. 19 Конституції України не здійснюється складання документу з підписом судді про ознайомлення з результатом автоматичного розподілу, оскільки це не передбачено законодавством.
У відповідності з роз'ясненнями, наданими Конституційним Судом України в рішенні від 23.05.2001 р. № 6-рп/2001, процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Не будучи судом вищої інстанції, суд першої інстанції підставно відхилив доводи скаржника щодо незаконності процесуальних рішень судді Мричко, що не позбавляє його права у встановленому законом порядку оскаржити рішення суду у конкретній справі суду апеляційної та касаційної інстанції.
Дії відповідача по організації роботи суду не стосуються розгляду конкретних справ суддями, оскільки суддя є незалежним та не підзвітним у розгляді питань щодо розгляду справ, що знаходяться у його провадженні, при цьому голова відповідного суду, здійснюючи організаційне керівництво не пов'язаною із процесуальним розглядом справ діяльністю суду, не наділений повноваженнями вирішувати питання, що стосуються розгляду справ, які знаходяться в провадженні суддів цього суду, не має права вирішувати питання, пов'язані з розглядом таких справ замість судді, у провадженні якого перебуває справа, або давати йому будь-які вказівки з цього приводу, а також здійснювати контроль за дотриманням порядку винесення головуючим суддею відповідного рішення у конкретній справі та законністю і обґрунтованістю винесеного цим суддею рішення.
Підставно, у відповідності до ст. 21 КАС України, ст. ст. 23, 1173 ЦК України було відмовлено і у вимозі про відшкодування шкоди у зв'язку із недоведеністю ознак складу відповідного цивільного правопорушення. Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№4 від 31.03.1995 року передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Не заслуговують на увагу вимоги скаржника, зазначені лише в апеляційній скарзі щодо протиправності дій судді Тернопільського окружного адміністративного суду, оскільки такі вимоги не заявлялись суду першої інстанції. Згідно із ч. 4 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Згідно із ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Апелянт у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду, не надав інших доказів, які б не подавались суду першої інстанції з обґрунтуванням неможливості їх подання такому суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 р. у справі № 2а-1970/3669/12 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Повний текст ухвали виготовлено 25.03.2013 року.
Головуючий суддя : Костів М.В.
Судді: Ліщинський А.М.
Шавель Р.М.