Справа № 0909/3157/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2013 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Калинюка О.П.
з участю секретаря Чернової О.А.
позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3
представника позивачів адвоката ОСОБА_4
представника позивачки ОСОБА_5 ОСОБА_6
представників відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8,
адвоката ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_5 до Коломийської міської ради, ОСОБА_15, третя особа без самостійних вимог - управління Держземагенства в Коломийському районі Івано-Франківської області, про визнання незаконним і скасування п.п.33 п.1 рішення ради №1208 від 29.11.2004 року, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку,-
ВСТАНОВИВ:
позивачі звернулися до Коломийського міськрайонного суду з вказаним позовом.
В обгрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що вони є співвласниками трьохквартирного будинку АДРЕСА_1, та який раніше належав до державного житлового фонду. На час пред'явлення даного позову цей будинок знятий з балансу Коломийської міської ради.
Пунктом 2.10 рішення виконкому Коломийської міської ради за № 106 від 10.05.1990 року зі змінами, внесеними п. 22 рішенням виконкому Коломийської міської ради за № 114 від 25.03.1992 року, за будинками №49 та АДРЕСА_1 була закріплена земельна ділянка площею 903 кв.м. для користування мешканців цих будинків.
Рішенням Коломийської міської ради № 199 від 27.08.1996 року було виділено житловий будинок № 49-а зі складу будинковолодіння будинків АДРЕСА_1 і за будинком № 49 зареєстровано земельну ділянку площею 540 кв.м, за будинком № 49-а - земельну ділянку площею 157 кв.м., і в спільному користуванні цих будинків залишено земельну ділянку площею 206 кв.м.
Позивачі також зазначають, що земельна ділянка площею 540 кв.м., яка зареєстрована за їх будинком, була виділена в натурі і занесена ОКП «Коломийське МБТІ» як така, що закріплена за вказаним будинком в архівну справу даного будинку. Вказане стверджується схемами та експлікацією землекористування будинку № 49 по вул. Українській в м. Коломиї.
Позивачі вважають, що оскільки станом на 27.08.1996 року вони вже були співвласниками зазначеного будинку, то згідно вказаного рішення та ст. 30 Земельного кодексу України ( в ред. 1992 року), ст. 42 нині діючого Земельного кодексу України вони стали законними землекористувачами земельної ділянки, яка обліковується за їх будинком.
На вказаній земельній ділянці знаходиться новий будинок і господарські споруди (сарай, вбиральня, колодязь) позивачів і для їх обслуговування вони використовували дану земельну ділянку. Як законні землекористувачі вказаної земельної ділянки позивачі вирішили її приватизувати. Однак, під час проведення робіт з виготовлення кадастрового плану даної земельної ділянки було виявлено, що суміжному землекористувачу - відповідачці ОСОБА_15 передана у власність земельна ділянка площею 0,10 га, частина з якої площею 0, 0019 га обліковується за будинковолодінням позивачів. Вказане стверджується схемою накладки, яка виготовлена ТзОВ « Тиса-Захід», на якій вказано, що накладка земельних ділянок становить 0,0019 га і на цій спірній земельній ділянці частково знаходиться господарська споруда ( сарай) позивачів.
Восени 2011 року відповідачка ОСОБА_15 по межі переданої їй у власність земельної ділянки встановила огорожу, а оскільки на частині цієї земельної ділянки знаходиться сарай позивачів, то ОСОБА_15 стала вимагати від позивачів його знесення.
З виданого 02.04.2012 року архівного витягу протоколу сесії міської ради позивачам стало відомо, що згідно п.п.33 п.1 рішення Коломийської міської ради №1208 від 29.11.2004 року «Про передачу земельних ділянок у власність для будівництва, обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд» відповідачці ОСОБА_15 передано у власність земельну ділянку площею 0,10 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Позивачі також зазначають, що хоча у цьому рішенні Коломийської міської ради і зазначено, що земельна ділянка знаходиться в користуванні ОСОБА_15, однак, вказана обставина, на думку позивачів, не відповідає дійсності. Так, станом на 29.11.2004 року позивачі були законними користувачами спірної земельної ділянки і дана земельна ділянка ніколи не була в користуванні ОСОБА_15, а тому відсутні підстави для безоплатної передачі їй земельної ділянки, передбачені ст.118 ЗК України.
