ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 819/328/13-a
"14" березня 2013 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мандзія О.П.
розглянувши у письмовому провадженні у м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі, Управління Державної казначейської служби України у Гусятинському районі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі про визнання неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі про повернення з Державного бюджету України зайво сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно договору купівлі-продажу від 13.08.2012 року придбала вперше для себе квартиру і у відповідності до п.9 ст.1 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" звільнена від сплати такого збору, однак УПФУ в Гусятинському районі відмовлено у поверненні сплачених коштів в добровільному порядку.
Враховуючи клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області від 04.03.2013 року на підставі ч.1 ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України у даній адміністративній справі усною ухвалою суду замінено первинного відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області належним відповідачем - Управління Державної казначейської служби України в Гусятинському районі.
Позивач у судове засідання не з'явилась, надавши клопотання про розгляд справи без її участі у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України.
Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі свого представника в судове засідання не направили, причин неявки не повідомили, позовні вимоги не визнають з мотивів викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Зазначили, що позивачем не представлено достатніх доказів про придбання житла вперше, а саме витягу з Державного реєстру правочинів із параметром запиту «ОСОБА_1» та довідки з ВАТ «Державного Ощадного банку України» про те, чи перебуває вона у списках на приватизацію, чи використовувала житлові чеки.
Представник УДКС в м. Тернополі в судове засідання не з'явився, про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності не надходило.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши всі обставини справи, суд враховує наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Судом встановлено, що 13.08.2012 року ОСОБА_1, згідно договору купівлі-продажу квартири, укладеного із ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Гусятинського районного нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №1235, придбала однокімнатну квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).
Пунктом 2, даного Договору купівлі-продажу квартири від 13.08.2012 року, встановлено, що загальна вартість квартири, що відчужується становила - 492000 грн.
При цьому відповідно до пункту 4.2.2 згаданого Договору на позивача покладений обов'язок нести всі витрати, пов'язані з державною реєстрацією цього договору, включаючи непередбачені витрати.
Пунктом 8 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено що, об'єктом оподаткування для платників збору визначених п.9 ст. 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна. На обов'язкове державне пенсійне страхування для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та фізичних осіб, які придбавають нерухоме майно встановлюються ставки збору на рівні 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна (пункт 10 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно п. 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року, (надалі - Порядку) передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Положення аналогічного змісту містяться у п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» а саме, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
На виконання п.2.4 вказаного Договору та п.15-3 Порядку, при придбанні житлової квартири позивач 13.08.2012 року сплатила збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі одного відсотка від договірної вартості квартири у розмірі 4920 грн. згідно квитанції №1254.627.1 від 13.08.2012 року (а.с. 4).
Аналізуючи наведені норми суд констатує, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Як слідує з матеріалів справи в грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України у Гусятинському районі із письмовою заявою про повернення помилково сплаченого нею 13.08.2012 року збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4920 грн., однак 27.12.2012 року Управління Пенсійного фонду України у Гусятинському районі листом за вих. №8569/04 повідомило позивача про те, що підстави для повернення сплаченого нею збору немає, - через відсутність належної інформації щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1
Вищезазначена відмова Управління Пенсійного фонду України у Гусятинському районі стала підставою для подальшого звернення позивача до суду із даним позовом.
Для підтвердження факту придбання житла вперше позивачем надано наступні докази:
- витяг з Державного реєстру правочинів №11694201 від 13.08.2012 року, відповідно до якого за параметрами запиту: ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, фізична особа - в Державному реєстрі правочинів знайдено лише 1 запис, а саме: реєстрація правочину - договору купівлі-продажу квартири від 13.08.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Гусятинського районного нотаріального округу ОСОБА_3:
- довідку з ПАТ «Державний ощадний банк України» ТВБВ № 10019/028 філії - Тернопільського обласного управління АТ Державний Ощадний банк України від 06.03.2013 року за вих. №58, про те що, ОСОБА_1 не внесена у списки на отримання приватизаційного житлового чека;
Разом з тим, 18.02.2013 року Тернопільським окружним адміністративним судом надіслано запит до реєстраційної служби Гусятинського районного управління юстиції про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_1
Листом від 21.02.2013 року №1, реєстраційною службою Гусятинського районного управління юстиції надано інформацію про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо наявності нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 відсутні.
Вказані докази свідчать, що позивачем вперше придбано житло та при оформленні документів безпідставно (помилково) сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості.
Суд відмічає, що станом на час придбання позивачем нерухомості як і станом на час розгляду справи в Україні відсутня повна можливість перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, зокрема щодо придбання житла за кордоном чи до формування Державного реєстру правочинів.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.00 р. № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.
За таких обставин органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що позивач придбав житло згідно договору від 13.08.2012 року не вперше. Враховуючи, що вказаного обов'язку відповідачем не виконано, а позивачем подано докази, які свідчать про наявність у нього права на звільнення від сплати збору, позивач має право на повернення суми сплаченого збору, як помилково сплаченого за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.
При цьому згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Судом встановлено, кошти в сумі 4920 грн., сплачені ОСОБА_1 13.08.2012 року згідно квитанції №1254.627.1, як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбаванні нерухомого майна зараховані до спеціального фонду Державного бюджету Гусятинського району за кодом бюджетної класифікації 24140500 на рахунок 31219225700116 - рахунок спеціального фонду державного бюджету для зарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна який відкрито та обслуговується Управлінням Державної казначейської служби України у Гусятинському районі.
Пунктом 5 Наказу державного казначейства України від 10.12.2002 року №226 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевих бюджетів» передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції.
За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплачених коштів при укладені договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.08.2012 на суму 4920 грн.
Також суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов'язання УПФУ в Гусятинському районі надати подання до УДКСУ у Гусятинському районі про повернення помилково сплачених ним коштів при укладені договору купівлі продажу нерухомого майна від 13.08.2012 № 1235 в сумі 4920 грн. ґрунтується на вимогах діючого законодавства.
Керуючись ст. ст. 2, 69, 70, 71, 94, 122, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі видати ОСОБА_1 подання про повернення помилково сплачених коштів при укладені договору купівлі-продажу нерухомого майна на суму 4920 грн.
3. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі надати подання до управління державної казначейської служби у Гусятинському районі Тернопільської області про повернення ОСОБА_1 (ін. номер НОМЕР_1) помилково сплачених коштів при укладені договору купівлі-продажу квартири від 13.08.2012 року № 1235 в сумі 4920 грн. перерахованих відповідно до квитанції №1254.627.1 від 13.08.2012 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Мандзій О.П.
копія вірна
Суддя Мандзій О.П.