Справа № 2-4/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.11.2011 року                                                                                м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

                      головуючого - судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

                     за участю секретаря Скоробогатової А.О.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ВРЕР підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, треті особи –приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та державний нотаріус Другої Нікопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, про визнання недійсним договору дарування, договору купівлі-продажу та визнання права власності на частину майна в порядку спадкування за законом та за заповітом і за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину майна в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ВРЕР підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, треті особи –приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та державний нотаріус Другої Нікопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_5М, про визнання недійсним договору дарування, договору купівлі-продажу та визнання права власності на частину майна в порядку спадкування за законом та за заповітом.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на наступне.

Її дошлюбне прізвище - ОСОБА_6. Її батьками були ОСОБА_6 та ОСОБА_7. 01.11.1954 року вона уклала шлюб з ОСОБА_8. Після рєстрації шлюбу їй було присвоєно прізвище ОСОБА_8. Під час спільного життя, у 1956 році, батьки збудували житловий будинок з надвірними будівлями по вул.Слов'янській, 49 у м.Нікополі. У 1982 році вони купили автомобіль „Москвич-412”, державний номер НОМЕР_1. І садиба, і автомобіль були зареєстровані на ім"я батька як на главу сім"ї. Все перелічене майно було придбано батьками за спільні кошти під час зареєстрованого шлюбу, тому є спільним майном батьків - кожному з них належало по 1\2 його частині. 21.06.1994 року її мати ОСОБА_7 померла. Після її смерті спадкоємцями першої черги за законом були вона та її батько ОСОБА_6, тому що мати не залишила розпорядження на випадок своєї смерті. Вона звернулась з відповідною заявою до нотаріальної контори 15.12.1994 року, але документи на спадщину повністю не оформила. Батько прийняв спадщину фактично, до нотаріальної контори не звертався. Частка батька в спільному спадковому майні складала: 1/4 +1/2 =3/4 частини садиби, а її частка –? частина. 03.01.2005 року помер ОСОБА_6. За життя батько залишив заповіт, посвідчений 23.03.1999 року завідуючою 2-ї Нікопольської держнотконтори ОСОБА_5, згідно якого: 1/2 частина житлового будинку з надвірними будівлями 49 по вул.Слов'янській в м.Нікополі і гараж „В” має належати ОСОБА_3 - відповідачу за позовом, а 1/2 частина житлового будинку з надворними будівлями, сараї „Б”, „б”, „б1” того ж житлового будинку має належати їй та ОСОБА_9 –відповідачці по справі - в рівних частках. Вона звернулась до нотаріуса для оформлення спадщини, але у видачі свідоцтва про право власності їй було відмовлено постановою від 22.07.2005 року за № 1548 у зв"язку з тим, що частка матері у спадковому майні не була виділена, а 12/31 частин садиби 49 по вул.Слов'янській в м.Нікополі та автомобіль „Москвич- 412”, державний номер НОМЕР_1 зареєстровані на ім'я ОСОБА_3 За заповітом йому та ОСОБА_10, відповідачці за цим позовом, повинна належати 1/2 частина садиби, сараї „Б”, „б”, „б1” . Його частка у спадщині після смерті батька становитиме 1/4 частину садиби, 1/2 сараїв „Б”, „б”, „б1” . Загальна частка буде складати ? частину спірної садиби. Автомобіль зареєстровано за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу. З приводу визнання вказаного договору недійсним вона