Тому, на думку позивачів, оспорюваний ними п.п.33 п.1 зазначеного рішення Коломийської міської ради прийнятий з порушенням вимог ст.ст. 42, 118 ЗК України.
Крім того, в порушення вимог п.п.1.2, 2.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, ст.198 ЗК України при передачі відповідачці ОСОБА_15 у приватну власність земельної ділянки її межі в натурі на місцевість не виносилися і межовими знаками вона не закріплювалася, ці межі не погоджувалися з суміжними землекористувачами і ці межі виходять на господарську споруду позивачів.
На підставі зазначеного рішення Коломийської міської ради 30.06.2005 року відповідачка ОСОБА_15 отримала оспорюваний Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 037500. Оскільки останній є правочином, виданим на підставі незаконного, на думку позивачів, п.п. 33 п. 1 вищевказаного рішення міської ради від 29.11.2004 року, то згідно ст.ст. 203,215 ЦК України його слід визнати недійсним.
Позивачі також вважають, що Коломийською міською радою порушено вимоги ч.3 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 24 Закону України „ Про місцеве самоврядування в Україні". Тому вони, посилаючись на всі вищевказані норми законодавчих актів, а також ст. 21 ЦК України, ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», просять постановити рішення, яким визнати незаконними і скасувати п.п. 33 п.1 вказаного рішення Коломийської міської ради за №1208 від 29.11.2004 року в частині передачі ОСОБА_15 у приватну власність земельної ділянки площею 0, 0019 га, а також визнати недійсним зазначений Державний акт на право власності на земельну ділянку.
В судових засіданнях позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник позивачів - адвокат ОСОБА_4 та представник позивачки ОСОБА_5- ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали з підстав, вказаних в позовній заяві. Вони також пояснили, що висновок земельно-технічної експертизи частково не відповідає дійсним обставинам справи, виконаний з суттєвими недоліками, містить велику кількість арифметичних помилок. Поряд з
цим позивачі вважають зайвим проведення повторної земельно-технічної експертизи.
Представник позивачки ОСОБА_5 - ОСОБА_6 також зазначила, що вона погоджувала
межі земельної ділянки при її приватизації відповідачкою ОСОБА_15 та підписувала акт установлення і узгодження меж землекористування в натурі.
Адвокат ОСОБА_4 пояснила, що в судовій практиці склалися дві різні позиції щодо визнання фактів належного землекористування. Одна позиція зводиться до того, що добросовісні землекористувачі повинні мати відповідний документ, зокрема, договір оренди. Інший підхід полягає в тому, що факт добросовісного землекористування визнається за умови закріплення земельної ділянки за будинком землекористувачів.
Погоджуючись з другим підходом, адвокат ОСОБА_4 вважає, що земельна ділянка була надана в користування позивачам шляхом її закріплення за належним позивачам будинком згідно вищевказаних рішень Коломийської міської ради. Відповідачка ОСОБА_15, приватизувавши суміжну земельну ділянку, захопила частину земельної ділянки, яка перебуває в користуванні позивачів. Крім того, Земельний кодекс Української РСР (в ред.1970 року), який діяв на час прийняття вищевказаних рішень виконкому Коломийської міської ради від 10.05.1990 року №106 та від 25.03.1992 року №114, не передбачав такого документу на користування земельними ділянками як договір оренди.
Тому позивачі та їх представники просять позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача - Коломийської міської ради ОСОБА_7 позов не визнала та пояснила, що спірна земельна ділянка на час прийняття оспорюваного рішення та видачі оспорюваного Державного акту належала Коломийській міській раді, а позивачі не були належними користувачами закріпленої за їх будинком земельної ділянки, оскільки вони не укладали з Коломийською міською радою відповідних договорів оренди. Якщо аналізувати Земельний кодекс Української РСР (в ред.1970 року), то в ньому теж були передбачені документи, які посвідчують право користування земельними ділянками, а саме договори на користування. Тому Коломийська міська рада як власник мала право передати відповідачці земельну ділянку, до складу якої ввійшла спірна ділянка. Тому оспорюване рішення прийняте в межах повноважень Коломийської міської ради і в задоволенні позову представник просить відмовити.
