КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р. Справа№ 5011-32/16909-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

при секретарі судового засіданні - Романовій Ю.М.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 26.03.2012 року по справі № 5011-32/16909-2012 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 08.02.2013 року) по справі № 5011-32/16909-2012 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

про стягнення 80 713, 81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення основного боргу по орендній платі в розмірі 52 639,44 грн. та штрафу в розмірі 52 639,44 грн. відповідно до Договору оренди від 27.12.2006 року.

23.01.2013 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 28 074,37 грн. заборгованості по орендній платі та 52 639,44 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.02.2013 року позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задоволено частково; стягнуто з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 основний борг в сумі 28 074, 37 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 561, 48 грн. У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення штрафу в сумі 52 639, 44 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, м. Київ, звернулись з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні стягненні 52 639,44 грн. штрафу та прийняти нове рішення в цій частині, яким позов у цій частині задовольнити, в іншій частині залишити без змін.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не обґрунтовано рішення в частині відмови у задоволенні стягнення штрафу.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-32/16909-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2013 року по справі № 5011-32/16909-2012 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 26.03.2013 року.

Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Представник позивача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2013 року скасувати частково та прийняти у цій частині нове, яким у стягнення штрафу задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача в судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача, проти чого також не заперечує представник позивача, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2013 року по справі № 5011-32/16909-2012 - необхідно скасувати частково, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2006 року між громадянкою Канади ОСОБА_3, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець (орендодавець) та відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (орендар) було укладено договір б/н оренди нежилого приміщення (а.с. 12-14)

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в платне тимчасове користування на умовах оренди нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 61), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (літ "А"), далі Об'єкт оренди. Загальною площею 117,8 кв.м.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно умов договору, прийом-передача приміщення здійснюється на підставі акту приймання-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору орендоване майно повинно бути передано орендарю не пізніше 10 робочих днів, починаючи з дати підписання цього договору.

30.12.2006 року майно було передано орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі від 30.12.2006 року (а.с. 15).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк оренди становить п'ять років з дня передачі майна в оренду, яким є дата підписання акта приймання-передачі майна в оренду (п. 3.1 договору).

Крім того, у п. 11.1 договору зазначено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і нотаріального посвідчення. Цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому (п. 11.2 договору).

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України також передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється в договорі найму.

Відповідно до п. 4.2 договору розмір орендної плати за місяць на дату підписання цього договору становить 17846,70 грн., що еквівалентно 2704 ЄВРО, по курсу Національного банку України. Сума орендних платежів коригується щомісячно з урахуванням зміни курсу НБУ та інфляції за день здійснення платежу.

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10 числа звітного місяця (п. 4.3 договору).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що розмір орендної плати під час дії цього договору може переглядатися за згодою сторін але не більше одного разу на рік, з поданням обґрунтованого висновку про необхідність перегляду стороною, що ініціює її перегляд.

У зв'язку з чим, 09.08.2007 року між сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору, яким внесено зміні, зокрема у п. 4.2., п. 7.4. договору.

Так, відповідно до п. 4.2 договору, із змінами, розмір орендної плати за місяць становить 18 534, 56 грн. без ПДВ, що еквівалентно 2 808,00 Євро по курсу НБУ. Сума орендних платежів коригується щомісячно з урахуванням зміни курсу гривні по відношенню до євро за даними НБУ та індекс інфляції на день здійснення платежу.

Однак, орендар взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, орендні платежі не сплатив, у зв'язку з чим орендодавець просить стягнути з нього заборгованість у сумі 28 074, 37 грн. за період з 01.11.2011 року по 16.11.2011 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання регламентовані ст. 611 ЦК України, а саме, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 16.11.2011 року, якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2011 року по справі № 51/106-30/381, було розірвано договір оренди нежитлового приміщення укладений між ВАТ «КБ «Надра» та ФОП ОСОБА_3, тому позивачем вірно заявлено вимоги про стягнення заборгованості саме по 16.11.2011 року.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 28 074,37 грн. заборгованості щодо сплати орендної плати за користування орендованим майном за період з 01.11.2011 року по 16.11.2011 року.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф у сумі 52 639,44 грн.

Так судом першої інстанції вірно досліджене питання щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин сторін строку позовної давності на стягнення штрафу з відповідача.

Разом з тим, не зважаючи на зазначене судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу з посиланням на те, що оскільки спірний договір розірвано за рішенням суду від 16.11.2011 року, то і відносини за ним між сторонами припинилися, а тому нарахування штрафу за умовами п. 7.4 Договору є неправомірним.

Однак, з викладеним висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України регламентовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання.

Пунктом 7.4 договору сторони передбачили, що у разі якщо орендар не звільнить приміщення протягом 10 календарних днів з дня отримання заяви орендодавця про розірвання договору або якщо прострочення в сплаті орендної плати, перераховані сум компенсацій за комунальні послуги буде тривати більш одного календарного місяця, з орендаря стягується штраф на користь орендодавця в розмірі орендної плати за один місяць оренди.

Оскільки, як було зазначено вище договір розірвано 16.11.2011 року під час розгляду справи № 51/106-30/381, то приміщення повинно було бути повернуто 26.11.2011 року, в той час як його було повернуто лише 31.12.2011 року, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 31.12.2011 року, який підписано уповноваженими представниками сторін договору оренди (а.с. 28).

Акт було складено на підставі рішення господарського суду від 03.03.2011 року, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2011 року.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та не своєчасного повернення майна, колегія суддів вважає вимоги позивача щодо стягнення штрафу у сумі 52 639,44 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття частково невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2013 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача штрафу прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково та прийняти у цій частині нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2013 року по справі № 5011-32/16909-2012 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2013 року у справі № 5011-32/16909-2012 скасувати в частині відмови у стягненні штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким у цій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, інд. номер НОМЕР_1) штраф у сумі 52 639 (п'ятдесят дві тисячі шістсот тридцять дев'ять) грн. 44 коп.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, інд. номер НОМЕР_1) 861 (вісімсот шістдесят одна) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.

5. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, інд. номер НОМЕР_1) 1 544 (одна тисяча п'ятсот сорок чотири) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи в господарському суді першої інстанції.

6. В іншій частині рішення залишити без змін.

7. Видачу наказу на виконання постанови та рішення доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 5011-32/16909-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Авдеєв П.В.

Куксов В.В.