й звернулася до Нікопольського місьрайсуду з відповідною заявою. Крім того, 12/31 частин садиби 49 по вул.Слов'янській у м.Нікополі зареєстровані на ім'я ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 20.06.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського округу ОСОБА_4 Цей документ являється недійсним з наступних підстав. Згідно з договором дарування від 20.06.2000 року, у власність ОСОБА_3 повинно перейти 12/31 частин садиби 49 по вул.Слов'янській в м.Нікополі, що складається з житлових кімнат 1-4, площею 16,3 кв.м; 1-5, площею 9,6 кв.м; 1-3, площею 6.5 кв.м; гаражу „В”; ? частини вбиральні; 1/2 частини водопроводу; паркану №3 та воріт. На момент укладення договору реального розподілу садиби не відбувалося. Крім того, ще залишалася не оформленою частина садиби, що належала її матері ОСОБА_11. Батькові було відомо, що після смерті матері вона зверталася до нотаріуса і мала намір оформити спадщину. Він неодноразово говорив їй, що будинок буде належати їй, тому вона не бажала зайвий раз травмувати батька і не зверталась до суду з заявою про виділення її частки в садибі реально. Їй повинно належати після смерті матері 8,3 кв.м. житлової площі и 6,5 кв.м допоміжної площі в будинку. Крім того, 1/4 частина всіх господарських будівель в спадковій садибі. Житлових приміщень такою площею в садибі не має. Про існування договору дарування від 20.06.2000 року їй нічого відомо не було, відповідач приховував цей факт. Весь час до смерті батька в садибі з ним разом проживала її донька ОСОБА_12. Вона і тепер проживає у спірній садибі. І за життя батька, і тепер донька користується всією садибою. ОСОБА_3 ніколи не вселявся до садиби і не приймав подароване майно. Окремий вхід не обладнювався. За життя батько користувався приміщеннями 1-6 та 1-7, а приміщення 1-1, 1-2, 1-3 знаходились в спільному користуванні доньки та батька. Надвірні будівлі, в тому числі, гараж „В”, подарований відповідачу згідно з договором дарування від 20.06.2000 року, дотепер знаходиться в розпорядженні її доньки. Згідно зі ст.722 ЦК України, право власності обдарованого на дар виникає з моменту його прийняття. Але обдарований ОСОБА_3 вимог цієї статті не виконав, дар не прийняв, тому право власності на майно в нього не виникло. Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст угоди не может суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Невиконання цих вимог закону кличе за собою недійсність угоди, яку можна встановити лише в судовому порядку. Тому за таких обставин вона вимушена звернутися до суду. І просить суд постановити рішення, яким визнати договір дарування 12/31 частин садиби 49 по вул.Слов"янській в м.Нікополі, посвідчений 20.06.2000 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, недійсним. А також визнати недійсним заповіт, складений 23.03.1999 року державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 Крім того, визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля „М 412” бежевого кольору, державний номер НОМЕР_1, від 16.03.2005 року. Та визнати за нею право власності на ? частину частину садиби 49 по вул.Слов"янській у м.Нікополі в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 та на 1/4 частину цієї ж садиби - в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6. А також визнати за нею право власності на автомобіль „М 412” бежевого кольору, державний номер НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину майна в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилаються на наступне.

Після смерті ОСОБА_7 21 червня 1994 року відкрилась спадщина. ОСОБА_1 подала заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини. Однак, позивачка фактично не вступила у володіння чи керування спадковим майном у встановлений законом трирічний строк позовної давності і не оформила своїх спадкових прав. Спадок після смерті дружини прийняв ОСОБА_6. Будучи власником житлового будинку та грошових збережень, ОСОБА_6 23 березня 1999 року склав заповіт, посвідчений нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори. В коло спадкоємців за заповітом була включена й позивачка, про що вона вказує в своїй позовній заяві. Позивачка погодилась із заповітом батька. Не оспорила його в суді. Будучи власником житлового будинку, 20 червня 2000 року ОСОБА_6 подарував йому 12/31 частин житлового будинку № 49 по вул.Слав”янській в м.Нікополі, що складається з частини житлового будинку „А”, жилої кімнати 1-4, площею 16.3 кв. м.; жилої кімнати 1-5, площею 9,6 кв.м.; сіней „а”, кухні 1-3, площею 6,5 кв.м.; гаражу „В”, вбиральні „Г”, 1/2 частини водопровода, паркану № 3, воріт. Договір дарування зареєстровано в КП Нікопольське МБТІ. Твердження позивачки про те, що він не прийняв подаровану йому частину будинку, є безпідставним. Від дару він не відмовлявся. Він прийняв подаровану йому частину житлового будинку. Про це свідчить його підпис в договорі дарування. В подарованій йому частині будинку він зареєстрований з 1998 року. Донька позивачки ОСОБА_12 з дозволу ОСОБА_6 поселилась у врем”янку його будинку в 1998 році. Ця обставина не має ніякого правового значення. Після смерті ОСОБА_6 03.01.2005 року відкрилась спадщина на 19/31 частин названого будинку. За заповідальним розпорядженням спадкодавця йому належить - 19/62 частин будинку. Йому, ОСОБА_2

і ОСОБА_1, згідно заповіту, приходиться по 1/4 частині чи по 19/124 частин житлового будинку кожному. Крім того, ОСОБА_6 заповідав кожному з них грошові внески, що залишились йому у спадок від померлої дружини в Нікопольському відділенні ощадного банку №3077. Йому на рахунку № 027343. ОСОБА_13, на рахунку № 012389 і ОСОБА_14 на рахунку № 022205. Таким чином, прийняття спадку ОСОБА_6 після смерті дружини, складений ним заповіт на будинок, а потім укладення договору дарування частини житлового будинку і реєстрація договору дарування в бюро технічної інвентаризації відповідають вимогам, які діяли та зараз діючому цивільному законодавству і не стосується інтересів позивачки. Тому просять визнати право власності за ОСОБА_3 на 19/62 частин домоволодіння, вартістю 7 662 грн. 82 коп., за ОСОБА_2 на 19/124 частин домоволодіння, вартістю 3 831 грн. 41 коп, за ОСОБА_1 на 19/124 частин домоволодіння, вартістю 3 831 грн. 41 коп. по вул.Слов”янській, 49 в Нікополі. А також визнати право власності в порядку спадкування за заповітом на грошові внески на ім”я ОСОБА_15 на особистому рахунку № 027343 за ним ОСОБА_3, на рахунку № 012389 - за ОСОБА_2