Представники відповідачки ОСОБА_15 - ОСОБА_8 та адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що їх довірителька успадкувала земельну ділянку площею 0, 111 га. Однак, в зв'язку з тим, що норма безоплатної передачі земельної ділянки у власність у містах з урахуванням її цільового призначення не може перевищувати 0,10 га, то саме така площа і була передана відповідачці ОСОБА_15 у власність. Тому вона не захопила земельну ділянку, яка закріплена за будинком позивачів, а, навпаки, частина її земельної ділянки служить для обслуговування господарських приміщень позивачів, які знаходяться на межі суміжної з її земельною ділянкою, оскільки згідно графічних матеріалів, які містяться в інвентарній справі, межа вказаних суміжних ділянок проходила по стіні сараю позивачів. В процесі виготовлення ОСОБА_15 технічної документації представник позивачки ОСОБА_5 - ОСОБА_6 погоджувала межі земельної ділянки, хоча й не мала цього робити, оскільки вона та позивачі не були навіть землекористувачами суміжної ділянки. Крім того, закріплена за позивачами земельна ділянка не може вважатися в їх користуванні, оскільки вони не створили об'єднання співвласників відповідно до ст.42 ЗК України. Тому представники ОСОБА_15 в задоволенні позову просять відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи у його відсутності, в якій також вказує, що вирішення спору покладає на погляд суду.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, експерта, перевіривши матеріали справи, та оцінюючи досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачі є співвласниками будинку АДРЕСА_1, що не заперечується представниками відповідачів, а також стверджується копіями свідоцтв про право власності на житло та договорів дарування (а.с.7-12).
Пунктом 22 рішення виконкому Коломийської міської ради за № 114 від 25.03.1992 року
внесено зміни в п. 2.10 рішення виконкому Коломийської міської ради за № 106 від 10.05.1990 року та закріплено за будинками №49 та АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 903 кв.м. для користування мешканців цих будинків (а.с.13, 21).
Рішенням Коломийської міської ради № 199 від 27.08.1996 року житловий будинок № 49-а виділено зі складу будинковолодіння будинків АДРЕСА_1 і за будинком № 49 зареєстровано земельну ділянку площею 540 кв.м, за будинком № 49-а - земельну ділянку площею 157 кв.м., а в спільному користуванні цих будинків залишено земельну ділянку площею 206 кв.м. (а.с.14).
Судом встановлено, що згідно п.п.33 п.1 рішення Коломийської міської ради №1208 від 29.11.2004 року «Про передачу земельних ділянок у власність для будівництва, обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд» відповідачці ОСОБА_15 передано у власність земельну ділянку площею 0,10 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.19).
Судом також встановлено, що 30.06.2005 року на підставі вказаного рішення міської ради від 29.11.2004 року відповідачці ОСОБА_15 видано оспорюваний Держаний акт серії ІФ №037500 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в м.Коломиї, по вул.Українській,51 (а.с.58).
Із висновку судової земельно-технічної експертизи вбачається зміна площі земельної ділянки, закріпленої за будинком позивачів, в розмірі 29 кв.м., в яку входить спірна ділянка площею 19 кв.м. Вказане зумовлене уточненням меж на території запасу земель Коломийської міської ради.
Також вказаною експертизою встановлено зміну меж та конфігурації закріпленої за будинком позивачів земельної ділянки, що зумовлено зміною площі (перебудовою) цього будинку. Експертом зазначено, що загальна площа закріплених за будинками №49 та №49 а по вул.Українській в м.Коломиї земельних ділянок складає 874 кв.м., а повинно бути 696 кв.м., тобто позивачі фактично мають в користуванні більшу ділянку, ніж закріплена, з урахуванням відсутності реального поділу між власниками вказаних будинків.
