ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року Справа № 110014/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області на постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 11.02.2011 року звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманих коштів відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по даний час, а також проводити виплату пенсії в подальшому.

Постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2011 року (прийнятою в порядку скороченого провадження), позовні вимоги задоволено частково, визнано дії відповідача протиправними, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни з 11.08.2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України.

Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183- 2.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду першої інстанції, коли має місце правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, а також вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як визначено ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Розглядаючи спір суд першої інстанції врахував вимоги ч. 2 ст. 99 КАС України згідно якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчисляється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а згідно ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом (11.02.2011 року), відсутність заяви та поважних причин для поновлення строку, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково відмовлено у задоволенні позовних вимог з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 10.08.2010 року включно, оскільки такі підлягають залишенню без розгляду.

Стосовно решти позовних вимог, щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії починаючи з 11.08.2010 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи, проте вбачаються підстави для його зміни.

Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ст.197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області - задовольнити частково.

Постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2011 року у справі № 2а-458/11 - змінити, виклавши її резолютивну частину у такій редакції:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 11 лсерпня 2010 року і до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

В решті позовні вимоги залишити без розгляду.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

Н.М. Судова-Хомюк