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги збільшила і просила скасувати заповіт батька, а також визнати за нею право власності на ? частини спірного домоволодіння та спірний автомобіль, визнавши недійсними договір дарування від 20.06.2000 року та заповіт від 23.03.1999 року. А за ОСОБА_2 визнати право власності на ? частину спірного домоволодіння. Крім того, позовні вимоги ОСОБА_3 залишити без розгляду, оскільки він в судові засідання не прибуває, хоча вона неодноразово сама особисто повідомляла його про розгляд справи у суді. Суду пояснила, що на призначенні почеркознавчої експертизи більше не наполягає. Однак, просить задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, оскільки відповідач ОСОБА_3 в спірному домоволодінні ніколи не мешкав і ніколи на нього не претендував. В домоволодінні її покійного батька вже давно проживає її донька. Відповідач ніколи не мав навіть наміру вселитись в спірне домоволодіння і проживати там. Крім того, знаючи, яким патологічно жадібним був її батько, який до останнього не бажав ділитись ні з ким своїм домоволодінням, вона впевнена, що договір дарування відповідачу ОСОБА_3 частини домоволодіння сфальшований. Тим більше, що після смерті матері вона звернулась до нотаріуса за набуттям спадщини, однак за незалежними від неї причинами свідоцтво про спадщину не отримала. Звертатись до суду не стала, бо відповідачем повинен був бути її батько, а вона боялась, що судові розгляди його просто вб”ють. А ще батько до останнього її запевняв, що його домоволодіння перейде до неї. Тому вона і вирішила оформити домоволодіння на себе вже після смерті батька. Раніше, вона абсолютно не заперечувала, щоб спадок перейшов її братові –батькові відповідачки ОСОБА_2, однак брат вже помер і спадкоємицею першої черги лишилась тільки вона. Після смерті батька вона звернулась до нотаріуса і була шокована звісткою про те, що батько оформив договір дарування на відповідача ОСОБА_3 і заповіт на них трьох –сторін по справі. При чому виділивши ОСОБА_3 в користування практично всі нормальні і придатні для житла приміщення, а їм з ОСОБА_2 лише одні сараї та непридатні для проживання розвалюхи. Акт розділу домоволодіння не складався. Як так могло бути виділено ОСОБА_3 для неї загадка. Тим більше, що батькові було достеменно відомо, що вона прийняла спадок після смерті матері, а батько навіть до нотаріуса не звернувся. Тому вона вважає, що договір дарування повинен бути визнаний недійсний через те, що батько розпорядився майном, яке йому не належало. Крім того, за її пропозицією батько видав ОСОБА_3 довіреність на автомобіль, щоб він його возив, бо батько через похилий вік не міг вже їздити за кермом. А відповідач ОСОБА_3 вже після смерті її батька незаконно зробив договір купівлі-продажу автомобілю, оформивши його на себе. Тому договір купівлі-продажу теж повинен бути визнаний недійсним. Крім того, вона вважає необхідним визнати недійсним і заповіт батька, бо не вірить в те, що батько міг його скласти.

Відповідачка ОСОБА_2 покладалась на розсуд суду і нічого пояснювати не схотіла. Погодилась з позовними вимогами ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на ? частину спірного домоволодіння в порядку спадкування за заповітом та за законом.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не прибув. Про розгляд справи був повідомлений належним чином судовою повісткою з поштовим повідомленням. За словами позивачки ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2, вони теж особисто попереджували ОСОБА_3 про судове засідання, однак ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, як не прибував на кілька інших. Про причини неявки суд не повідомив. Суд вважає за можливе визнати його неявки неявками з неповажних причин і залишити його позовні вимоги без розгляду.

Представник відповідача - ВРЕР підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області - в судове засідання не прибув. Про день та час розгляду був повідомлений належним чином судовою повісткою з поштовим повідомленням. Про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, заперечень на позов не надав. Справа слухалась у його відсутність.

