Справа № 1309/2-2328/11 Головуючий у 1 інстанції: Ригіна Л.М.
Провадження № 22-ц/783/175/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
Категорія:27
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.
Суддів:Федоришина А.В., Берези В.І.
при секретарі Мариняк О.І.
З участю представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_5 -ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2012 року та на ухвалу цього ж суду від 23 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору позики та стягнення боргу за договором позики,-
в с т а н о в и л а :
Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2012 року частково задоволено позов ОСОБА_6.
Визнано дійсним договір позики, укладений 08.07.2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 борг за договором позики від 08.07.2004 року в розмірі 395265, 00 грн ( триста дев"яносто п"ять тисяч двісті шістдесять п"ять грн.00) коп.
В задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 заборгованість за рахунок коштів, що знаходяться на валютному депозитному вкладі ОСОБА_5 в АБ „Південний" відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 1631 грн. сплаченого державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Оскаржуваною ухвалою від 23 травня 2011 року накладено арешт на депозитний валютний рахунок в АБ „Південний", відкритий на ім"я ОСОБА_5 та заборонено проводити по ньому будь-які виплати до вирішення спору по суті.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 до вирішення справи по суті.
Накладено арешт на транспортний засіб „НІСАН", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 до вирішення справи по суті.
Рішення та ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_5 -ОСОБА_4. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення та ухвалу незаконними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.Стверджує, що висновки суду зроблені на припущеннях, які не підтверджені жодними належними доказами. Зокрема, апелянт зазначає, що суд проігнорував те, що між тими самими сторонами вже існував спір та ці події досліджувались судом під час розгляду справи № 2-826/10 (22ц-300). Рішенням апеляційного суду Львівської області від 24 січня 2011 року в задоволенні позову відмовлено. Крім цього, суд визнав дійсним договір позики, однак такий відсутній в матеріалах справи, а також відсутній оригінал договору фінансової допомоги на зворотній основі від 08.07.2004 року на який посилається відповідач.
Що стосується ухвали суду про забезпечення позову, то суд не навів жодних мотивів, які б давали підстави для забезпечення позову чим порушив ст.151-152 ЦПК України та п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".
Просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі або ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Скасувати ухвалу про забезпечення позову та стягнути з позивача в користь відповідача всі судові витрати понесені по справі.
Заслухавши пояснення представника відповідачки ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.61 ч.3 ЦПК України підставами звільнення від доказування є обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив з того, що документ, а саме: договір фінансової допомоги на зворотній основі від 08.07.2004 року , що був укладений між сторонами по справі як договір позики, згідно якого ОСОБА_6 позичив ОСОБА_5 50000 доларів США або 250 000 грн. терміном з 08.07.2004 року по 31.12.2008 року (а.с.5,24 справа №2-826/10) та на якому є проставлені в оригіналі підписи сторін договору є новою обставиною.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки судом повністю проігноровано, що предметом позову є той же предмет, що у цивільній справі № 2-826/10 (22ц-300) -стягнення коштів за тим же самим договором фінансової допомоги на зворотній основі від 08.07.2004 року.
02 липня 2010 року Залізничним районним судом м.Львова було прийнято рішення у справі №2-826/10 про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором позики в сумі 395265 грн., судових витрат 1700 грн, 70 грн. оплати за ІТЗ судового розгляду справи та 306 грн.40 коп. оплат за проведення експертизи. В решті позовних вимог було відмовлено.
05 липня 2010 року цим же районним судом було прийнято додаткове рішення про стягнення з відповідача 50 грн. оплати за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.
24 січня 2011 року колегією суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області задоволено апеляційну скаргу відповідачки. Рішення Залізичного районного суду мЛьвова від 02 липня 2010 року та додаткове рішення від 05 липня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.
В рішенні апеляційного суду зазначено підставу відмови після дослідження всіх матеріалів справи, що оригінал договору фінансової допомоги на зворотній основі грошових коштів в сумі 50000 доларів США ( або 250000грн.) від 08.07.2004 року у позивача відсутній, а відповідачка категорично заперечує укладення такого договору з позивачем, отримання грошових коштів та його підписання, відтак відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки в користь позивача грошових коштів за цим договором.
Ухвалюючи рішення 24 січня 2011 року колегія суддів виходила із висновку судово-технічної експертизи №4116 від 25.02.2010 року та повідомлення №4116 про неможливість дати висновок судово-почеркознавчої експертизи від 24.03.2010 року, дві копії договору фінансової допомоги на зворотній основі від 08.07.2004 року, що нанесені з обох сторін (а.с.24) виконані з одного оригіналу первинного документа і у верхній частині цих копій включно з словами „позикодавець" та „позичальник" ознак монтажу немає. Встановити ознаки монтажу в нижній частині цих копій після слів „позикодавець" та „позичальник" не видається можливим, оскільки текст є рукописним і не зв"язаний з текстом, виконаним за допомогою знакодрукуючого пристрою та може бути виконаний на довільній віддалі від друкованого тексту. Підписи від імені відповідачки на електрофотографічних копіях договору фінансової допомоги на зворотній основі від 08.07.2004 року та першому примірнику договору купівлі-продажу квартири від 02.04.2007 року схожі за всіма параметрами між собою, що не виключає можливості виконання цих підписів на „просвіт".
Позивач ОСОБА_6 14.02.2011 року подав заяву про перегляд рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 24 січня 2011року по нововиявлених обставинах.
Нововиявленою вважав обставину, яку суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення від 20 лютого 2012 року вважав новою, а саме: ксерокопія договору фінансової допомоги від 08.07.2004 року на якому знаходиться оригінал підпису відповідачки (справа №2-826/10, аркуш 14).
Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 04 квітня 2011 року у задоволенні заяви ОСОБА_6 про перегляд у зв"язку з нововиявленими обставинами рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 24 січня 2011 року відмовлено.
Вищезазначене рішення від 24 січня 2011 року та ухвала від 04 квітня 2011 року набрали законної сили.
Відповідно до ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивачем ОСОБА_6 не представлено оригіналу договору, який відповідно до норм цивільно-процесуального кодексу є єдиним доказом та підставою для задоволення позову. Адже вирішальним у даній справі є суть договору, викладена в оригіналі та засвідчена підписами в оригіналі, а не підписи , які знаходяться поза змістом договору та з невідомо якою метою коли були проставлені чи до укладення спірного договору чи після нього, якщо такий фактично укладався.
Колегія суддів не погоджується з ухвалою від 23 травня 2011 року про забезпечення позову без жодного належного повідомлення відповідачки про цей факт та без жодного належного обґрунтування необхідності самого факту забезпечення позову, що суперечить ч.5 ст.153 ЦПК України. Арештовані майно чи кошти повинні бути співрозмірними до боргу, що в даному випадку не враховано.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" від 22.12.2006 року №9 зазначено, що „розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, але й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв"язку із застосуванням відповідних заходів.
Постановлена судом ухвала не містить вище зазначених даних та підстав для забезпечення позову та підлягає скасуванню.
Згідно ст.ст. 309 ч.1 п.3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3,4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 -ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_6 правонаступником якого є ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у задоволенні його позову до ОСОБА_5 про визнання договору позики та стягнення боргу за договором позики.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 23 травня 2011 року на депозитний рахунок ОСОБА_5 в АБ „Південний".
Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1.
Скасувати арешт на транспортний засіб „НІСАН" державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий Ю.Р.МІкуш
Судді В.І.Береза
А.В.Федоришин