ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
25.03.13р. Справа № 904/1830/13-г
За позовом Марганецького міського комунального підприємства "Житлове господарство", м. Марганець
до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Луганська 34", м. Марганець
про зобов'язання укласти договір
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: Тимошенко М.О. - представник за дов. № 24 від 10.01.2013 р.
від відповідача: Сисоєв О.І. - голова правління за наказом № 01 - к від. 01.06.2011 р.
Сафонова О.О. - представник за дов. № 1 від 25.03.2013 р.
СУТЬ СПОРУ:
Марганецьке міське комунальне підприємство "Житлове господарство" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Луганська 34" про зобов'язання голови правління ОСББ «Луганська - 34» Сисоєва О.Б. укласти договір на вивіз відходів з 01.04.2012.
Позовні вимоги мотивовані відмовою відповідача укласти договір про надання послуг по вивозу відходів.
Ухвалою господарського суду від 06.03.2013 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.03.2013. Зобов'язано позивача надати суду проект договору про надання послуг по вивозу відходів, який було надіслано ОСББ «Луганська - 34»
Відповідач відзив на позов не надав, але у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, що підтверджується протоколом судового засідання (арк. с. 29).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 25.03.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням виконавчого комітету Марганецької міської ради № 59 "Про заслуховування звіту щодо фінансового стану ММКП "Міськкомунгосп" від 30.01.2012 покладено зобов'язання з виконання робіт по наданню житлово-комунальних послуг на Марганецьке міське комунальне підприємство "Житлове господарство" (далі - позивач) (арк. с. 8).
Відповідно до пунктів 1, 3 рішення виконавчого комітету Марганецької міської ради №60 "Про визначення виконавця робіт по наданню послуг з вивезення твердих побутових відходів" від 30.01.2012 виконавцем послуг з вивезення твердих побутових відходів було визначено позивача та зобов'язано його укласти договори із споживачами послуг з вивезення твердих побутових відходів та негабаритних відходів (арк. с. 9).
Як зазначає позивач, що 14.05.2012 головним бухгалтером ОСББ "Луганська 34" було отримано особисто два екземпляри договору для підписання їх головою правління. В якості доказу даної обставини посилається на витяг з журналу вихідної кореспонденції з підписом невстановленої особи. Відповідач заперечує факт отримання 14.05.2012 від позивача проектів договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач листами № 350 від 16.07.2012 та № 757 від 04.10.2012 звертався до відповідача з вимогою укласти договори на вивезення твердих побутових відходів.
В листі № 002/10 від 24.10.2012 відповідач звернувся по позивача з проханням укласти відповідний договір.
30.10.2012 у листі № 865 позивач повідомив відповідача про «надіслання йому договорів».
Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України
Статтею 184 цього ж Кодексу передбачено, що при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами.
Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Вищезазначені статті ГК України встановлюють порядок та способи укладання господарських договорів.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів. У спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору (ст. 84 ГПК України).
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Однак, позивачем взагалі не було надано ані до позовної заяви, ані на вимогу суду проект договору про вивіз відходів, на умовах якого сторони зобов'язані укласти договір. Суд вважає, що сторонами не було дотримано вимог ст. ст. 181, 184 ГК України щодо порядку укладення господарських договорів.
Крім того, з позовної заяви вбачається, що позивач просить укласти договір на вивіз відходів саме з 01.04.2012.
Однак, в силу частини 2 ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суд не визначено інше.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для укладення відповідачем із позивачем спірного договору, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача укласти договір на вивіз відходів з 01.04.2012, є такими, що не ґрунтується на нормах законодавства України та матеріалах справи, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 45-49, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
В задоволені позову відмовити повністю.
Суддя В.І. Ярошенко
Повне рішення складено 27.03.13р.