Треті особи - приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та державний нотаріус Другої Нікопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 в судове засідання не прибули. Про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином

судовими повістками. Про причини неявки в судові засідання суд не повідомили, заперечень на позов не надали. Справа слухалась за їх відсутності.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об”єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як встановлено в судовому засіданні, батьки позивачки ОСОБА_1 –ОСОБА_6 та ОСОБА_16 (після шлюбу –ОСОБА_7А.) офіційно зареєстрували шлюб 23.08.1954 року (а.с.60). 06.05.1956 року ними за договором купівлі-продажу було куплено домоволодіння № 49 по вул.Слов”янській в м.Нікополі (а.с.65, 225), яке було оформлено на батька позивачки ОСОБА_6 Під час шлюбу батьками позивачки також було придбано автомобіль „М 412”, 1982 року випуску, д/н НОМЕР_1, бежевого кольору, типу легковий-седан-В, № двигуна 412Э3584273, № кузову С288484, який теж був оформлений на ОСОБА_6

Таким чином, суд вважає, що після смерті ОСОБА_7, померлої 22.06.1994 року, відкрився спадок на ? частину переліченого вище майна. А саме: на ? частину домоволодіння № 49 по вул.Слов”янській в м.Нікополі та на ? частину автомобілю „М 412”, 1982 року випуску.

Позивачка ОСОБА_1 після смерті своєї матері звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадку (а.с.166). Батько позивачки прийняв частину спадщини фактично, оскільки проживав і був зареєстрований в домоволодінні на час смерті спадкодавця ОСОБА_7 Однак, нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно було відмовлено в зв”язку з тим, що частка ОСОБА_7 не була виділена в спільному сумісному майні подружжя ОСОБА_7 (а.с.67). Хоча факт прийняття ОСОБА_1 спадщини померлої матері ОСОБА_7 нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_5М зафіксовано було (а.с.67).

Таким чином, на думку суду, після смерті матері ОСОБА_7 ОСОБА_1 повинно належати ? частина домоволодіння № 49 по вул.Слов”янській в м.Нікополі і ? частина автомобіля „М 412”, 1982 року випуску, д/н НОМЕР_1. Її батькові ОСОБА_6, який прийняв спадщину після смерті дружини фактично шляхом проживання та реєстрації з померлою за однією адресою, повинно належати ? частини домоволодіння ( ? частина як частка в спільному сумісному майні подружжя і ? частина після смерті дружини) і ? частини автомобіля „М 412”, 1982 року випуску, д/н НОМЕР_1 (? частина як частка в спільному сумісному майні подружжя і ? частина після смерті дружини).

03.01.2005 року ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на ? частини домоволодіння № 49 по вул.Слов”янській в м.Нікополі та на ? частини автомобіля „М 412”, 1982 року випуску, д/н НОМЕР_1.

Однак, згідно наданих до суду документів, 16.03.2005 року спірний автомобіль „М 412”, 1982 року випуску, д/н НОМЕР_1 було продано відповідачу ОСОБА_3 (а.с.43-44,46-50). Тобто фактично угоду купівлі-продажу було укладено після смерті власника автомобіля ОСОБА_6

За таких обставин суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання договору купівлі-продажу автомобіля задовольнити і визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля „М 412”, 1982 року випуску, д/н НОМЕР_2, бежевого кольору, типу легковий-седан-В, № двигуна 412Э3584273, № кузову С288484. Враховуючи відгук ОСОБА_3, наданий ним до суду 23.11.2006 року про те, що він не заперечує проти визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на вказаний автомобіль, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль москвич „М 412”, 1982 року випуску, д/н НОМЕР_2, бежевого кольору, типу легковий-седан-В, № двигуна 412Э3584273, № кузову С288484.

Враховуючи той факт, що позивачка ОСОБА_1 після смерті своєї матері ОСОБА_7 у встановлений законодавством строк звернулась до нотаріальної контори за набуттям спадщини і спадщину після смерті матері прийняла, що було зафіксовано нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 Крім того, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт визначення порядку користування спірним домоволодінням, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання договору дарування 12/31 частин домоволодіння № 49 по вул.Слов”янській в м.Нікополі від 20.06.2000 року (а.с.102), посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського округу ОСОБА_4, недійсним.

Таким чином, після смерті ОСОБА_6, який помер 03.01.2005 року, відкрилась спадщина на ? частини домоволодіння № 49 по вул.Слов”янській в м.Нікополі.

