ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2013 р. справа № 809/695/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області - Градової І.М.

представника відповідача: дочірнього підприємства "Орісіл-Калуш" товариства з обмеженою відповідальністю "Орісіл" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області до дочірнього підприємства "Орісіл-Калуш" товариства з обмеженою відповідальністю "Орісіл" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в загальному розмірі 242 153,33 грн., -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2013 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області (далі по тексту - позивач) до дочірнього підприємства "Орісіл-Калуш" товариства з обмеженою відповідальністю "Орісіл" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в загальному розмірі 242 153,33 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, допустив заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії по списку №1 та №2, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виплата якої здійснена позивачем за рахунок коштів Пенсійного фонду України у грудні 2012 року та січні 2013 року в загальному розмірі 242 153,33 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Просила стягнути з відповідача в дохід Пенсійного фонду України заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по списку №1 в загальному розмірі 230 115,27 грн., по списку №2 в загальному розмірі 12 038,06 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Поштове повідомлення-виклики повернулося на адресу суду із відміткою поштового зв'язку від 18.03.2013 року "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 44). Однак, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження відповідача значиться: Промзона, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (а.с. 8-9), тобто адреса, за якою відправлено повістку про виклик та ухвалу про відкриття провадження (а.с. 40-41). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За змістом частини 11 статті 35 коментованого Кодексу, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яке не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33, частини 3 і 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів.

Судом встановлено, що дочірнє підприємство "Орісіл-Калуш" товариства з обмеженою відповідальністю "Орісіл" 21.11.2001 року зареєстровано Виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.02.2013 року (а.с. 8-9) та взятий Управлінням Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на облік як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Із наявних у матеріалах справи письмових доказів з'ясовано, що колишнім працівникам відповідача, які повністю та частково відпрацювали відповідний стаж роботи у дочірньому підприємстві "Орісіл-Калуш" товариства з обмеженою відповідальністю "Орісіл" із шкідливими і важкими умовами праці та досягли визначеного віку, призначено та виплачується пенсія на пільгових умовах по списку №1 і №2 відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 13-19, 20, 23-29, 30, 33-34, 35, 37-38).

Суд, у відповідності до вимог частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", "Про наукову і науково-технічну діяльність", інших Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

На час виникнення спірних правовідносин між позивачем і відповідачем виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) визначалися: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками, а також умови відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування по пенсіях, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", визначається Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно вимог пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Абзацом 1, 2, 3 та 5 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до абзацу 7 пункту 2 Прикінцевих положень вказаного Закону виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Суд, виходячи із системного аналізу вказаних вище приписів Закону зазначає, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відшкодуванню підлягають пенсії, призначені за пунктами "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1, із змінами та доповненнями (далі - Інструкція), встановлює обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно вимог пункту 6.1. Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах:

- 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень коментованого вище Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

- 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Як вже встановлено судом вище, що колишнім працівникам відповідача, які досягли відповідного віку та отримав право на пільгову пенсію за відпрацьований у відповідача стаж, призначено пенсію на пільгових умовах у відповідності до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". У грудні 2012 року і січні 2013 року позивачем по списку №1 виплачено таких пенсій у розмірах 84 458,79 грн. і 87 916,38 грн. відповідно. По списку №2 у грудні 2012 року і січні 2013 року позивачем виплачено пільгові пенсії та понесені витрати на їх доставку в розмірах 6 364,55 грн. і 5 673,51 грн. відповідно (а.с. 10).

Крім того, у зв'язку із зміною пенсійних виплат позивачем здійснено колишнім працівникам відповідача по списку №1 доплати як збільшення раніше встановленого розміру пільгової пенсії у 2012 році в загальному розмірі 57 740,10 грн. (а.с. 10, 52-53).

Проте, дочірнє підприємство "Орісіл-Калуш" товариства з обмеженою відповідальністю "Орісіл", на час звернення до суду, не відшкодувало позивачу вказані вище витрати. У зв'язку із вказаним за відповідачем рахувалася заборгованість по відшкодуванню понесених позивачем витрат на виплату і доставку за період з 01.12.2012 року по 31.01.2013 року пільгових пенсій за списком №1 і №2 в загальному розмірі 242 153,33 грн. (а.с. 10).

Пунктом 6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно пункту 6.8. вказаної Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладені норми, суд зазначає, що обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, відповідач в свою чергу зобов'язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених позивачем та до 25-го числа щомісячно, підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, які надсилаються відповідачу.

Позивач на адресу відповідача надсилав розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених згідно пунктів "а", "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" супровідними листами за №9878/04 від 20.11.2012 року (список №1 за грудень 2012 року), №497/04 від 17.01.2013 року (список №1 за січень 2013 року), №9879/04 від 20.11.2012 року (список №2 за грудень 2012 року) та №498/04 від 17.01.2013 року (список №2 за січень 2013 року) (а.с. 11, 21, 32, 36). Дані розрахунки отримані відповідачем, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи (а.с. 12, 22). На підставі даних розрахунків у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій по списках №1 та списку №2, здійснених у грудні 2012 і січні 2013 року, в загальній сумі 242 153,33 грн.

Однак, відповідачем за грудень 2012 та січень 2013 року у передбачені Інструкцією строки не проведено відшкодування сум понесених позивачем фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З огляду на вказане, суд дійшов до переконання про правомірність проведення позивачем розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій працівнику відповідача та про наявність у останнього до досягнення пенсійного віку такого працівника обов'язку здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку зазначеної пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Наявність заборгованості у дочірнього підприємства "Орісіл-Калуш" товариства з обмеженою відповідальністю "Орісіл" по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підтверджується розрахунком сум заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій по списках №1, №2 за період з 01.12.2012 року по 31.01.2013 року, розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, здійснених у грудні 2012 року - січні 2013 року, а також картками особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списками №1, №2 (а.с. 10, 13-19, 20, 23-29, 30, 33-34, 35, 37-38, 31, 39).

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

З'ясовані вище судом обставини дають можливість дійти висновку про те, що несплата дочірнім підприємством "Орісіл-Калуш" товариства з обмеженою відповідальністю "Орісіл" заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в загальному розмірі 242 153,33 грн., вчинена всупереч частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до пункту 2.2. Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 11-2 від 27.06.2002 року (із змінами та доповненнями), Управління відповідно до покладених на них завдань забезпечують додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; у межах своєї компетенції забезпечують виконання бюджету Фонду; організовують роботу підвідомчих управлінь Фонду в районах, містах і районах щодо: забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій, інших коштів, що надходять до бюджету Фонду відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів; проведення перевірок правильності нарахування та сплати єдиного внеску, страхових внесків та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Змістовний аналіз положень коментованих нормативно-правових актів про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, дає підстави вважати, що Пенсійний Фонд України та його структурні підрозділи на місцях, у випадку невиконання підприємствами законодавства та вимог про відшкодування понесених витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, у наведеному вище порядку, вправі звертатися до суду із позовом про їх примусове стягнення.

Суд дійшов до переконання, що таке право Пенсійного Фонду України та його структурних підрозділів на місцях випливає з покладених на них завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про пенсійне забезпечення і є невід'ємною частиною передбаченого законом права забезпечувати збирання та акумулювання страхових внесків із підприємств, на яких законом покладений обов'язок їх сплачувати.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства "Орісіл-Калуш" товариства з обмеженою відповідальністю "Орісіл" (ідентифікаційний код 31695418, вул. Промзона, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в загальному розмірі 242 153 (двісті сорок дві тисячі сто п'ятдесят три) гривні 33 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 22.03.2013 року.