Крім того, згідно висновку вказаної експертизи виявлено фактичне зменшення земельної ділянки, переданої у власність відповідачці ОСОБА_15, за рахунок встановлення позивачами тимчасових дерев'яних навіс-шоп. При цьому межові знаки, довжини меж та конфігурація земельної ділянки відповідачки відповідають розмірам та конфігурації, вказаним в оспорюваному Державному акті.
Поясненнями позивачів та архівними матеріалами ОКП «Коломийське МБТІ» судом встановлено, що межа між ділянкою, закріпленою за їх будинком, та земельною ділянкою відповідачки повинна проходити по стіні господарської будівлі позивачів - сараю при відсутності навіс-шоп, а згідно схеми накладки, долученої до висновку експертизи, така межа проходить на 0,50 м далі в напрямку земельної ділянки відповідачки (а.с.149).
Позивачі та ОСОБА_6 пояснили, що вони не будуть ставити питання про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи.
Тому суд приходить до висновку, що позивачі погодилися з висновком проведеної земельно-технічної експертизи.
Поряд з тим, суд критично оцінює вказаний висновок, враховуючи допущені експертом неточності при вирахуванні площі накладки, яку він безпідставно вказує як «2,16 кв.м.», оскільки така площа вирахувана з порушенням арифметичних правил, оскільки незрозуміло чому добуток довжини на ширину експертом поділено на 2.
Таким чином, суд вважає, що приватизацією відповідачкою ОСОБА_15 зазначеної земельної ділянки право позивачів жодним чином не порушене, а навпаки, вони мають можливість обслуговувати свою господарську будівлю. Натомість експертом встановлено порушення меж на площі земельної ділянки відповідачки ОСОБА_15
Відповідно до положень ч.2 ст.42 ЗК України у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.
Однак, ні в позовній заяві, ні в судових засіданнях позивачі про те, що ними створено об'єднання власників, навіть не зазначали. Тому позивачі не можуть вважатися тими
користувачами, про яких йде мова в ч.2 ст.42 ЗК України. Тому їх покликання на вказану норму закону є безпідставним.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка була власністю Коломийської міської ради, що також стверджується план-схемою, яка є в архівних матеріалах ОКП «Коломийське МБТІ» та долучена до позовної заяви самими позивачами (а.с.17).
Відповідно до положень ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Крім того, суд враховує відповіді управління Держкомзему у Коломийської районі Івано-Франківської області, дані на неодноразові звернення позивачів та відповідачки ОСОБА_15, про те, що позивачі фактично використовують земельні ділянки, розташовані в м.Коломиї, по вул.Українській, 49, без правовстановлюючих документів, які посвідчують їх право власності чи право користування такими ділянками, що є порушенням ст.ст.125, 126 ЗК України, в зв'язку з чим позивачів було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.188-5 КУпАП та їм дано приписи про усунення вказаних порушень (а.с.94-100).
Тому суд вважає, що позивачі не є добросовісними землекористувачами закріпленої за їх будинком земельної ділянки, оскільки режим закріплення земельної ділянки за будинком не вважається наданням цієї ділянки в користування власникам будинку без створення їх об'єднання, оскільки на це прямо вказує ч.2 ст.42 ЗК України.
Позивачами не представлено жодних документів, передбачених земельним законодавством, які посвідчують їх право користування закріпленою за їх будинком земельною ділянкою.
Згідно вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Однак, позивачі вказаних вимог закону не виконали та не довели суду зазначених обставин.
Тому суд вважає позовні вимоги необгрунтованими і в їх задоволенні слід відмовити.
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст.213-215, 294 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
в задоволенні позову відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_5 до Коломийської міської ради, ОСОБА_15, третя особа без самостійних вимог - управління Держземагенства в Коломийському районі Івано-Франківської області, про визнання незаконним і скасування п.п.33 п.1 рішення Коломийської міської ради №1208 від 29.11.2004 року, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №037500, виданого ОСОБА_15 30.06.2005 року, відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 27 березня 2013 року
Суддя: Калинюк О. П.