Відповідно до заповіту ОСОБА_6, посвідченого нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, ? частину житлового будинку з господарчими побудовами № 49 по вул.Слов”янській в м.Нікополі та гараж літ.В він заповів відповідачу ОСОБА_3, а іншу ? частину будинку з господарчими побудовами заповів в рівних частках позивачці ОСОБА_1 та відповідачці ОСОБА_2 (а.с.68). Однак, виходячи з того, що нотаріусом зафіксовано факт прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 - ОСОБА_1, ОСОБА_6 міг розпоряджатися лише своїми ? частинами домоволодіння. За таких обставин суд вважає за необхідне позовні вимоги позивачки ОСОБА_1А в частині визнання заповіту недійсним задовольнити частково і визнати частково недійсним заповіт ОСОБА_6 від 23.03.1999 року.

З урахуванням часток, які прийняли ОСОБА_6 та ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_7, суд вважає, що після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_1 має право на 7/16 частин домоволодіння № 49 по ул.Слов”янській в м.Нікополі (? частина –спадок після смерті матері ОСОБА_7 в порядку спадкування за законом та 3/16 частини – спадок після смерті батька ОСОБА_6 в порядку спадкування за заповітом). ОСОБА_2 має право на 3/16 частини домоволодіння № 49 по вул.Слов”янській в м.Нікополі. Однак, враховуючи той факт, що ОСОБА_3 за набуттям спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 до державного нотаріуса не звертався, за однією адресою із спадкодавцем не проживав, а значить фактично спадщину не приймав, суд вважає за можливе його частку 3/8 в спадковому майні після смерті ОСОБА_6 поділити порівну між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки вони до нотаріальної контори за прийняттям спадку після смерті ОСОБА_6 звернулись у визначений законом термін і на спадок претендували і в судовому засіданні.

Таким чином, ОСОБА_1 повинно належати 10/16 або 5/8 частин спірного домоволодіння № 49 по ул.Слов”янській в м.Нікополі, а ОСОБА_2 повинно належати 6/16 або 3/8 частин спірного домоволодіння № 49 по ул.Слов”янській в м.Нікополі.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково і визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на спірний автомобіль та 5/8 частин спірного домоволодіння, а за ОСОБА_2 –право власності на 3/8 частини спірного домоволодіння.

Крім того, суд вважає за необхідне визнати право власності на грошові внески, визначені спадкодавцем ОСОБА_6 в заповіті, а право власності на грошовий внесок на рахунку № 027343 в Нікопольському відділенні № 3077 Ощадного банку в рівних частках визнати за позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2

На стягненні державного мита з відповідача ОСОБА_3 на свою користь позивачка ОСОБА_1 не наполягала.

Керуючись ст.215-217, 1216-1218, 1220-1222, 1226, 1228, 1233-1236, 1245, 1257 ЦК України, ст. 3-10, 30, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати договір дарування 12/31 частин домоволодіння № 49 по вул.Слов”янській в м.Нікополі від 20.06.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського округу ОСОБА_4, - недійсним.

Визнати заповіт, складений від імені ОСОБА_6 та посвідченого 23.03.1999 року нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, –частково недійсним.

Визнати договір купівлі-продажу автомобіля „М 412”, 1982 року випуску, д/н НОМЕР_2, бежевого кольору, типу легковий-седан-В, № двигуна 412Э3584273, № кузову С288484, посвідчений Українською товарною біржею 16.03.2005 року, - недійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину домоволодіння № 49 по вул.Словянській в м.Нікополі в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7, померлої 22.06.1994 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частин домоволодіння № 49 по вул.Словянській в м.Нікополі в порядку спадкування за заповітом і за законом після смерті батька ОСОБА_6, померлого 03.01.2005 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину автомобіля „М 412”, 1982 року випуску, д/н НОМЕР_2, бежевого кольору, типу легковий-седан-В,

№ двигуна 412Э3584273, № кузову С288484 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7, померлої 22.06.1994 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частин автомобіля „М 412”, 1982 року випуску, д/н НОМЕР_2, бежевого кольору, типу легковий-седан-В, № двигуна 412Э3584273, № кузову С288484 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6, померлого 03.01.2005 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на грошовий вклад в Нікопольському відділенні № 3077 Ощадного банку на рахунку № 022205.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину грошового вкладу в Нікопольському відділенні № 3077 Ощадного банку на рахунку № 027343.

В інших позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити за недоведеністю.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/8 частини домоволодіння № 49 по вул.Словянській в м.Нікополі в порядку спадкування за заповітом і за законом після смерті діда ОСОБА_6, померлого 03.01.2005 року.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину грошового вкладу в Нікопольському відділенні № 3077 Ощадного банку на рахунку № 027343.

В інших позовних вимогах ОСОБА_2 відмовити за недоведеністю.

Позовні вимоги ОСОБА_3 залишити без розгляду.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя:

ОСОБА_17